Цілком можливо, що 2019-й стане останнім стабільним роком для імміграції в Канаду
Як зазначає у своїй редакційній статті «Русский Торонто», головна причина очікування змін в імміграційній сфері полягає в тому, що висока ймовірність зміни уряду, що спричинить посилення імміграційної політики. У жовтні цього року в Канаді відбудуться чергові федеральні вибори, на яких вирішуватиметься, яка з партій керуватиме країною. У тому випадку, якщо до влади прийдуть консерватори, то зміна імміграційної політики більш ніж імовірна.
Тут варто сказати ось що. Електорат консерваторів традиційно виступав за обмеження імміграції, хоча загалом настрої в суспільстві були цілком прихильними. Однак останніми роками ситуація змінилася, люди стали здебільшого ставитися до імміграції негативно. При цьому йдеться не про ставлення до іммігрантів, а про ставлення до імміграції взагалі.
Проведене в грудні 2018 року опитування телекомпанією Global News показало, що 54% опитаних налаштовані проти імміграції, 26% не мають думки з цього приводу, і лише 20% тією чи іншою мірою вважають, що імміграція корисна для Канади. Такий зсув у ставленні канадців до імміграції інакше, як тектонічним, назвати не можна. І будь-який політик, який прийде до влади, буде змушений зважати на це.
Чому стався поворот у ставленні канадців до іммігрантів?
Причина зміни настроїв канадців у їхньому ставленні до імміграції досить проста – нинішній прем'єр-міністр Трюдо, який зробив прийом біженців до Канади чи не стрижнем своєї політики. Складається враження, що інших турбот у нього, окрім як легалізувати марихуану та прийняти якомога більше біженців, просто немає.
Буквально з моменту вступу на посаду прем'єр-міністра він одразу ж діяльно зайнявся прийомом до країни великої кількості біженців із Сирії, яких в'їхало понад 50 тисяч. Епопея з організацією перевезення біженців до Канади обійшлася бюджету в кругленьку суму, що дуже не сподобалося канадцям.
Але лише сирійськими біженцями справа не обмежилася. У січні 2017 року Трюдо написав у себе в твіттері: «Усі, хто зазнає переслідувань, живе в умовах терору та війни, канадці запрошують вас до себе, незалежно від вашої віри. Ласкаво просимо до Канади».
Широкі жести Трюдо призвели до того, що до Канади спрямувався потік охочих отримати статус біженця. Справу погіршило те, що в цей самий час кардинально змінилася ситуація з імміграцією в США. Трамп практично закрив країну для біженців і взагалі різко ускладнив отримання статусу постійного жителя. Тому багато з тих, хто дістався до США в надії закріпитися там, кинулися до Канади.
Всі ці люди масово нелегально перетинали кордон хитрими стежками і, вже опинившись на території країни, подавали на біженство. Такий наплив призвів до повномасштабної кризи, оскільки країна до цього не була готова. Загалом за 2017 та 2018 роки лише таким шляхом до країни проникло понад 36 тисяч осіб.
Зокрема, через те, що працівники прикордонної служби та митниці були мобілізовані на обробку біженців безпосередньо на кордоні, в міжнародних канадських аеропортах була гостра нестача персоналу, через що в літні місяці пасажирам доводилося стояти в чергах.
Також виникла проблема з розміщенням великої кількості біженців. Уряд був змушений орендувати під розселення біженців цілі мотелі та готелі, розміщувати біженців у притулках для бездомних, створюючи при цьому великі проблеми для місцевих бездомних, яким не було де ночувати, займати в літні місяці студентські гуртожитки.
Все це, звісно, виливається у величезні суми та викликає сильне роздратування у канадців, особливо на тлі невдоволення роботою кабінету Трюдо, який демонструє повну нездатність хоч якось стимулювати економіку. Як ілюстрація негативного ставлення канадців до імміграції свідчить і той факт, що міністр громадянства та імміграції Канади Ахмед Хуссен став одним із найнепопулярніших міністрів у кабінеті Трюдо.
Проблема ще й у тому, що канадці здебільшого не бачать різниці між іммігрантами (тобто тими, хто йде за професійною імміграцією) та біженцями. Це не ті тонкощі, в які вони будуть вдаватися. Тому, на жаль, Трюдо своїми широко відкритими обіймами для біженців дуже ускладнив життя тим, хто планує іммігрувати як кваліфікований спеціаліст.
Наскільки ймовірна зміна уряду?
Почати слід з того, що Трюдо не користується популярністю і тим більше великою повагою в країні. Принаймні від тієї харизми, завдяки якій він переміг на минулих виборах, не залишилося й сліду, здебільшого він став предметом насмішок.
Тому ймовірність того, що ліберали зможуть утримати владу, загалом невисока. Все, що може врятувати їх від повного розгрому, це проблеми в партії консерваторів, їхніх головних суперників. Консерватори наразі розділені, а лідер цієї партії Ендрю Шир навіть близько не володіє харизмою, необхідною для посади прем'єр-міністра.
Тому зараз складно сказати, чи зможуть консерватори перемогти на виборах, незважаючи на катастрофічно низьку популярність Трюдо. Але навіть якщо партія Трюдо й зможе перемогти, абсолютної більшості в неї вже не буде, і їй доведеться узгоджувати свою позицію з іншими партіями, насамперед із консерваторами.
