Третій помічник
Після закінчення одеської морехідки Перов працював на контейнеровозах Дунайського пароплавства, де дослужився до третього помічника. З екіпажами уживався легко, з капітанами не завжди - протестував проти крадіжки провізії із загального котла. Звільнився з Дунайського пароплавства ще й тому, що власного кута не було, а мотатися щоразу до Дніпродзержинська накладно.
Однокашник по морехідці дав адресу одеської посередницької компанії «S. S.», яка набирала екіпажі на грецькі судна. Перов приніс документи, чиф-менеджер Кущ побіжно погортав сертифікати і приголомшив з нарочитою урочистістю: «Поїдеш на „Геракл“, він вивантажує цукор в Алжирі. Усі мріють потрапити на цей пароплав! Терміново з речами до „S. S.“!» Перову вручили букінг-лист для придбання квитка. Летіти мав зі старпомом Демежко. Увечері зателефонував старпому в Білгород-Дністровський.
- Він поїхав від іншої фірми, - сказала дружина Демежка. - З Кущем краще не зв'язуйтесь.
Це спантеличило. За кілька днів знову дали відбій.
- Григорій Крагакіс сказав, що проблеми з візою, - передала дружина Куща, сам шеф був у від'їзді. - Очікуйте візу, не хвилюйтеся!
Прижилий в офісі «S. S.» капітан Крагакіс був консультантом від грецької сторони. Нарешті приїхав Кущ, сказав:
- Візи вам уже оформлюємо, але загострилася обстановка в Алжирі, там тривають воєнні дії.
Алжирська віза, до речі, коштує 370 динарів, що за курсом $7, а з Перова ж здерли $105. Нарешті видали квиток, Кущ пояснив, як дістатися. Осторонь тихо плакала жінка. Коли вийшли з офісу, вона сказала, що чоловік подзвонив із Порт-Саїда, води на його судні немає, світла немає, зарплати не обіцяють. У Порт-Саїді заарештовано судно «Тетіс» цієї ж грецької судноплавної компанії Lek shipping, що належить Дімітріосу Скафіді, третє судно, невеликий контейнеровоз, також заарештували десь у Південній Африці. З'ясував запізно, грошей уже не було, заліз у борги, треба було летіти в Алжир.
Прилетів: пальми, оксамитове небо, східна музика вигадливо в'ється, як чоловічий плач, аеропорт оточений бронетранспортерами. Поліцейський офіцер пояснив, що в країні неспокійно, бешкетують фундаменталісти. Сумки в багажі не виявилося, як з'ясувалося, вона відстала в Тунісі. Пожитки наздогнали Перова лише через тиждень. Аеропорт на ніч замикали, його випровадили. До аеропорту внутрішніх ліній топати метрів триста, але поліцейські не радили, можна не дійти. Офіцер увійшов у становище, сказав:
- Ідіть, я простежу за вами в приціл.
Дістався до Беджаїї, розшукав офіс агентувальної фірми МТА, що забезпечує судно постачанням та іншими послугами, застав клерків за трапезою.
- Такого судна я ще не бачив за двадцять п'ять років моєї практики, - зізнався «чорний» агент Бакрі. - Судно з порту вже не вийде. Моя вам порада - їдьте негайно додому.
Ступив на судно, коли бірманці, палубна команда, зачищали трюми після вивантаження мексиканського цукру. Полегшений «Геракл» піднявся з води. Корпус був у лопухах іржі, зі шпігата сочилася вода. У купі сміття на юті колупалася ворона, по настилу повзали білі черви завтовшки з палець, маленькі бірманці в спідницях снували, димок курився, багаття розвели просто на палубі, рис варили. І надбудова, контрастом, сяяла білизною - мабуть, нещодавно пофарбували.
Відчинив двері каюти капітана, там сивий сухенький пан.
- Я знаю, Юрію, ви росіянин, - сказав капітан Коста Лосакас. - Маркс, Ленін, Сталін... Юрію, все добре, грошей немає. - Перов помітив, що капітан напідпитку. Пред'явив документи, направлення, капітан їх відсунув. - Документів не треба. Судновласник бандит, негідник, годівлі ніякої. Юрію, тут зовсім нічого не треба робити. Скільки ви летіли, чотири дні? Ви будете місяць відпочивати. Юрію, ви, росіяни, багато п'єте. Коли росіяни напиваються, вони влаштовують революцію. Не пийте, будь ласка. Хочете чарку узо?
