Так уже в нас повелося, що «першою іноземною мовою» призначено англійську. В останні роки ми звикли до думки, що потрібні й важливі інші мови: французька, іспанська, німецька, італійська, і міжнародний сертифікат з них – зовсім не марна річ. А от у Європі, де до недавнього часу діапазон «других» мов також зводився здебільшого до вищезгаданих п'яти, тепер вважають, що до вивчення будь-якої говірки, навіть маловживаної баскської чи валлійської, слід підходити з усією серйозністю. Адже це сприяє «пересуванню людей та ідей», за яке так ратує Рада Європи, співробітництву та взаєморозумінню різних народів. А з більш приземленої точки зору, у зв'язку з цим самим переміщенням, необхідно, щоб знання оцінювалися тверезо і мовні кваліфікації, отримані в різних країнах Європейського Союзу, були співставними.
Тому різні національні та міжнародні організації приділяють стільки уваги виробленню спільних критеріїв оцінки мовних знань. Над цим працюють і Рада Європи, і асоціація ALTE, і університети, методичні об'єднання та екзаменаційні ради європейських країн. Адже, з одного боку, стригти всі мови під один гребінець не можна – відмінності занадто великі. З іншого – кожен видаваний сертифікат має відповідати певному рівню знань, незалежно від того, з якої мови складався іспит.
Немає межі досконалості
Власне, бум вивчення іноземних мов почався не вчора, а ще в 60-70-ті роки минулого століття. Саме тоді й було вироблено перші стандарти: спочатку стосовно англійської мови, потім – до французької. Протягом десятиліть система рівнів удосконалювалася, дробилася, застосовувалася до все більшої кількості мов. У 1990 році було створено ALTE (Association of Language Testers in Europe), до якої сьогодні входять організації з 24 країн. ALTE розробляє шестирівневу шкалу екзаменаційних стандартів з 24 мов. Це баскська, болгарська, каталанська, данська, голландська, англійська, естонська, фінська, французька, німецька, грецька, угорська, італійська, латиська, литовська, люксембурзька, норвезька, польська, португальська, російська, словенська, іспанська, шведська та валлійська.
Як неважко помітити, цей перелік не цілком відповідає списку офіційних мов Євросоюзу, тим більше не включає всіх говірок Європи. Залишені «за бортом», керуються іншою шкалою – Common European Framework of Reference for Languages (CEFR), також шестирівневою. Вона створена Радою Європи на базі попередньої, що складалася всього з трьох рівнів – Waystage, Threshold та Vantage (де-не-де ще користуються старими назвами). Підкреслимо, що йдеться про іспити, а не про навчальні рівні мовних шкіл – там їх кількість може не збігатися, варіюючись від трьох до дванадцяти.
Наявність стрункої системи оцінок не означає, що у всій Європі вже розроблено систему тестів, що відповідають кожному рівню. Мабуть, похвалитися цим можуть лише англійська та німецька. В інших же країнах буквально кипить робота з удосконалення екзаменаційної системи. І мова у нас сьогодні піде не про традиційні IELTS, DALF, DELE та «лінійку» Інституту ім. Гете. А про іспити з тих європейських мов, які поки що вважаються «рідкісними» і не є визнаним засобом міжнародного спілкування. Хоча, можливо, стараннями екзаменаційних рад ситуація колись зміниться.
Як влаштовані тести
Більшість тестів до міжнародних іспитів, особливо вищих ступенів, тих, що тільки й котируються при вступі до вишу чи влаштуванні на роботу, має приблизно однакову структуру незалежно від мови. Перевіряються всі навички володіння мовою: розуміння на слух, читання, письмо та – за небагатьма винятками – усне мовлення. Відповідно, іспит складається зі співбесіди, прослуховування тексту з вправами на розуміння, читання тексту, знову ж таки з вправами на розуміння, та невеликої письмової роботи. Звичайно, зміст тестів оновлюється щороку. Тексти та теми для співбесіди та письмової роботи обираються найактуальніші. Для читання та розуміння на слух використовують фрагменти теле- та радіопередач, газетні та журнальні статті, рекламні оголошення, довідники, сучасну літературу. При цьому враховуються такі фактори, як рівень мовної складності, лексичне багатство, придатність матеріалу для демонстрації певних навичок та вмінь, актуальність теми, часом і країнознавча, соціокультурна складова.
Зрозуміло, що за такої структури іспиту не можна покладатися на авось: тести охоплюють знання мови в цілому, і немає жодної надії, що трапиться саме те граматичне правило, яке ви знаєте. Питати правила – це навіть не вчорашній, а позавчорашній день, ніхто цього робити не буде.
Для абітурієнтів у деяких країнах існують окремі випробування, що стоять поза рівневою шкалою. Але найчастіше зараховується якийсь із іспитів вищого рівня.
