Безпорядки наприкінці осені для Греції - явище природне і навіть звичне
Нападу вандалів зазнали парламент (його тричі відбивали поліцейські), афінський театр «Рекс», Дипломатична академія, МЗС, Афінський археологічний музей та кілька дорогих готелів, під шумок пограбовано відділення Національного банку. Як зазначає «Експерт», сума збитків від погромів уже перевищила мільярд євро.
Анархісти назавжди
Формальним приводом для таких руйнівних акцій протесту стало випадкове вбивство грецьким поліцейським п'ятнадцятирічного підлітка, який напав з товаришами на поліцейський патруль. Безпорядки наприкінці осені для Греції явище природне і навіть звичне. Зазвичай вони припадають на 17 листопада, коли в країні відзначають річницю придушення студентського повстання режимом «чорних полковників». І цього року, за словами одного з афінських кореспондентів, «до ювілею, хоч і не круглого, було все готово. Організовано урочисті заходи та ходи, заплановано провокації анархістів, закрилися магазини та музеї в центрі міста, американське посольство перейшло на облогове становище».
Анархізм у сучасній Греції – досить популярна політична течія, яка фактично стала осередком традиційної для греків лівої ідеї. Анархізм – в основному молодіжна ідеологія, однак старші покоління в глибині душі співчувають їм, згадуючи власну молодість. Відбувається це багато в чому тому, що ліві в Греції ніяк не могли прийти до влади, незважаючи на підтримку населення. Після Другої світової війни місцеві соціалісти не отримали владу лише через те, що Захід надав масштабну військово-економічну допомогу грецьким правим. У 1967 році Сполучені Штати знову не допустили приходу лівих до влади, організувавши переворот «чорних полковників».
Хранителем лівої ідеї та притулком анархізму стало грецьке студентство. У студентських комітетах, які є впливовими органами молодіжного самоврядування, з десяти осіб дев'ять вважають себе комуністами, анархістами або носіями інших крайніх лівих ідей. Частково тут зіграли свою роль особливості місцевої системи освіти. У Греції студентів не мають права відрахувати ні за які «хвости». Вони можуть вчитися хоч до пенсії, при цьому безкоштовно живучи в гуртожитку і безкоштовно ж харчуючись тричі на день у спеціальних ресторанах (у меню входить грецький салат, куряче стегенце, сочевична юшка пацас і порція кальмарів). Паразитичний спосіб життя та відсутність роботи дають студентам, яким уже за тридцять, достатньо часу для «соціально-політичної діяльності». Центром цієї діяльності є грецький район Екзархія.
«Тут на стінах розклеєні новогрецькі переклади «Листа до молоді» російського терориста Нечаєва, а на стінах графіті на кшталт «Співгромадяни, ви схожі на стародавніх греків тільки одним: вони теж були гомосексуалами». У кафе на площі Екзархії вічні грецькі студенти зайняті своєю улюбленою справою: планують акції протесту, які – незалежно від приводу – закінчуються біля американського посольства. Навколо цих тридцятирічних активістів збираються банди з їхніх молодших однокурсників, які мріють про таке ж героїчне та романтичне життя. Серед молодих «оруженосців» трапляються і діти з вельми забезпечених сімей. Наприклад, батько ненавмисно вбитого Александроса Гріголопулоса – власник одного з афінських банків, а мати володіє ювелірним магазином.
Безпорядки поза графіком
Цього разу хвилювання, майже зійшли нанівець до кінця листопада, раптом спалахнули з новою силою і зі студентських виступів перетворилися на загальнонаціональні акції протесту. Александроса Гріголопулоса ховали як національного героя. Усі вищі та середні навчальні заклади країни закрилися на знак протесту. В Афінах тисячі учнів вийшли на демонстрацію, а попереду йшли вчителі, які несли плакат «Убивця і відповідальний – це уряд».
Греція відгукнулася на заклик демонстрантів. Студентів підтримали грецькі профспілки CSEE та ADEDY, які об'єднують 2 млн осіб (половина працездатного населення Греції). По всій країні прокотилася хвиля страйків. Студентські виступи стали каталізатором сплеску давно накопиченого загальнонародного невдоволення. Економічне становище більшості населення Греції в останні роки стає все гіршим. Величезний державний борг, який радикально збільшився після невдало проведеної Олімпіади 2004 року (Греція зайняла на її проведення $10 млрд), важким тягарем ліг на економіку країни.
