З найбільших індустріальних країн Німеччина стала другою після США державою за кількістю іноземців, залишивши позаду Великобританію та Японію. На європейському континенті рівних Німеччині за припливом іммігрантів просто немає. Хоча у відсотковому відношенні до корінного населення іноземців найбільше в Люксембурзі та Швейцарії, зрозуміло, що в цих випадках йдеться частіше про заможних людей, ніж про тих, хто покинув батьківщину в надії знайти гідно оплачувану роботу і дати освіту дітям.
Загалом же, за даними OECD, у перші роки ХХI століття люди переїжджали з країни в країну значно активніше, ніж раніше. Відмінною особливістю цього зростання стали причини, породжені глобалізацією, що також є абсолютно новим явищем. Більшість із нових іммігрантів - це висококваліфіковані фахівці, а також співробітники міжнародних корпорацій, які періодично змінюють країну проживання відповідно до принципу ротації.
Як зазначають експерти OECD, між розвиненими країнами де-факто вже існує своєрідна конкуренція у боротьбі за найкращих фахівців-іноземців. Особливо це стосується таких галузей, як інформатика, біотехнологія, охорона здоров'я, а також сфера виховання та роботи з дітьми. Але в таких європейських країнах, як Іспанія та Греція, іноземних працівників, за прикладом США та Австралії, головним чином чекають фермери. В Італії, Португалії та Великобританії підвищеним попитом користуються іммігранти для роботи на будівництвах та у сфері догляду за хворими та людьми похилого віку.
Висновки OECD, що стосуються всіх індустріально розвинених країн: інтеграційних заходів недостатньо. Це стосується як мовних курсів, так і інших видів допомоги - звісно, для тих категорій іммігрантів, які в ній потребують. А їх, як і раніше, більшість. Не всі країни ЄС можуть дозволити собі такий тривалий і витратний, хоч і надійний, шлях, як навчання молодих іноземців у вищій школі. Добре освічені іноземці, як правило, не мають жодних проблем ні з мовою, ні з працевлаштуванням.
На них покладають надії європейські демографи, які передрікають катастрофічну нестачу робочих рук в індустріально розвинених країнах вже в найближчі десятиліття. На думку багатьох фахівців, нинішнє європейське безробіття змінить жорстокий дефіцит працівників на ринку праці. Єдине джерело поповнення цього ринку - іммігранти. І Європа зацікавлена в них насправді не менше, ніж вони в ній.