Громадяни Швейцарії не проти позбутися іноземців, які порушують закон
З точки зору переважної більшості цих людей, запущена Швейцарською народною партією друга «посилювальна» ініціатива, яка вимагає від парламенту дослівно реалізувати результати п'ятирічної давності референдуму про негайну та безумовну висилку з країни іноземців, які порушили закон, є останнім кроком до перетворення їх на людей другого сорту. Втім, як зазначає у своїй публікації Swissinfo.ch, не менш помітною є група іноземців, які проживають у Швейцарії та вимагають проведення жорсткого курсу щодо тих, хто порушує закон, не будучи повноправним громадянином Конфедерації.
При всій критиці на їхню адресу соціальні мережі мають все-таки незаперечно сильні сторони, зокрема, вони дозволяють дуже швидко зібрати воєдино моментальну картину думок, що існують з тієї чи іншої проблематики. Звичайно, такі опитування не можуть претендувати на науковість та репрезентативність, тим не менш, перше уявлення про те, чим дихає і що хвилює цільову аудиторію, вони дати можуть.
Отже, нагадаємо основну канву подій. У 2010 році швейцарський народ схвалив законодавчу ініціативу, що передбачає негайну висилку з країни іноземних громадян, які порушили закон. Парламент і уряд кілька років ламали голову над відповідним проектом федерального закону, остаточна редакція якого, однак, зовсім не сподобалася Швейцарській народній партії, автору законопроекту про «злочинних іноземців», насамперед через бажання парламенту вбудувати у відповідний закон можливість робити винятки в «особливо складних випадках».
Звинувативши «політичний істеблішмент» у спробах «вихолостити волю народу», Швейцарська народна партія запустила ще одну законодавчу ініціативу, покликану все-таки змусити парламент слово в слово реалізувати рішення референдуму п'ятирічної давності. У німецькомовному вжитку ця друга ініціатива отримала назву «Durchsetzungsinitiative» від дієслова «durchsetzen» (наполягати, пробивати, проштовхувати свою думку, домагатися свого).
Текст цього законопроекту виглядає набагато радикальнішим. Так, зокрема, автоматично висилатися з країни повинні будуть тепер також іноземці (включаючи народжених у Швейцарії дітей мігрантів), які вчинили значно менш тяжкі злочини. Причому жодних винятків та поблажок передбачено бути не повинно. 28 лютого 2016 року швейцарські виборці скажуть з цього приводу своє останнє та вирішальне слово, але вже зараз дебати з даної проблематики киплять у країні неабиякі.
Громадяни іноземних держав, які проживають у Швейцарії, як відомо, не мають права голосувати на федеральних референдумах, але свою думку у них з цього питання, звісно, присутня. Ось що пише, наприклад, читач російськомовної версії Swissinfo.ch Євген: «Я вважаю, що нас треба висилати! Виняток можуть стосуватися лише осіб, які мають політичний притулок, а також осіб, чиї неповнолітні діти є громадянами Швейцарії».
Емігрантка з Бразилії Ана висловлюється теж категорично: «Цілком правильно, що людина, яка вчинила злочин, навіть досить легкий, повинна автоматично висилатися до своєї рідної країни. Швейцарці повинні захищати свою батьківщину». Анжеліка, родом з Іспанії, вважає, що це «чудова ініціатива», а от Марко вважає її «неприпустимою». Російськомовна читачка Анна згодна з Анжелікою: «Перше правило – потрібно поважати та дотримуватися законів країни, в якій ти збираєшся жити».
Дуже неоднозначною є думка користувачів соціальних мереж і щодо Швейцарської народної партії (SVP/UDC), найсильнішої політичної організації країни, яка отримала на нещодавніх парламентських виборах майже 30% голосів виборців. Ця партія відрізняється вкрай правими, деякі навіть стверджують, популістськими поглядами та ідеями. «Народники» налаштовані проти Європейського Союзу, проти мігрантів, виступаючи за необмежену пряму демократію та владу народу, від імені якого, нібито, партія завжди і говорить.
Багато хто, – як і Фатіма, яка спеціально уточнює, що вона народилася у Швейцарії, – вважають, що висилка з країни іноземців, які порушили закон, є нормальною практикою. «Але для того, щоб висилки здійснювалися в точній відповідності до закону, і для того, щоб ні в кого не з'являлося підстав звинувачувати владу в расизмі, необхідно враховувати всі значущі фактори. До них належать, наприклад, вид правопорушення та тривалість перебування в країні. Закон же, прийняти який пропонує ініціатива, ризикує перетворитися на знаряддя в руках крайніх націоналістів».
Такої ж думки дотримується і Башкім Ісені, політолог і головний редактор сайту albinfo.ch. «Переважна більшість наших читачів розуміє, що ця ініціатива, будучи схваленою, може торкнутися кожного з нас. Швейцарська народна партія змішує в одну купу і заїжджих злочинців, і того, хто все своє життя провів у цій країні і лише раз зійшов з праведного шляху».
Башкім Ісені наводить приклад жінки-прибиральниці, яку засудили за перевищення швидкості, а кілька років потому ще й за те, що вона приховала частину своїх доходів від фонду пенсійного страхування (AHV/AVS). У разі якщо ініціатива набере більшість голосів, ця жінка буде автоматично вислана зі Швейцарії.
«Особисто я шаную, так би мовити, кримінальний кодекс і високо ціную шанс на благополучне життя, який надає нам ця країна. Але дана ініціатива небезпечна, оскільки вона створює громадян двох сортів. Суди у разі її прийняття позбудуться можливості оцінювати кожну ситуацію індивідуально. Я знайомий із суспільством, де це саме так і робиться, і я не можу собі уявити, що таке стане можливим і у Швейцарії», – говорить Башкім Ісені, який народився в Македонії в родині косоварів і емігрував до Швейцарії у 18-річному віці.
Директор Інституту соціологічних досліджень при Університеті Женеви Сандро Каттачин переконаний: якби в них була така можливість, переважна більшість іноземних громадян, які живуть у Швейцарії, проголосували б проти ініціативи ШПН. «Як правило, особистий досвід еміграції – це хороше щеплення проти ксенофобії», – каже він. Трапляються, втім, і винятки, і багато іноземців виступають за «Durchsetzungsinitiative» виходячи зі знайомого принципу: «Ми мучилися, тепер помучайтеся і ви»!
«У колишніх гастарбайтерів, італійців або іспанців у солідному віці, які ще пам'ятають про дуже суворі правила 1970-х років, коли найменша провина могла призвести до втрати робочого місця і, отже, дозволу на проживання у Швейцарії, може виникнути почуття несправедливості. Вони кажуть собі: ми ж пережили таке, чому ж до тих, хто приїхав пізніше за нас, швейцарці повинні ставитися більш поблажливо?» – пояснює Сандро Каттачин.
Як зазначає він далі, почуття розчарування відчувають зараз і іноземці у другому поколінні. «Деякі кажуть собі: як же так, ми зробили все можливе для того, щоб інтегруватися у суспільство країни, ми завжди поводилися коректно, і, тим не менш, все одно ми певною мірою є жертвами дискримінації. Часто це веде до бажання будь-якою ціною виглядати «хорошим іноземцем», причому часто за рахунок «поганих іноземців», що призводить до заперечення власної ідентичності та свого особистого досвіду», – резюмує Сандро Каттачин.
Самюель ЖАБЕР.
Переклад Людмили Клот.