Так, в Університеті Індіани два великих спортивних комплекси з басейнами та тренажерними залами, великий стадіон, бібліотека, величезний концертний зал, театр, кілька музеїв. Територією кампусу з 15-хвилинним інтервалом курсує безкоштовний автобус, який розвозить студентів по коледжах. Студенти можуть вільно користуватися будь-якими університетськими ресурсами, чи то бібліотека, тонер minolta c250 для принтера, комп'ютерна лабораторія чи оздоровчий центр. Для цього достатньо показати університетський ID (аналог студентського квитка, що являє собою пластикову картку з вшитою в неї інформацією про вас) або набрати свій пароль (login).
Програма навчання в американському виші суттєво відрізняється від вітчизняної. По-перше, вона більш гнучка: студент сам обирає предмети, які хоче вивчати. При цьому існує певний набір курсів (core courses), обов'язковий для отримання диплома в тій чи іншій галузі. Але навіть ці курси можна брати в будь-якому семестрі та в будь-якій послідовності. Іншими словами, студент сам планує своє навантаження та навчальну програму.
Реєстрація на курси зазвичай починається за кілька місяців до початку семестру. Першими зараховують тих, хто раніше зареєструвався (first come – first served). Тому з цим краще не затягувати. Але навіть якщо ви з якихось причин запізнилися і не зареєструвалися на курс, який хотіли, не впадайте у відчай: для таких випадків існує лист очікування (waiting list). На початку кожного семестру багато студентів, прослухавши перші лекції, кидають курс, відповідно, їхні місця звільняються, а ви автоматично займаєте звільнене місце. На окремі курси реєстрація не допускається без попереднього проходження іншого курсу (prerequisite course). Тому, складаючи свою навчальну програму, потрібно бути гранично уважним і враховувати вимоги предметів, які збираєтеся брати в подальшому.
У кожного університету свої індивідуальні вимоги до студентів. Так, у моєму університеті студенти денної форми навчання (full-time students), які отримують ступінь магістра (graduate students), повинні брати не менше чотирьох курсів за семестр. Кожен пройдений курс відповідає трьом кредитним пунктам (credit points) і є сходинкою до отримання диплома. Для отримання ступеня магістра (master's degree), необхідно набрати щонайменше 48 пунктів, тобто прослухати 16 курсів.
Для оцінювання успішності використовується спеціальна шкала: «A» – максимально можлива оцінка, що відповідає чотирьом балам. «F» – мінімальна, що відповідає нулю. Якщо професор хоче особливо виділити студента, він може поставити йому «A+», але в кількісному вираженні це будуть все ті ж чотири бали. В Америці прийнято розраховувати середній бал за весь час навчання (GPA). Обчислюється він просто: всі оцінки сумуються, а потім діляться на кількість доданків. GPA вище 3,50 вважається хорошим показником.
Успішність оцінюється за результатами іспитів, тестів, проєктів, презентацій, домашніх робіт тощо. Як і скрізь, тут присутній елемент суб'єктивізму. Якщо ви не згодні з оцінкою, то можете її оскаржити. Кожен професор має спеціальні години прийому (office hours), в які він зобов'язаний прийняти всіх студентів, що прийшли до нього. Дехто віддає перевагу спілкуванню з професорами електронною поштою - так набагато швидше та ефективніше. Викладачі теж активно використовують e-mail для розсилки додаткових матеріалів (handouts) та нагадування студентам про терміни здачі тих чи інших робіт (deadline). В Америці дуже важливо здавати все своєчасно. Роботу, здану із запізненням, або не приймуть взагалі, або занизять оцінку.
Семестр зазвичай ділиться на дві частини. Після першої складається проміжний іспит (midterm exam), після другої - фінальний іспит (final exam). Іспит може проходити в класі або даватися додому (take-home exam). В останньому випадку він, природно, набагато складніший. Обговорювати іспит з іншими студентами заборонено. Якщо про це дізнається викладач, студент ризикує не лише отримати оцінку «F», але й бути відрахованим з університету.
