Міра тимчасова, до 1 вересня. Формальний привід - підготовка до конкурсу «Євробачення-2005». Але якщо експеримент виявиться вдалим, його швидше за все продовжать. У результаті несанкціоноване вікно в Європу з'явиться і в Росії - з огляду на її безвізову дружбу з Україною і по суті прозорий спільний кордон. Скасувавши візовий режим з Європою, Віктор Ющенко «відкрив» Росію, – пише щотижневик «Итоги».
На зло кондуктору
Офіційно київську ініціативу в Москві сприйняли мовчки. Неофіційно визнають: є проблема. Тільки от у чому? У можливій навалі агентів 007? Так вони і через інші «вікна» в разі потреби проберуться. Хоча, треба визнати, опинитися на території Росії західному громадянину з не зовсім чесними намірами і зараз не так складно: рідкісні КПП на залізничних та автомобільних переїздах з України в Росію можна просто обійти «городами». Втім, на те й існують спецслужби, щоб таких пішоходів відстежувати. Навряд чи варто побоюватися і масового притоку на російські простори нелегальних іммігрантів з Євросоюзу.
Проблема радше в іншому: енергійний Київ, що явно претендує на роль нової, просунутої столиці пострадянського простору, знову обігнав Москву. Він стрімко набирає політичні очки в очах і Заходу, і екс-побратимів по СРСР, а отже, і шанси на перекрій пострадянського простору за «києвоцентричним» лекалом. Москва ж першість у СНД поступово втрачає. Ось і у відкритості країни зовнішньому світу Україна обійшла Росію.
Не секрет, що Захід давно закликає Росію до односторонньої безвізової дружби з Європейським Союзом і США, зокрема вустами дуаєна дипкорпусу в Москві, посла Швеції Свена Хірдмана. Але Москва, що не втомлюється заявляти про відкритість усьому світу, «бережно торгується, все боїться передати» - у візових питаннях свято дотримується доволі застарілого принципу взаємності. Це коли держави крок за кроком надають одна одній рівні візові привілеї: вони прискорять видачу віз для бізнесменів, і ми теж. Вони знизять візову ціну, і ми не поскупимося. І так, схоже, до безкінечності.
Що думають з цього приводу російські законодавці? Вони взагалі вирішили укріпити візовий паркан із західного боку - поповнити чорний список нев'їзних до Росії осіб за рахунок викритих у неповажному до неї ставленні. А також скасувати безвізове перебування в Росії пасажирів круїзних лайнерів. Відповідні зміни до Федерального закону «Про порядок виїзду з РФ і в'їзду до РФ» схвалило в першому читанні абсолютна більшість законотворців. Треба гадати, за цією новацією криється не стільки образа за державу, скільки палке прагнення відгородитися законом від «помаранчевої чуми», що у вік глобальних технологій виглядає вельми кумедно.
Але найцікавіше в тому, що дивіденди від одностороннього скасування віз для Заходу здатні з лишком перекрити втрати - втрату консульських зборів та плати за візи. Це і покращення міжнародного іміджу та інвестиційного клімату, і більша привабливість для туристів.
Адже візовий бар'єр є перешкодою насамперед для нелегальної робочої сили та інших економічних біженців. Росії ж з відомих причин не доводиться побоюватися цих напастей з боку Європи та Америки. Що ж стосується можливої навали на російські міста й села підступних агентів і диверсантів, то для них, як відомо, і візовий паркан не перешкода. До того ж на оформленні в'їзних документів до Росії успішно подвизається легіон сумнівних фірм, що давно перетворив цю процедуру на дійство суто комерційного ґатунку.
Чи вправі Москва претендувати на повну візову взаємність із Заходом? Строго кажучи, вона здобуде її лише після наведення порядку у себе вдома, насамперед забезпечивши повну та достовірну паспортизацію своїх громадян, і до того ж за євростандартами, і зміцнивши свої кордони з країнами СНД, звідки непрохані гості через російську територію широким потоком і без особливих проблем течуть на Захід. Принаймні Москва повинна погодитися відповісти рублем за всі ці свої огріхи, підписавши з європейцями угоду про реадмісію.
Асиметрична взаємність
У повнішої Європи сьогодні справді чимало проблем із надлишком робсили. «Старі» європейці просто захлинаються від трудових мігрантів, насамперед із країн - новобранців ЄС, усіляко відгороджуючи від них свої ринки праці та інститути соціальних гарантій.
Так, Італія обмежила приплив робочої сили на свій ринок квотами, а в суперполіткоректній Голландії вихідцям із нових країн ЄС дозволено працювати лише у певних сферах, де бракує робсили і де не хочуть працювати «старі» європейці та самі голландці (судноплавство, водіння автобусів, молодший медичний персонал, робота на м'ясокомбінатах). Франція принаймні три роки не має наміру відкривати свій ринок для новобранців, а Португалія взагалі залишила для них ті самі обмеження, що й для громадян третіх країн.
Чималі обмеження запровадила і Німеччина. У Великій Британії ж потрібно пропрацювати легально і без перерви рік, щоб отримувати такі самі соціальні гарантії, як в англійців. В Ірландії цей термін вимірюється двома роками. Інші країни взагалі обмежили надання соцгарантій вихідцям із нових країн ЄС сімома роками.
Тож запровадження Україною безвізового режиму з Європою, звісно, аж ніяк не означає швидкого скасування євросоюзних віз для українців. Литва, наприклад, в односторонньому порядку скасувала візи для американців, але досі, навіть ставши членом НАТО і Євросоюзу, безуспішно домагається відповідної гостинності.
Справа в тому, що третина литовських «туристів» і «відряджених» щороку стають американськими нелегалами. Українські ж «туристи» завдають не менше головного болю Європі. На них нещодавно «погорів» глава МЗС Німеччини Йошка Фішер, якого опозиція звинуватила в потуранні напливу гастарбайтерів з України. Наприклад, під час розслідування практики видачі українцям німецьких віз з'ясувалося, що мало не кожен другий український гість написав в анкеті про мету відвідування Німеччини: «Огляд Кельнського собору». Мабуть, у постачальників робочої сили, які діють під виглядом українських турфірм, фантазії на більше не вистачило. Ясна річ: поблизу від шедевра готики ніхто цих «туристів» не бачив.
Власне, на безвізову взаємність Європи Київ і не розраховує. Він сподівається на швидке полегшення візових процедур для благонадійних українців (студентів, дипломатів, бізнесменів і журналістів) і, головне, на покращення загального тонусу відносин з Європою. Його конкретні найближчі цілі - вступ до СОТ, отримання статусу країни з ринковою економікою та створення зони вільної торгівлі з ЄС. І, схоже, нова українська влада з цими амбітними завданнями оперативно впорається. У всякому разі, закордон їй допоможе - якщо не великими грошима та інвестиціями, то дружньою порадою та моральною підтримкою. А за інвестиціями - це до Росії.