Другий помічник
Капітан відчинив каюту другого помічника:
- Будете тут жити.
- А в кого приймати справи?
- Ні в кого, другого помічника немає, третього немає...
Увійшов мокрий до нитки чоловік.
- Це старший офіцер.
- Ви росіянин? - спитав мокрий.
- Ви теж росіянин?
- Ні, я болгарин. Юрію, ви потрапили в порнографію. «Геракл» - плавуча труна, на ньому небезпечно виходити в море. Ви щось закінчували? Юрію, тут нічого не треба знати. Мені винні 15 тисяч за десять місяців, бірманцям майже за три роки.
І старпом розповів...
Його попередник старпом-румун утік у Порт-Саїді. Платили із затримками лише машині та містку, бірманцям взагалі не платили. Хазяїн наказав іти на Сайгон, обіцяв бонус, преміальні. Із Сайгона комсклад, греки, полетіли додому. У контрактах у греків обумовлено більше позаштатних ситуацій, ніж у найманців інших національностей. Якщо самі греки тікають, то це ознака банкрутства компанії. На зміну грекам прислали болгар.
Судно знялося курсом на Берег Слонової Кістки. Ущільнення кришок трюмів були пережовані, вантаж підмок. У Гвінейській затоці викинули за борт двісті тонн почорнілого рису.
Колишній капітан, теж грецького походження, грошові претензії відхиляв. «У мене свої гроші, - говорив, - у вас свої». Якщо діймали, хапався за молоток, на видному місці в каюті лежав револьвер «Беретта».
З Абіджана пішли на Веракрус, два тижні вантажилися цукром. Радист Йордан Ганчев надсилав по радіо заявки на продукти, половину позицій капітан викреслював.
Капітан сидів на валізах, чекав розрахунку. Прийшли з вантажем у Фрі-порт на Багамах, капітан отримав підтвердження від дружини з Лондона, що зарплату перераховано на банківський рахунок.
Правда, Скафіді обдурив земляка на місячний оклад, капітан дуже журився, викинув молоток за борт і полетів засмученим. Оклад у капітана $4.700, втрата була чутливою.
Новий капітан Коста Лосакас прилетів на Багами й потрапив на страйк, екіпаж відмовлявся рухатися далі. Лосакас поспівчував екіпажу, зізнався, що знайомий з господарем, живуть по сусідству в Піреї, мало не в одному провулку. Лосакас проговорився: у батька господаря було 15 суден, у сина залишилося тільки три розвалюхи, ще є два готелі в Піреї, синок балується рулеткою...
Старпом Олександр Стефанов зажадав від капітана, щоб на Багами негайно прилетів представник фірми, інакше в рейс не вийдуть, пригрозив міжнародною профспілкою транспортників ITF.
За тижні зо два у Фрі-порт прилетів нарочний з Lek shipping, якийсь Вархаламос. Став обходити каюти, з кожним говорив за щільно зачиненими дверима. Стартовою сумою, яку він пропонував комскладу, було $2.000. Торг затягнувся. Вархаламос умовляв Стефанова отримати поки 10 тисяч, замість належних тридцяти чотирьох. Старпом напився в барі й погодився.
Боцман перебував на борту 24 місяці й підбивав палубну команду до саботажу. Господареві донесли. Щоб не було смути, боцмана розрахували повністю, і він полетів додому. Другий помічник Василь Райнов пенсійного віку впав у воду, дістав мікроінсульт і теж полетів.
Четвертий механік «Геракла» отримав половину зарплати й полетів за свої гроші. Бірманцям виплатили по $200, дали гарантійного листа, в якому обіцяли бонус по $150 щомісяця.
З третім помічником Тепчо і старпомом Стефановим теж було укладено договір, підкріплений гарантійним листом. Якщо вони благополучно доведуть судно до Гібралтара, фірма обіцяла надіслати заміну, 50% зарплати й квитки на літак до Софії. Продовжили плавання лише 19 осіб.