По країнах та народах
Норвезька. Університет Studieforbundet Folkeuniversitetet та Бергенський університет, що співпрацюють з 1990 року, у 2000 році вирішили надати своїй співпраці формального характеру та створили «Екзаменаційний консорціум з норвезької мови». З осені 2005 року консорціум пропонує три офіційні іспити, що перевіряють знання мови та навички спілкування. Складанням тестів та оцінкою результатів займається факультет скандинавських мов Бергенського університету.
Португальська. Лісабонський університет у 1990 році був серед членів-засновників ALTE. А в 1998 році в країні організовано Екзаменаційний центр з португальської як іноземної (CAPLE), який сьогодні є представником Лісабонського університету в ALTE. До компетенції CAPLE входить проведення та оцінка іспитів, складання екзаменаційних тестів, підготовка екзаменаторів та допомога тим, хто складає іспити.
На сьогодні іспити з португальської складають на п'яти рівнях: початковому – CIPLE; елементарному - DEPLE; середньому - DIPLE; просунутому - DAPLE та «університетському», тобто вільного володіння - DUPLE. Але CAPLE не бажає на цьому зупинятися і розробляє ще ряд іспитів.
Ірландська. Ірландська, або гельська мова поряд з англійською є державною мовою Республіки Ейре. Роль екзаменаційної ради з гельської мови виконує Майнутський мовний центр Національного університету Ірландії. Іспити з гельської як іноземної для дорослих (Teastas Eorpach na Gaeilge, TEG), були введені в дію у 2005 році. Складаються вони на чотирьох рівнях, які відповідають рівням A1, A2, B1 та B2 за шкалою CEFR. Усі чотири іспити складають раз на рік у Національному університеті Ірландії. Хоча, чесно кажучи, на Смарагдовому острові іноземець чудово може прожити і без гельської, з однією англійською. На жаль, і самі ірландці погано володіють своєю рідною мовою.
Фінська. У Фінляндії іспит з фінської для іноземців приймається так само, як іспити з іноземних мов для фінів. Успішно склали видають Yleiset kielitutkinnot – Національний сертифікат про володіння мовою. Справжня екзаменаційна система набула чинності в листопаді 1994 року і включає три рівні: Perustaso (базовий), Keskitaso (середній), Ylintaso (просунутий). Тим не менше, в сертифікатах володіння мовою оцінюється за шестирівневою шкалою, співвідносною зі шкалою ALTE. Перевірити знання фінської можна більш ніж у 100 екзаменаційних центрах по всій Фінляндії двічі на рік – у листопаді та квітні.
Грецька. У Греції є все, немає тільки розгалуженої системи тестів з грецької як іноземної. Раніше іспит з грецької (Veveosi Elinomathias) складали тільки абітурієнти, які бажали вчитися в Афінському університеті. Його рівень лише грубо відповідав рівню Threshold. Сьогодні цей іспит удосконалено та наближено до необхідних вимог даного рівня. Минулого року були запущені експериментальні тести на рівнях Waystage та ALTE 5. Будуть їх приймати і цього року – у виправленому та доповненому вигляді. Перший призначений «обмінним студентам», які приїжджають у рамках програми ERASMUS і не знають грецької. Другий – особам, які вже добре володіють мовою і бажають викладати грецьку як іноземну у себе на батьківщині. При цьому, на відміну від Veveosi Elinomathias, обидва нових іспити дозволяється складати тільки тим, хто відвідував відповідні курси при філософському факультеті Афінського університету.
Латиська. LLTALC – той самий іспит «на громадянство», що наводить страх на «негромадян», які все життя прожили в Латвії і не спромоглися вивчити її мову – за шкалою ALTE відповідає всього-на-всього рівню 2, за Кембриджською системою – РЕТ. Нагадаємо, що сертифікат РЕТ – другий за складністю і в Британії годиться хіба що для того, щоб повісити його на стінку. Тим не менше, в Латвії вважають, що іноземець, який успішно склав LLTALC, їм «підходить»: з такими знаннями зможе нормально пояснюватися і легко ввіллється в латвійське суспільство. До речі, Кембриджська екзаменаційна рада UCLES активно допомагала методистам Латвійської ради з натуралізації у розробці структури тесту.
Люксембурзька. Чи знаєте ви, що в Люксембурзі близько третини населення – іммігранти, а серед трьох державних мов – люксембурзька? Тож є з кого питати і є що питати. Сертифікати з люксембурзької мови видає Мовний центр Люксембургу (Centre de Langues Luxembourg, CLL), іспити проводять двічі на рік. Відмінність тестів з цієї мови в тому, що мають модульну структуру. Можна вибрати один або два компоненти з трьох (читання, письмо, усне мовлення та його розуміння) або складати різні частини на різних рівнях. Це, правда, не стосується IDL – тут перевіряють усі навички.
Що ж, зупинимося, поки читач остаточно не заплутався в мовах та рівнях. А про екзаменаційні системи інших європейських та не європейських країн ми розповімо в наступних номерах.