Тому в будь-якому разі з дуже високим ступенем імовірності слід очікувати зміни імміграційної політики.
Які зміни можна очікувати?
У разі приходу до влади консерваторів цілком можна очікувати зниження кількості прийнятих іммігрантів. Наразі Канада приймає близько 310-330 тисяч іммігрантів на рік. Не виключено, що ця цифра може бути зменшена до 250 тисяч – тобто того рівня, який діяв до приходу лібералів до влади.
В основному йдеться, звісно, про зменшення квот на біженців, однак не виключено, що це торкнеться і тих, хто проходить за професійною імміграцією. Хоча наразі економіка Канади розвивається цілком добре, у країні зараз рекордно низький рівень безробіття, однак є явні ознаки того, що в найближчі роки ситуація може змінитися на гірше. У цьому випадку потреба у фахівцях з числа іммігрантів зменшуватиметься, і зниження кількості виділених квот буде цілком логічним кроком.
Інша зміна, яку слід очікувати, це скасування надання громадянства за фактом народження на території Канади. Очевидно, що сама по собі ця схема вже безнадійно застаріла, це визнають практично всі. Сто років тому в ній був сенс, оскільки країна потребувала нових жителів, і народжені на території Канади нікуди з неї не виїжджали.
Зараз ситуація зовсім інша. Іноземці приїжджають до Канади лише на час пологів і одразу після цього їдуть. Народжені діти отримують громадянство, не маючи до Канади жодного стосунку, і часто не знають про цю країну практично нічого, при тому що подорожують світом із канадським паспортом. І якщо в попередні десятиліття ця проблема не стояла настільки гостро, щоб на неї реагувати, то останні 10-15 років «пологовий туризм» набув масового характеру, особливо серед китайців.
Загалом питання про скасування надання громадянства за фактом народження на території країни обговорюють зараз і в США, і в Канаді, і все виглядає так, що рішення не за горами. Питання лише в тому, чи торкнеться таке рішення тих дітей, які вже отримали громадянство, але ще не досягли 18 років, чи лише всіх тих, хто народжуватиметься після прийняття рішення.
Також незрозуміло, як розвиватиметься ситуація з сімейним спонсорством для батьків. Хоча за останні роки квоти для них підняли до 20 тисяч заяв на рік, цього, як і раніше, катастрофічно мало. До речі, багато іммігрантів негативно ставляться до Трюдо саме через те, що він ввозить десятками тисяч біженців, але при цьому виділяє мізерні квоти для батьків людей, які живуть у Канаді та платять податки.
Через те, що квоти виділяються зовсім невеликі, багато хто не може роками спонсорувати своїх батьків. При цьому немає хоча б більш-менш справедливої системи прийому заяв. Останні три роки серед поданих заяв розігрувалася лотерея, і це викликало багато невдоволення. У результаті в 2019 році повернулися до колишньої системи – розгляд у порядку черговості подання заяв. Однак через те, що практично всі подають заяву на спонсорство, щойно відкривається прийом заяв (тобто буквально в перші хвилини), вибір заяв перетворюється на ту саму лотерею.
Мабуть, це найбільша проблема, яку поки що ніяк не можуть вирішити. І це при тому, що кожна партія намагається заручитися підтримкою етнічних громад, для яких можливість спонсорувати батьків і привести їх до Канади є животрепетною темою.
Нарешті, якщо вести мову про професійну імміграцію, то тут також маячать можливі проблеми. Річ у тім, що наразі практично вся імміграція звелася до імміграції через навчання. Сенс такої імміграції в тому, що ті, хто навчався в канадському коледжі або університеті, іноземні студенти отримують відкритий дозвіл на роботу на 3 роки. З цим дозволом вони можуть влаштовуватися на роботу в Канаді без будь-яких обмежень, що в подальшому дає їм можливість пройти імміграцію або за федеральною програмою Canadian Experience Class, або за однією з провінційних програм.
Проблема в тому, що кількість іноземців, які навчаються в Канаді, збільшується рік від року. На кінець 2017 року в Канаді навчалося понад 500 тисяч іноземних студентів. Поки немає даних за 2018 рік, однак усі відзначають різке збільшення їхньої кількості через те, що США посилили видачу навчальних віз.
Посилення імміграційної політики відбулося і у Великобританії з Австралією, тому великий потік студентів переорієнтувався на Канаду. До речі, Канада знаходиться на четвертому місці у світі за кількістю іноземних студентів.
Однак популярність Канади має і зворотний бік медалі. Збільшення кількості студентів означає, що пройти імміграцію в найближчому майбутньому стане складніше, оскільки заявників уже зараз більше, ніж виділяється квот, і ситуація лише погіршуватиметься. Причому, як зазначалося вище, економічна ситуація в Канаді в найближчі роки може погіршитися, і випускникам буде складніше знайти роботу.
Останній спокійний рік
Очевидно, що накопичені проблеми у сфері імміграції рано чи пізно вимагатимуть свого вирішення. Поки вони не стоять гостро, однак новий уряд буде змушений мати з ними справу. Інша річ, що залежно від результатів виборів і того, яка партія формуватиме уряд, ступінь змін буде різним.
У будь-якому разі, якщо зміни й почнуться, то не раніше наступного року. Тож поки насолоджуйтеся спокійним роком, він може стати останнім роком без серйозних змін.