Прохуднули баластні танки, вода просочувалася в трюми. За сто миль від Гібралтара крен досяг десяти градусів, лягли в дрейф, здається, тонули всерйоз. Команда спостерігала, команда була не проти, якщо «Геракл» булькне у зручному місці, благо, район жвавий і марокканський берег за обрієм. Хоча вода в травні не найкраща для купань, градусів 13, Йордан Ганчев сиганув за борт і заткнув дірку шматком м'яса з салом, є такий перевірений морський спосіб. На течу поставили цементний ящик, так дочапали до Беджаї і 4 травня прив'язалися.
Обіцяної в Гібралтарі заміни й зарплати для третього механіка та старшого офіцера в Беджаї теж, звичайно, не було. Коли в трюмах залишалося 9 тисяч тонн цукру, припинили вивантаження й оголосили страйк. Машинна команда, що складалася з чорногорців, у страйку не брала участі, чорногорці плавали без контрактів і були безправними.
Влада вимагала звільнити причал, і два тижні «Геракл» стояв на якірному місці. Морська профспілка в Алжирі впливу не має. Тепер кусали лікті, що не звернулися в ITF на Багамах, згаяли останній шанс. Отримали прекумедний факс від господаря: «Моряки „Геоакла-I“! Ви — мої діти, моя кров, ваші діти — мої діти. Я сам був капітаном, стояв на містку, зараз я керуючий фірмою. Я 30 років у морському бізнесі, і за ці роки жоден моряк у Lek shipping не втратив жодного цента. Вам буде виплачено всі гроші, на вас чекають путівки на курорт у будь-якій точці земної кулі, тільки вивантажте цукор. З повагою, Димитріос Скафіді».
6 червня поїхав третій помічник Тепчо, він став останнім моряком, який покинув борт за рахунок фірми. Зрозуміло, Кущ був поінформований про безлади на борту, чому в ці ж дні й переносився від'їзд Перова, а Юрію брехали, що труднощі з візою.
На третій день перебування Перова на борту судно заарештували, відключили радіостанцію. Дисбурсмент, портові збори, витрати на харчування, паливо, воду склали $45 тисяч. Агент Бакрі востаннє завіз продукти. Провизиї вистачило на тиждень. Вставали рано, до спеки, і ломилися до капітана.
— Калімера, — вітався Юрій.
— Здрастуйте, товариші! Говорить Москва! — відповідав капітан Лосакас.
Капітан любив почудакувати, співав, демонстрував Перову національні грецькі танці з присіданнями, скаржився, що часто потрапляє на непридатні судна, працює з невдахами. Контрактів з фірмою Лосакас, до речі, теж, як і чорногорці, не підписував.
Зелько, чорногорець, четник, що воював у Хорватії, похмуро питав у Лосакаса:
— Капітане, де мої гроші й гроші моїх дітей?
— Скафіді лайно! — лаялися болгари.
— Готуй інвалідний візок, — цідив капітанові чорногорець Іван. — Завтра з твоєї ноги зваримо бульйон.
Капітан хмурився, замикався.
Ходили жебрати по суднах, Лосакас — на грецькі пароплави, болгари — на болгарські чи російські разом з Перовим, Зелько — на югославські, колишній четник хорватські обходив десятою дорогою, там могли впізнати. Бірманці вудили рибу з нафтовим душком.
Біля кожного судна стояли вартові з автоматами АКС, пересуватися територією порту заборонялося, пробиралися під клацання затворів. Знали, що алжирцям дозволено стріляти, але ще знали, що солдати голодні, ділилися здобиччю з охороною. Місцеве телебачення регулярно повідомляло про теракти. У порту заборонялося носити продукти в мішках. Для Перова робили виняток, його часто бачили з мішком.
Алжирські лоцмани повідомляли штурманам, що на борту грека бідує росіянин, тому часто пайок чекав Юрія вже біля трапа. Відгукувалися мурманчани, прибалти, ленінградці.
— Ти кажи прямо, — наседали, — що треба: мило, цигарки, порошок, леза?
Траплялося, що підфлажний екіпаж повністю був російським, тоді капітан замовляв на камбузі додатковий обід ще на 19 ротів або хоча б перше, і Перов, як Гуллівер, зріст у нього під 190, вів на годівлю виводок бірманців.