Ще одна причина, через яку можуть виключити з університету – плагіат. В Америці використання матеріалів іншого автора без посилання на джерело розцінюється як плагіат і жорстоко карається. Студент, викритий у такому, може бути негайно виключений з коледжу незалежно від його попередніх успіхів.
Відмінною рисою американського університету є велика кількість групових проєктів (group project). Студенти об'єднуються в групи та спільно вивчають якусь проблему. За результатами дослідження, як правило, пишеться робота та готується презентація. Презентація – завжди важлива та хвилююча подія. На неї прийнято приходити в діловому костюмі та виглядати, як то кажуть, з голочки. На презентації можуть задавати найнесподіваніші запитання, і від того, як ви тримаєтеся та відповідаєте, значною мірою залежить ваша оцінка.
У професійних школах (business schools, public administration and public affairs schools) акцент у навчанні часто робиться на так званих кейсах (case) – реальних проблемах, з якими доводиться стикатися менеджерам компаній та державним службовцям. Кожен кейс обговорюється в класі. Обговоренню передує багатогодинна робота в бібліотеці, лабораторії, а іноді й на реальному підприємстві чи державній установі. Як правило, за результатами аналізу пишеться невеликий меморандум (memo). Кейс може не мати єдиного правильного рішення. У цьому випадку професор оцінює ваш підхід до вирішення проблеми, хід ваших думок.
Студенти в Америці проводять в лекційних аудиторіях набагато менше часу, ніж наші студенти. Однак це не означає, що вчитися там легше. Навчальні навантаження колосальні. Доводиться дуже багато займатися самостійно та читати величезну кількість статей і підручників. Недарма університетські бібліотеки в періоди сесій працюють цілодобово. Багато хто навіть спить там: на диванчиках або на підлозі, підклавши під голову рюкзак чи светр.
Цікаві стосунки викладачів і студентів. Професори дуже дружелюбні та відкриті. Багато хто грає зі студентами в баскетбол, футбол і навіть влаштовує спільні вечірки (party). Однак якими б не були стосунки з професором поза університетом, це ніяк не вплине на вашу успішність. Тут єдиним критерієм є ваші знання. До іноземних студентів (international students) ставлення точно таке ж, як і до місцевих (domestic students). Усі рівні.
Інтернет відіграє особливу роль у процесі навчання. За його допомогою студенти реєструються на курси, оплачують навчання, обмінюються повідомленнями з професорами та одногрупниками. Багато професорів розміщують свої лекції на університетському сайті. Доступ до них мають лише ті студенти, які зареєструвалися на відповідний курс. Оцінки також доводяться до відома студентів через Інтернет. Сама ж робота кладеться в поштову скриньку студента, або по-старому роздається перед початком чергового заняття.
Технічне оснащення університетських аудиторій понад усяку похвалу. У кожній лекційній аудиторії є комп'ютер, проектор, відеопроектор, відеомагнітофон, аудіоапаратура. Нездивовижно, що багато професорів супроводжують свої лекції презентаціями, зробленими в Power Point. Комп'ютерні лабораторії університету відкриті цілодобово. Ніякої охорони немає й близько. Є тільки кодові замки: набираєш код – і займайся хоч до ранку. На території всього кампусу працює бездротовий Інтернет.
На завершення зазначу, що навчання в американських університетах, звісно, платне. Ціна може коливатися від $1.500 до $50.000 за семестр залежно від обраної спеціальності та університету. Незважаючи на таку високу вартість, наших співвітчизників можна зустріти в багатьох американських вишах. Більшість із них отримують або університетську стипендію, або стипендію якогось фонду чи програми (Маски, Фулбрайт тощо), але є й такі, хто платить за себе сам. Студенти з країн СНД досить легко пристосовуються до американської системи навчання та досягають непоганих результатів. Після отримання ступеня магістра багатьох залишають у докторантурі (Ph.D students) і активно залучають до викладання.