Консервативний уряд Греції на чолі з прем'єр-міністром Костасом Караманлісом за порадою МВФ боровся з економічними труднощами урізанням соціальної сфери. Прем'єр розпочав реформу збиткової пенсійної системи, підвищивши вік виходу на пенсію та суму пенсійних внесків. Було розпочато масову приватизацію об'єктів держсектора, обговорювалася можливість приватизації і грецьких вузів. З настанням економічної кризи лопнула будівельна бульбашка, і економічна ситуація в країні стала просто загрозливою. Особливо болючим для «вічних студентів» виявилося рішення влади обмежити термін навчання у вузах до семи років і тим самим позбавити їх халявного столу та даху над головою.
На хвилі антиурядових маніфестацій партія ПАСОК (друга у Греції велика партія, яка поперемінно з нинішньою приходить до влади) в особі її лідера Георгія Папандреу закликала уряд не випробовувати терпіння народу, призначити дострокові парламентські вибори та подати у відставку. Караманліс відмовляється йти у відставку, але розуміє, що його можливості припинити заворушення дуже обмежені. Між нападами анархісти відсиджуються на території вишів, куди за законом доступ поліції закрито. Караманліс не може ні порушити цей закон, ні віддати поліції наказ застосувати силу проти анархістів – інакше нинішня влада стане в один ряд із режимом «чорних полковників», який розстрілював демонстрантів тридцять років тому. Прем'єр пам'ятає, що тоді ці заворушення призвели до повалення правлячого режиму.
Не маючи можливості зупинити погроми, уряд зосередився на тому, щоб не допустити їх посилення. Насамперед він ініціював розслідування проти Епамінондаса Корконеаса, поліцейського, який убив Григорополоса. Його було відсторонено від роботи, йому пред'явлено обвинувачення.
Крім того, влада намагається вбити клин між маніфестантами та налаштувати проти анархістів грецький середній клас (сьогодні понад третина греків виправдовують погроми, влаштовані анархістами). Щоб перетягнути хоча б частину електорату на свій бік, уряд намагається стимулювати їх матеріальну зацікавленість. Кабінет міністрів уже заявив про початок програми допомоги постраждалим підприємцям. Їм буде негайно виплачено по €10 тис., а в майбутньому оплачено половину доведеного розміру збитків. Решту збитків можна буде відшкодувати за рахунок позик з бюджету. Усі борги постраждалих компаній перед податковими інспекціями, банками, страховими касами будуть відстрочені. Співробітникам же тих компаній, які не змогли відновитися до 20 грудня, уряд обіцяє зробити подарунки та виплачувати зарплату протягом трьох місяців.
На черзі Європа
Незважаючи на те, що заворушення в Греції мають багато специфічних рис, притаманних конкретному політичному ландшафту, експерти побоюються повторення подібного сценарію й в інших країнах ЄС. Економічна криза та активні ліберальні реформи більшості урядів Європейського Союзу загострили накал протестних настроїв у електорату, який почувається обманутим.
Насамперед це може торкнутися країн Східної Європи, де криза обіцяє найважче позначитися на добробуті населення, але під загрозою можуть опинитися й інші, більш благополучні країни Європи.
Вже зараз акції грецьких анархістів підтримали їхні «колеги» в інших європейських країнах. Нинішні суспільно-політичні інститути перебувають у найглибшій системній кризі в багатьох країнах Старого Світу. Тому ідеї та гасла грецьких анархістів про соціальну справедливість зрозумілі та близькі серцю багатьох європейців. «Протести солідарності» прокотилися Іспанією, Данією, Італією. Найсильнішими вони були у Франції, де кілька сотень молодих людей вийшли на Єлисейські Поля.
Найближчим часом європейські ліві зможуть почати й самостійні акції. «Чим сильніше відчуватимуться наслідки кризи, тим вища ймовірність хаосу на вулицях Європи… У кожній державі ЄС є свій протестний електорат, здатний розпочати хвилювання. В Австрії це ультраправі, у Франції – нащадки іммігрантів із країн Магрибу, у Греції – ліві та анархісти, – говорить голова Центру з проблем євроінтеграції Юрій Шевцов. – Те, що вони настільки сильно різняться, ускладнює владі ЄС завдання формування спільної стратегії придушення заворушень. А приводом для їх початку, як показує те, що відбувається у Греції та нещодавні підпали машин у Франції, може стати будь-що».