Есперанто – штучна міжнародна мова, створена варшавським лікарем-окулістом Л. Заменгофом у 1887 році. При «складанні» есперанто було проаналізовано граматики майже двох десятків мов, на їхній базі створено граматику всього з 16 правил. У мові небагато коренів, але при цьому можливості для словотворення дуже широкі: від кожного кореня за допомогою 10 префіксів, 35 суфіксів та 11 закінчень можна утворити від 20 до 60 слів. Кожній літері відповідає лише один звук (тобто «як читається, так і пишеться»). Наголос завжди падає на передостанній склад. Усі іменники мають закінчення на «о», прикметники – на «а». Відмінків лише два – називний і знахідний, неправильних дієслів немає.
Звісно, есперанто – далеко не єдина спроба створити штучну, «нейтральну» мову, але саме есперанто було визнано найуспішнішою та найзручнішою у вивченні та використанні мовою; як наслідок, вона найпопулярніша у світі. Лев Толстой, великий прихильник есперанто – як мови, так і ідеї, – говорив: «Жертви, які принесе кожна людина, присвятивши кілька часу на вивчення цієї мови, такі незначні, а наслідки, які можуть статися від засвоєння всіма цієї мови, такі величезні, що не можна не зробити цієї спроби». В яку б країну світу ви не вирушили, – будьте певні, там знайдеться хоча б один есперантист.
Есперанто засноване на латині; прості правила та відсутність винятків дозволяють вивчити його так швидко, як не можна вивчити жодну з іноземних мов: близько двадцяти годин занять дають можливість практично вільно ним спілкуватися. Есперанто – друга (після англійської) за поширеністю мова спілкування в мережі «Інтернет» (на слово «есперанто» – 1.700.000 посилань!). За різними оцінками, від 500 тисяч до 5 мільйонів осіб у 120 країнах світу говорять есперанто; особливо популярне есперанто в тих країнах, мова жителів яких мало відома за межами країни: Данія, Норвегія, Швеція тощо. Есперанто видається понад 150 газет і журналів, 20 радіостанцій світу постійно ним ведуть мовлення. Поряд з англійською та французькою мовами есперанто – робоча мова конгресів з кібернетики. Створено вже цілком солідний корпус перекладної класичної літератури есперанто, причому переклад есперанто зберігає мовні особливості оригіналу, а переклад іншими мовами замінює їх особливостями мови, якою перекладено твір. Есперантисти намагаються вселити живу душу у своє синтетичне дітище, звертаючись із цією мовою як із живою, природною: пишуть нею книги, начебто навіть непогані (правда, «нобелівку» жоден есперантомовний автор досі не отримав).
Есперанто – явище за визначенням ідеологізоване, як мова, що народилася «в ім'я ідеї». Ідея найкраща: загальне взаєморозуміння та загальне братерство як наслідок його. Ну а прихильники ідей неминуче об'єднуються. Універсальній есперанто-асоціації вже понад дев'яносто років. Загалом же есперанто-рух має багато структуровану систему організацій «за інтересами»: молодіжних, музичних тощо. Трохи більше дивацтв, влади, таємниці – і есперантистів, з їхньою добре налагодженою системою взаємодопомоги та досить виразною ідеологією, можна було б порівнювати з масонами, наприклад. Але на ділі рух принципово негерметичний: есперантисти зацікавлені в якомога більшій кількості адептів мови, адже есперанто досягне своєї істинної мети лише тоді, коли ним зможе пояснитися будь-який із землян.
Іноді говорять якщо не про кризу, то про певні проблеми, яких зазнає рух і пов'язані з тим, що для деякої кількості есперантистів важливі насамперед не високі ідеали руху, а ті практичні зручності, які приносить знання есперанто, зокрема – можливість вільного спілкування та безкоштовних подорожей. Протиріччя здається дещо надуманим, оскільки есперанто як спосіб життя – лише втілення есперанто як ідеї.
Останнім часом, коли світом (або значною його частиною) оволоділа ідея інтеграції, есперанто стало більш затребуваним, тому Міжнародне Творче Молодіжне Об'єднання «Гаудеамус» розробило програму підготовки викладачів мови за «прямим методом». Це частина більш обширної програми «Міжнародні контакти», яка стартує орієнтовно у 2001 році. Програма передбачає проведення курсів есперанто для студентів (навчання мові протягом 15 днів, по три години на день), програму візової підтримки, безкоштовного проживання та пільгового залізничного переміщення для студентів-есперантистів. Експериментальні групи для участі в програмі набиратимуться в окремих країнах (включаючи й Україну) вже наступного року. Більш повну інформацію про них можна отримати, звернувшись до Української есперанто-асоціації.
З українських прихильників есперанто найбільш відомий Василь Ярошенко (Єрошенко), 1890-1952 р.р. У ранньому дитинстві Ярошенко осліп. У молодості потрапив до Москви, де йому трапилося познайомитися з сестрою Льва Толстого, також прихильницею есперанто. Та взяла участь у долі юнака, по естафеті есперантистів Ярошенко дістався Лондона, якийсь час навчався там у Королівському інституті для сліпих, а потім, зв'язавшись із японськими знавцями есперанто, поїхав до країни Вранішнього Сонця. За роки, проведені в Японії, став класиком японської літератури та прихильником бахаїзму, закохався, був щасливий і не дуже. Пізніше був у Китаї, Індії, Таїланді та Бірмі, де організував школу для сліпих дітей за методом Брайля; зараз у Бірмі встановлено пам'ятник Ярошенку. Жив у Європі, навчався в Геттінгені та Сорбонні, пізніше приїхав до Росії, викладав, перекладав есперанто та східними мовами.
«Заграниця» №15, 1999 р.
Євгенія ЗВЄРЄВА,
Анжеліка ХИЖНЯ.