Після несподіваної відставки сенатського уповноваженого з міграції Гюнтера Пінінга у правлячій коаліції обговорюється питання про скасування цієї посади
Пінінг відповідав за берлінську інтеграційну політику два легіслатурних періоди, за нього було прийнято перший серед усіх федеральних земель закон про інтеграцію. Як водиться, представники об'єднань біженців та мігрантів критикували уповноваженого за те, що він недостатньо наполегливо відстоює їхні інтереси, а зараз багато хто з них шкодує про відставку, згадуючи плоди спільної праці.
Їх, до речі, з державної точки зору, не так багато – наприклад, кількість іноземців, які отримали німецьке громадянство в Берліні, стабільно знижується і в останні кілька років застигла на позначці в шість тисяч на рік.
Партнерів по правлячій коаліції чекають непрості пошуки наступника на посаду уповноваженого. Саме йому належить і далі переконувати мігрантів, що влада піклується про їхні інтереси та дотримання їхніх прав, а саму владу застерігати від кроків, які викличуть бурхливе невдоволення приїжджих. Щоб підтримувати цей здоровий баланс, Берліну, очевидно, потрібен новий головний фахівець з інтеграції – але в рядах соціал-демократів виникли сумніви, чи потрібен він взагалі.
Так, Юлькер Радзивілль, віце-голова парламентської фракції «червоних» та експерт СДПН з питань соціальної політики, у зв'язку з несподіваною відставкою Гюнтера Пінінга (яку Радзивілль позначила як дезертирство) задалася питанням, чи варто зберігати його посаду, або ж роботу уповноваженого з питань міграції може виконувати держсекретар з питань зайнятості та інтеграційної політики Фархад Дільмагані. Цей молодий політик, який народився в 1971 році в Гросс-Герау, але вважає себе «мігрантом у третьому поколінні», буквально створений для вирішення інтеграційних проблем, вважає Юлькер Радзивілль.
Втім, внутрішньопартійні сумніви товаришів у необхідності посади земельного уповноваженого з міграції були відкинуті досить швидко. Соціал-демократка Ділек Колат, яка обіймає посаду сенатора з праці та соціальних питань (до речі, це перший берлінський сенатор з «міграційним фоном»), своєю чергою недвозначно дала зрозуміти, що розбіжності, які народилися всередині її партії, з інтеграційного питання будуть задушені в зародку. Напередодні спільної з Гюнтером Пінінгом прес-конференції Колат пообіцяла, що наступник буде своєчасно знайдений, а прес-секретар її відомства заявив, що «будь-які припущення про скасування посади уповноваженого не мають під собою жодних підстав».
Неоднозначна обіцянка має заспокоїти опозицію, яка вважає відмову від посади уповноваженого катастрофою для міста. З точки зору депутата від Лівої партії Хакана Таша, ця робота, призначена для координації та збагачення інтеграційної політики сенату та вимагає безпосереднього контакту з представниками різних громад, надто важлива для Берліна. І держсекретар не зможе виконувати її мимохідь паралельно з іншими обов'язками. «Відсутність посади уповноваженого з питань міграції стане скандалом».
Саме столичне міграційне законодавство за відсутності наступника довелося б переробляти – воно передбачає окрему посаду уповноваженого, зазначив експерт Християнсько-демократичного союзу з питань міграції Буркард Дрегер. Дрегер, своєю чергою, сподівається, що після відставки Пінінга його посаду займе хтось, здатний приділити увагу в тому числі інтересам тих берлінців, які тему інтеграції сприймають скептично.
Гюнтер Пінінг обійняв посаду уповноваженого з міграції в 2003 році, залишивши роботу редактора щотижневої газети в Білефельді. Соціолог і журналіст вступив на посаду вслід за християнською демократкою Барбарою Йон, яка працювала на цій посаді довше за будь-кого з колег, з 1981 року. Йон прокоментувала відставку колеги так: «Пінінг йде, інтеграція залишається наріжним каменем берлінської політики».
Змушений погодитися з цим твердженням і правлячий бургомістр. Клаус Воверайт заявив, що розраховує на прояви «культури гостинності в місті переселенців Берліні», що дозволить йому перетворитися на «європейську метрополію інтеграції».
Петро ЛЕВСЬКИЙ.
