Відомий німецький учений-кримінолог, професор Ганс-Дітер Швіндт вважає, що проблемі злочинів, які скоюють в Німеччині іноземці, приділяється зовсім недостатньо уваги. На його думку, через те, що все більше німців почуваються під загрозою, дедалі частіше проявляється синдром страху перед усіма іноземцями, який цілком здатен перерости в класичну ксенофобію. І тоді недалекий той день, коли на крайньому правому фланзі німецького політичного спектра з'явиться партія, яка зуміє набрати на федеральних виборах щонайменше 10% голосів.
Уже зараз на цьому страху намагаються грати, окрім традиційних правих радикалів на кшталт республіканців, «Німецького народного союзу» або Націонал-демократичної партії Німеччини, дві новостворені партії: «Правова держава в наступі» гамбурзького сенатора з внутрішніх справ Рональда Шіля, а також партія «Проект 18» колишнього міністра економіки федеральної землі Північний Рейн-Вестфалія Юргена В. Меллемана, вигнаного з лав Ліберально-демократичної партії за антисемітизм.
На думку професора Швіндта, процес інтеграції іноземців у німецьке суспільство блискуче провалився, і на обговорення поняття «злочинність серед іноземців» більше не може зберігатися політкоректне табу. Для такого різкого й несподіваного судження в минулі тижні з'явився вельми показовий привід: три захоплення автобусів і вбивство поліцейського, скоєні в Берліні та Бремені. Як на підбір, у трьох із чотирьох злочинів, що сколихнули німецьке суспільство, брали участь араби, які живуть у ФРН.
Один із них, 17-річний громадянин Німеччини, уродженець Лівану та житель Бремена Алі Марван Т., мав намір вимагати звільнення з тюрем США та Німеччини членів «Аль-Каїди» - для цього він угнав міський автобус із 19 пасажирами. Інший, також ліванець, який спробував захопити автобус у Берліні, вимагав виведення ізраїльських військ з Палестини. Напередодні цих двох викрадень у столиці Німеччини в перестрілці з чотирма (!) ліванцями загинув співробітник поліції. У цьому випадку, щоправда, політичного підґрунтя у злочину не було - за даними берлінського поліцейського управління, йшлося про оперативне захоплення членів арабської злочинної «сім'ї», яка займається в Берліні торгівлею наркотиками та живим товаром.
Резонанс від усіх цих подій виявився вельми великим, і вже політики різного калібру заговорили про небезпеку «арабської мафії», «в'єтнамської мафії», а також, щоб не забути, - «російської мафії». При цьому робляться далекосяжні пропозиції: від «створення особливих правових рамок для злочинців-іноземців» до «виселення всіх zum Teufel!». Що й треба було довести професору Швіндту. І якщо раніше поширені ярлики на кшталт «усі поляки - автомобільні злодії», «усі росіяни - бандити», а «усі мусульмани - терористи» були долею нижчих верств німецького суспільства, то в останні два роки подібний спосіб мислення опановує дедалі більшу кількість представників середнього класу, а також політиків, які виражають його інтереси.
Німецька преса у висвітленні останніх гучних злочинів також показала себе далеко не з кращого боку. Інформаційні телеканали абсолютно не цікавить той факт, що 17-річний Алі Марван утік з дому, щоб, як він написав у прощальній записці родині, «стати для євреїв страшнішим за Саддама й Осаму разом узятих», причому дістатися до Палестини він, судячи з усього, мав намір... у цьому самому викраденому автобусі. Поза увагою ЗМІ залишився також той факт, що берлінський викрадач на момент скоєння злочину був у стельку п'яний. Натомість усі глибокодумно міркують про «ісламістську загрозу» - сперечатися годі, загроза існує, але чи з боку тих, на кого накинулися репортери?
Тим часом генпрокуратура ФРН уже взяла «на мушку» бременську мечеть Абу Бакр, відому радикалізмом своїх проповідників (настільки, що в екскурсантів, які бажають відвідати її, докладно випитують - а чи немає у них у родичів євреїв), яку мав нещастя відвідувати Алі. Про берлінське ж захоплення автобуса тритижневої давності, яке скоїв озброєний гвинтівкою та пістолетом злочинець-німець (бременський і берлінський ліванці використовували відповідно газовий пістолет і кухонний ніж), який за десять хвилин до того пограбував банк, німецькі ЗМІ благополучно забули. Як і про звіт Міністерства внутрішніх справ ФРН, який повідомляє про те, що, по-перше, рівень злочинності серед іноземців набагато нижчий, ніж загалом по Німеччині, а по-друге, що іноземці скоюють на порядок менше насильницьких злочинів, ніж корінні німці. Це, очевидно, не вписується в моторошну картину засилля «прийшлих», яку так ретельно вибудовують німецькі праві.
Зрозуміло, було б перебільшенням вважати, що Німеччині знову загрожує «коричнева небезпека». Німці - люди дуже тверезомислячі й навряд чи вдруге наступлять на ті самі граблі. Тим не менш ранні симптоми хвороби під назвою «ксенофобія» вже чітко простежуються. І саме з ними, а не з іноземцями, і закликає боротися кримінолог Ганс-Дітер Швіндт.