Під «сім'єю» закон має на увазі фактичні сімейні, подружні стосунки, спільне ведення господарства, спільне проживання, готовність надавати допомогу та захищати один одного. Формально-паперовий, не наповнений істинним змістом шлюб не задовольняє вимогам закону про захист сім'ї та возз'єднання подружжя. Правове становище іноземних дружин громадян Німеччини/іноземних резидентів Німеччини регулює § 31 Aufenthaltsgesetz. Нещодавно він був змінений, і сьогодні я хотів би пояснити нашим читачам суть введених нововведень.
Розпад захищених конституцією сімейних відносин може позбавити іноземного подружжя права проживання у ФРН. Зазвичай, про розпад сім'ї стає відомо відомству у справах іноземців. Про виїзд іноземця, зміну прописки та/або місця проживання повідомляє паспортний стіл або колишній чоловік/дружина. Відомство проводить власне розслідування обставин, опитує подружжя, вивчає можливість примирення та відновлення подружнього співжиття. Після розлучення іноземний чоловік/дружина не може розраховувати на тривалий залишковий термін дії його/її посвідки на проживання. У зв'язку зі зміною передумов проживання відомство наділене повноваженнями достроково вилучати раніше видану посвідку на проживання. Колишньому іноземному подружжю дають деякий час на збори, після чого той/та зобов'язаний(а) залишити країну.
З одного боку це правильно, адже відомі фіктивні «візові шлюби» для переселення до Німеччини. З іншого боку іноземне подружжя потрапляє в залежність від своєї німецької половинки. Іноді німецька сторона відверто зловживає своєю позицією сили, перетворюючи життя іноземної дружини (або чоловіка) на справжнє пекло. На всі нарікання в такого громадянина відповідь одна: «Якщо не подобається, за 24 години вишлю тебе з Німеччини».
Щоб позбавити німецьке подружжя можливості таких зловживань німецьким законодавством передбачений т. зв. сімейний стаж. Після закінчення сімейного стажу § 31 Aufenthaltsgesetz зміцнює правове становище іноземного подружжя і робить його незалежнішим від німецького резидента. Нещодавно стаж сімейного проживання був підвищений з двох до трьох років. Таким чином, якщо розлучення відбувається в період згаданого залежного проживання, то, як уже говорилося, Німеччину доведеться залишити. Винятки роблять для вдів резидентів та за особливих обставин.
Згідно з параграфом 31 Abs. 1 Nr. 1 Aufenthaltsgesetz, іноземне подружжя з трирічним сімейним стажем, вдова (вдівець), а також особа з особливими обставинами мають право на рік затриматися в країні для визначення подальшої життєвої позиції. За цей час іноземець має вирішити: чи повернеться він/вона в країну походження чи залишиться в Німеччині. У цей період іноземець може також отримувати соціальну допомогу. Після цього посвідку на проживання можуть продовжити тим особам, хто перестане потребувати соціальної фінансової підтримки держави.
Законом також передбачені винятки з даних правил, наприклад для матерів, які виховують маленьких дітей. Складніше становище літніх, свідомо непрацездатних осіб. Наведу такий приклад. 75-річний німець Карл Боге після шести років подружнього життя розлучається зі своєю 66-річною українською дружиною Ольгою. Ольга вже в пенсійному віці, а тому не зобов'язана, та й не може мати трудового доходу. У такому випадку Ольгу можна вважати невинною в соціальній залежності. Вона не відповідає за примхи чоловіка та його бажання «сьогодні я з тобою живу, а завтра ні».
Іноземному подружжю з недостатнім стажем спільного життя у виняткових випадках також можливе продовження посвідки на проживання в Німеччині. У законі це звучить наступним чином: «Особливо важкий випадок має місце, коли розпад життєвого подружнього співжиття призводить до необхідності повернутися в країну походження, що загрожує законним та таким, що вимагають захисту, інтересам зачепленої особи, або коли збереження шлюбу веде до розладу істотних інтересів подружжя … Особливо це стосується випадків домашнього та сімейного насильства над подружжям. Гідним захисту можна вважати благополуччя дитини іноземного подружжя, яка проживає в сім'ї».
Поясню: позбавлення місця проживання в Німеччині та повернення в країну походження не вважаються гідними захисту інтересами. Навіть у випадку, якщо іноземцю доводиться повертатися на порожнє місце без роботи, квартири, соціального забезпечення. Німеччина не може піклуватися про соціальне благополуччя іноземних підданих. Винятки можуть бути зроблені для громадян з мусульманських країн, де розлучена жінка із Заходу може зазнавати масивного тиску та суспільного презирства.
Класичною винятковою обставиною є також офіційно зафіксовані акти насильства з боку подружжя. Жінка не повинна стояти перед вибором: терпіти побої агресивного чоловіка або бути висланою з країни. Психічне насильство над особистістю у вигляді образ, погроз, обмежень також може зіграти роль у вирішенні подальшої долі іноземного подружжя.
Особливо закон захищає дітей. Адміністративні приписи підкреслюють гідний захисту інтерес неповнолітньої дитини зберегти своє оточення в Німеччині. Тому в ряді випадків візові проблеми жінок із розпалих шлюбів вдається вирішити шляхом підкреслення інтересів дитини. Цікавий випадок, коли дитина має власну посвідку на проживання і хотіла б реалізовувати власне право проживання в Німеччині. Зрештою, вона ні з ким не розлучалася. У деяких випадках мені вдавалося досягти успіху з такою аргументацією.
Надійним можна вважати візове становище іноземної матері німецької дитини. Також розлучені іноземні батьки німецьких дітей можуть вимагати посвідку на проживання з метою виховання своєї окремо проживаючої німецької дитини. Звісно, застосовуються й інші допоміжні констеляції. Особливі положення діють для громадян або подружжя громадян країн ЄС: у нашому випадку країни Балтії, молдавани з румунським та російські греки з грецьким громадянством. І, нарешті, зацікавлені особи можуть оскаржити рішення відомства у справах іноземців про припинення перебування в Німеччині за інстанціями та в компетентних судах.
Томас ПУЭ,
німецький адвокат.