Завдяки Перову бірманці вперше в житті скуштували гречку. Приніс якось пекучий перець у банках, який не могли їсти на новоросійському пароплаві, бірманці вм'яли його з апельсинами, дуже хвалили, сказали, що перець у джунглях будь-яку заразу вбиває. Бірманці називали його лідером.
— Ти знаєш, Юрію, — скаржилися, — як нам набридло, що нас обманюють!
Їхнє становище ускладнювалося ще й тим, що вони не могли повернутися на батьківщину: у Бірмі, хочеш не хочеш, а 10% добутої в морях валюти належить віддати державі. Скафіді не заплатив їм майже за три роки, на батьківщині на них чекала в'язниця.
Подарували Юрію, лідеру, заборонену в Бірмі книгу нобелівського лауреата Хаун де Санью «Голос надії», ще подарували спідницю. Двоє бірманців медитували, виходили з себе, входили в когось, відлітали, прилітали... Радіоофіцер Ганчев теж медитував. Коли вранці Юрій стукав у каюту Ганчева, той питав російською:
- Хто там?
- Дід Мороз, - відповідав Перов.
- Дід Мороз живе в Сибіру, - радист відмикав каюту. - Юрію, я викликав дух Галини Старовойтової. У тебе є майбутнє, ти будеш капітаном...
На перебірці світлина: Ганчев із дружиною та дітьми. До рейсу Йордан Ганчев був вгодованим чоловіком, зараз же був схожий на висохлого старого. Ганчев не міг сидіти склавши руки, запропонував капітанові «Геракла» пофарбувати весь пароплав. Наодинці. Зішкрібав іржу, зачищав метал до блиску, сам заварював дірки, ставив латки, шпаклював, ґрунтував, фарбував. Просив мізерну доплату, лише по 100 «зелених» на місяць. Встиг пофарбувати лише надбудову. Хазяїн заборгував йому $16 тисяч.
У старпома Стефанова нило серце, висипала екзема, мучив свербіж. Дещо з ліків для лікування псоріазу роздобули на суднах. Стефанов випивав, був дратівливим, честив капітана та чорногорців. Агент Бакрі побоювався його, тому й дозволяв телефонувати додому. Болгарське посольство в Алжирі оплатило старпому квиток, і Стефанов полетів, так і не дочекавшись зарплати, компанія заборгувала йому $24 тисячі.
Перов став старшим офіцером.
Старший офіцер
У вересні вітер змінив напрямок, сморід із «Геракла» понесло до капітанії порту. До борту привезли сміттєві контейнери.
Перов постригся під нуль.
- Юрію, у вас дуже мало волосся, - зауважив капітан Лосакас.
- Я - російська мафія, - пожартував Перов.
Наступного дня капітан теж оголив голову і сказав:
- Я - грецька мафія.
Якщо в порту не було суден СНД, пекли рибні коржі, «котлети-вбивці». Так минали день за днем, тиждень за тижнем.
- Що ж ми будемо завтра їсти? - журився капітан.
- Ми завтра відпиляємо тобі ногу і зваримо бульйон. Готуй інвалідний візок.
Потім пом'якшувалися:
- Ми твого шефа повісимо, а «Геракл» спалимо.
Вогнегасники на судні давно вийшли з ладу або були розряджені, Перов про всяк випадок носив документи при собі. З борту мурманського судна Юрій подзвонив матері в Дніпродзержинськ, заспокоїв, сказав, що перебуває в плаванні, все гаразд. Молодість і знання мови дозволяли влаштуватися на інше судно, щоб усе справді було гаразд, але екіпаж не випускали за територію порту. Пішли гуртом до агента.
- Ваш судновласник - шахрай, - заявив Бакрі, - судно звідси не піде. Якщо будете допікати, викличу поліцію.
- Нехай нас відправлять до в'язниці, - говорили, - там хоч годують.
Нічого не домігшись, поверталися на «Ахіллес», з порожнім шлунком не спалося. Уранці чорногорці з ножем відвідували капітана.
- Якщо не буде грошей, капітане, - говорив четник Зелько, - я відріжу тобі вуха й ніс. Я міг заробити на війні, а замість цього пішов у море, де цей грек мене обманює.
