Через кризу та закони іноземним робітникам доводиться повертатися на батьківщину
«Ідуть повні склади. Вилітають літаки. Мігранти повертаються на батьківщину», – повідомив журналістам напередодні Нового року голова ФМС Костянтин Ромодановський. Як зазначає ІА «Росбалт», тоді він відмовився пов'язувати масовий від'їзд мігрантів з кризою, пославшись на традиційний відтік у новорічні канікули. Але вже в середині січня прес-служба ФМС повідомила, що відомство не спостерігає повернення іноземних робітників до Росії. У міграційній службі вважають, що найближчої весни через кризу ажіотажного припливу сезонних робітників не буде.
Влада тим часом робить все, щоб звільнити робочі місця для росіян, які залишилися без роботи. Зокрема, в січні було продовжено термін дії постанови уряду РФ про заборону іноземцям працювати у сфері роздрібної торгівлі. Досі не опубліковано наказ Мінздоровсоцрозвитку про розподіл квот іноземної робочої сили по регіонах. Нагадаємо, ще в жовтні 2008 року в уряді РФ був готовий документ про підвищення квоти трудових мігрантів до 3,9 млн осіб на 2009 рік. Уже в грудні квоту скоротили до 1,7 млн осіб (рівень 2007 року), але так і не розписали її по регіонах. А президент РФ Дмитро Медведєв на нараді з повпредами у федеральних округах 21 січня закликав уважніше ставитися до залучення іноземної робочої сили у зв'язку з ситуацією на російському ринку праці.
При цьому іноземці вважають за краще працювати в Росії нелегально – через складнощі з міграційним законодавством. Першими жертвами російської юстиції в 2008 році стали британські спеціалісти компанії ТНК-ВР, у яких виникли проблеми з дозволами на роботу. В липні ВР була змушена відкликати в Англію всіх технічних спеціалістів, які працювали в Росії (148 осіб). Колишній президент нафтового гіганта Роберт Дадлі першу половину 2008 року вирішував проблеми з візою та міграційною службою, але наприкінці року відмовився від керівництва компанією.
Іноземці в масовому порядку почали приїжджати до Росії ще в епоху реформ Петра I. Німці та голландці – сподвижники царя-реформатора – не були дешевими робітниками (для виконання важкої фізичної роботи під рукою були кріпаки та робітники), однак освоювати поволзькі чорноземи із задоволенням їхали німецькі селяни, яких можна назвати першими гастарбайтерами. Французькі вчителі виховували панських дітей. Італійські архітектори будували палаци. Найкращі музиканти Європи виступали в російських театрах.
Радянська влада не потребувала іноземної робочої сили, оскільки повернулася до тотального кріпацтва для селян, загнавши їх у колгоспи. А трудова міграція робітників на численні будівництва соціалізму здійснювалася Головним управлінням конвойних військ НКВС за завданням компартії. При цьому згоди мігрувати на ударне будівництво у власників «квитка до Магадана» не питали.
У сучасній Росії трудові мігранти з'явилися наприкінці 90-х. Жителі колишніх радянських республік Середньої Азії – Таджикистану та Узбекистану, а також вихідці з Молдови, України та Білорусі їхали до Росії на заробітки. Економіка цих новоутворених країн працювати перестала, а в колишній метрополії після кризи 1998 року ситуація поступово почала налагоджуватися. Мігранти зайняли міцні позиції в будівництві, ЖКГ, сільському господарстві та промисловості. Численні будівництва Москви, Санкт-Петербурга та інших великих міст Росії заполонили вихідці з країн СНД. Вони були готові працювати за невелику винагороду, скромно харчуватися і жити прямо на будівництвах лише для того, щоб час від часу надсилати на батьківщину трохи грошей.
З часом кошти, які надсилають трудові мігранти, склали вагому частину ВВП цих країн. За даними Асоціації молдавських банків, щорічно трудові мігранти переказують до країни близько $900 млн (третина ВВП країни). При цьому молдавські банкіри зазначають, що 55% робітників виїжджають на заробітки в Росію (1 млн осіб), але лише 40% з них довіряють переказ грошей офіційним платіжним системам. Таджики та узбеки, за даними місцевих банкірів, переказують на батьківщину близько 10% ВВП. За даними казахських ЗМІ, щорічно від 1,5 до 3 млн узбеків виїжджають на заробітки за межі країни (влада Узбекистану старанно робить вигляд, що трудової міграції з країни немає, тому немає й офіційних даних). Влада Таджикистану наводить цифру в 1 млн осіб, які щорічно виїжджають з країни на заробітки.
Криза внесла свої корективи в процес трудової міграції. Офіційна статистика про зниження кількості гастарбайтерів відсутня, але скорочення переказів у країни СНД вже помітили електронні платіжні системи. «Зниження темпів приросту обсягів переказів за системою CONTACT є, але ми не можемо зараз точно сказати, на скільки», – повідомили «Росбалту» в прес-службі банку – оператора Міжнародної системи грошових переказів.
Враховуючи, що на батьківщині мігрантам роботи не знайти, деякі з них залишаються в Росії і стають на шлях злочинності. За даними начальника ГУВС по Санкт-Петербургу та Ленінградській області Владислава Піотровського, у 2008 році в північній столиці на 25% збільшилася кількість злочинів, скоєних мігрантами. Цього року ряди етнічних злочинних груп можуть поповнити вчорашні будівельники. При цьому російська держава нічого не робить для вирішення проблем трудових мігрантів, а лише намагається «вичавити» їх з країни. Повернутися на заробітки в Росію вони зможуть лише після кризи, коли знову будуть затребувані на будівництвах.