Німецька система середньої освіти – це досить складне явище, досконально розібратися в якому часом не в змозі навіть самі німці. Але, говорячи про її недосконалість, критики нарікають не на комплексний характер системи як такої, а на її «багаторівневість». На їхню думку, поділ німецьких шкіл на Hauptschule, Realschule та гімназію має дискримінуючий характер, особливо стосовно дітей з бідних сімей та сімей емігрантів.
Цієї думки дотримуються не лише спеціалісти в самій Німеччині, а й експерти ООН. Експерт з прав людини ООН Вернор Муньос, який виклав позицію всесвітньої організації з цього питання, заявив про необхідність скасування існуючого сьогодні поділу в шкільній системі Німеччини. Натомість має бути запроваджена загальна для всіх дітей середня школа. Як аргументацію своїх вимог Муньос навів результати багатьох досліджень, які показують, що як результат недосконалості системи середньої освіти вища освіта в Німеччині є привілеєм найбільш економічно благополучних верств німецького суспільства, дітей її політичної та економічної еліти. Відповідно до наведених ним статистичних даних, вищу освіту в Німеччині отримують 72% дітей з так званих соціально привілейованих сімей, тоді як в інших сім'ях ця частка становить лише 12%.
Німеччина – одна з небагатьох країн у світі, де діти вже у віці 10 років піддаються поділу за успішністю, що зрештою і стає значною мірою визначальним для їх подальшої освіти та кар'єри. При цьому практика показує, що дітям з академічних сімей простіше отримати необхідні для подальшого навчання в гімназії рекомендації від вчителів початкової школи, ніж дітям з сімей зі слабшим соціальним статусом. На думку експертів, подібний поділ дітей на свого роду інтелектуальні групи ще в ранньому віці призводить до того, що вирішальним у цьому процесі стає статус сім'ї школярів, фактично підміняючи собою такий фактор, як талант і здібності дитини. Ця система відбору не лише несправедлива, вона ще й економічно неспроможна. У сучасних умовах, при високому рівні автоматизації промисловості, стрімкому розвитку інформаційних технологій та сфери послуг, кваліфіковані співробітники стають все більш затребуваними. На думку експертів, система освіти в Німеччині в тому вигляді, в якому вона існує зараз, не враховує цих тенденцій. Про це свідчить і той факт, що в той час як, наприклад, в Австралії, Фінляндії чи Швеції частка абітурієнтів становить 70%, у Німеччині ця цифра коливається в районі 37%.
Муньос вказав на недоліки системи шкільної освіти Німеччини, в якій, на його думку, шанси дитини отримати хорошу освіту залежать від її соціального походження. Це призводить до дискримінації найбільш незахищених верств населення: дітей емігрантів, дітей з бідних сімей, а також дітей з фізичними та розумовими відхиленнями. Зрештою виходить, що атестат про повну загальну середню освіту (Abitur), який дає право вступити до вишу, фактично «передається у спадок». У зв'язку з цим Муньос звернувся до німецького уряду з рекомендацією провести додаткові дослідження та виявити причини виникнення подібної нерівноправності. Експерт не виключив, що причина криється саме в багаторівневій, а точніше, трирівневій системі німецьких шкіл.
Цю точку зору поділяють і німецькі експерти. Глава профспілки Erziehung und Wissenschaft (GEW) у Гамбурзі Петер Гебель закликає об'єднати всі існуючі форми шкільної освіти в одну, але доступну для всіх. А президент берлінського Вільного університету Дітер Ленцен вважає систему, що виникла ще 150 років тому, застарілою. З ним згоден і координатор проекту Pisa-Studie Андреас Шляйхер. На його переконання, від моделі, за якою побудоване навчання в німецьких школах, вже давно відмовилися всі прогресивні країни Європи. Прив'язаність же до неї німецької системи освіти призводить, як він вважає, до того, що справжній потенціал багатьох молодих людей залишається незатребуваним. Це свідчить про необхідність введення загальних стандартів і вимог для всіх школярів.
Перспектива створення єдиної середньої школи знаходить розуміння не в усіх урядах земель. Південні землі, насамперед Баварія та Баден-Вюртемберг, залишаються вірні системі освіти з півторастолітньою історією і поки що висловлюються проти кардинальних змін. Землі на півночі Німеччини, такі як Шлезвіг-Гольштейн і Гамбург, готові порвати з традицією задля підвищення якості освіти в країні та створення рівноправних умов для всіх дітей, незалежно від їхнього соціального та національного коріння.
Олена ГРОМОВА.
Русская Германия