Капітана Лосакаса трясло, він замикався, надягав темні окуляри, брав папку і кудись брів. Перову приснився сон, що грошей йому так і не заплатили, і він повісив Куща.
- Я ж був удома у Скафіді, - виблискував білками Зелько, - він добре прийняв. Я вклею в паспорт візу, знайду його в Піреї і вб'ю! Потім знову піду воювати.
На переговори з властями команда делегувала не капітана, а Перова, він вільно володів мовою, був розважливим, не вибуховим, як чорногорці. І головне, йому довіряли. Усі. Власті пояснювали Перову:
- Ваша справа в суді - четверта на черзі. Позов подано було від імені агента порту, венесуельської бункерувальної компанії та екіпажу судна...
Вітер посилився до штормового. Судно носило вздовж причалу. Гнилі пропіленові кінці розтягувалися, гуділи, потім лопнули, буксири всю ніч тримали «Геракл», щоб його не викинуло на судна, екіпаж уже нічого не робив, чекали кінця.
- Нехай потоне, - говорили.
Не потонув і цього разу.
Якось капітан Лосакас запросив Перова до каюти і сказав:
- Юрію, якщо ви приймете посаду, я заплачу вам $1.000.
- Яку посаду? - Перов не зрозумів.
- Капітана «Геракла».
У вересні минали три місяці, як Юрій ступив на палубу «Геракла». Згідно з умовами контракту, компанія зобов'язана була заплатити йому за три місяці або надати нову роботу. Скафіді - пройдисвіт, отже, треба шукати роботу самому, він би так і вчинив, якби випустили з порту. Навіть капітан Лосакас сказав: «Треба вибиратися самому».
Капітан узагалі перестав спілкуватися, ходив харчуватися на суховантаж «Каридж». Якось уранці Перов постукав, ніхто не відповів. Викликали поліцію, зламали двері, прочитали записку: «Юрію, ви порядна людина, ви грамотний спеціаліст. Я призначаю вас капітаном «Геракла». Костянтин Лосакас».
Капітан
За тиждень Лосакас подзвонив із Греції.
- Усе нормально, Юрію, - сказав, - я вдома, усе нормально, грошей немає. Нехай мене не шукають водолази. Будь ласка, запакуйте мої особисті речі, окуляри, капці, ділові папери...
Капітан утік на «Кариджі» у чому був. Якби його засікли з речами чорногорці, йому б не минути лиха. Якби під час огляду «Кариджа» його вивудили власті, то коротав би він решту днів на руднику в Сахарі.
Невдовзі забив на сполох агент Бакрі. Погасити свої витрати на утримання судна та екіпажу він міг тільки після продажу «Геракла» з аукціону. Але після втечі капітана Лосакаса безпека «Геракла» опинилася під загрозою, теплохід міг, не дочекавшись суду, просто потонути біля причалу, його міг, нарешті, підпалити екіпаж. Бакрі зв'язався з ITF у Лондоні, повідомив про стан справ на борту «Геракла» Біллу Гуджеру, профспілковому лідеру транспортників. Інспектори ITF запросили Лімасол на Кіпрі, де був приписаний «Геракл», потім пригрозили пірейському «S. S.», де чіф-менеджером капітан Калманіс. У січні 1999-го ланцюжок Беджая - Лондон - Лімасол - Пірей - Беджая замкнувся, і змучений екіпаж нарешті отримав проїзні документи на зворотну дорогу.
Розліталися хто куди: чорногорці до Тунісу, бірманці до Каїра. У Бірмі є свій «S. S.», бірманський Кущ зв'язався з грецьким «S. S.», і подальша морська доля бірманців була вирішена. Їм видали квитки до Каїра, обіцяли нову роботу протягом п'яти днів. Натомість зажадали розписку в тому, що вони отримали... всі гроші за багато місяців. Бірманці розуміли, що потрапляють у нову кабалу, і не знаходили собі місця. Перов наполіг, щоб вони не писали розписок, їм прислали нові, передруковані бланки, очевидно, компанія була готова до відмови, і сама відмова її не дуже здивувала. Багато хто плакав, коли прощався з Юрієм, своїм лідером і останнім капітаном.
Епілог
Перов зайшов до офісу до Куща, той випровадив усіх відвідувачів і сказав:
- Юрію, я все знаю. Зараз проблема вибити тобі зарплату.
- Мені потрібно хоча б півтори тисячі на навчання і щоб розрахуватися з боргами, - пояснив Перов.
- Які півтори? - Кущ навіть обурився. - Ти повинен отримати всю зарплату, вісім з половиною тисяч. Чекаємо на цьому тижні Крагакіса, він привезе гроші. Умова одна - нікуди не звертайся.
19 лютого приїхав Григорій Крагакіс.
- Ти - мій син, - сказав. - Хазяїн зганьбив нас на весь світ. Але з огляду на те, що ти нормальний хлопець, наша фірма виплатить гроші. Скільки тобі потрібно на перших порах?
- Тисячу триста.
- Немає проблем.
- Ми тобі даємо гарний пароплав, - пообіцяв Кущ. - Це судно іншої компанії, дуже добре котирується, «Геракл».
- Як «Геракл»?
- Не «Геракл-I», а просто «Геракл». Прийдеш у понеділок, отримаєш гроші.
Юрій прийшов у вівторок.
- Є труднощі з переказом, - Кущ був стурбований. - Швидше оформлюй документи, і ми відправимо тебе в рейс. Щоправда, у тебе з англійською проблеми...
Це у Перова-то проблеми з мовою! Про гроші вже мови не було. Перов подзвонив у «S. S.» через три дні.
- Коли будуть гроші? - запитав.
- Чекаємо. Готуйся в рейс.
Через тиждень Перов виступив по телебаченню в програмі «Море надії», розповів про обман, честив Крагакіса англійською. Перов сподівався отримати або відсудити у «S. S.» гроші, свій оклад третього помічника, не другого, не старшого офіцера і не капітана, якими фактично був у різні місяці. Оклад у третього, вихідця з Росії чи України - $1.150. Болгарам платять $1.250, румунам - $1.300, така от прикра градація. Юрій Перов звернувся до транспортної прокуратури. Це нормальна реакція на підфлаговий розбій, спланований і грубо здійснений конкретними особами. У прокуратурі засмутили, відверто сказали, що відсудити гроші буде нелегко, «S. S.» усього лише посередник.
У консульстві Греції Перова прийняв морський аташе пан Кавалерос. Він зв'язався по телефону з «S. S.», хвилин п'ятнадцять розмовляв.
- Lek shipping зареєстрована, на жаль, у Лімасолі, - пояснив аташе. - Кіпр - інша держава. Компанія «S. S.» зареєстрована в Монровії, тому ми не можемо вам допомогти, вибачте. Звертайтеся, будь ласка, на телебачення, пишіть у газети, люди повинні знати про шахрайство. Такі посередники не повинні працювати...
У варненській газеті «Морские вести» Василь Райнов опублікував статтю, у якій болгарський філіал «S. S.» викривав у шахрайстві. «S. S.» осигуряет наших моряков без храна и зарплаты» - так звучала назва статті болгарською. Статтю супроводжувало резюме ITF, міжнародної профспілки транспортників. «Моряки, ви нам просто набридли, - писалося у зверненні, - нам набридли скарги. Чому ви, знаючи, що вас ошукають, все-таки звертаєтеся до шахраїв? Будь ласка, перед вибором компаній зверніться до нас за рекомендацією, і ми повідомимо вам адреси надійних фірм. Нам набридло давати пояснення постраждалим та обманутим».
Після публікації Райнова болгарський філіал «S. S.» закрили, чіф-менеджер зник. Офіс «S. S.» у Констанці згорів, на попелищі виявили клізму, хтось із клізми підлив бензину під двері. Підпалювачів не спіймали, у списках посередницьких компаній у Румунії компанія «S. S.» з тих пір не значиться. Філіал в Одесі, навпаки, розвинувся, переїхав у нове приміщення ближче до ділового центру, капітан Кущ активно бере участь у громадському комітеті із захисту прав моряків.
Перов отримав направлення на судно від іншої компанії вже другим помічником, назви судна зі зрозумілих причин не повідомляю.