Президент Макрон і французькі діти, яких відтепер шльопати забороняє Цивільний кодекс Франції
Як зазначає RFI, Франція стала 56-ю за ліком країною світу, яка повністю заборонила тілесні покарання дітей. Новий закон про заборону «звичайного виховного насильства» (violences éducatives ordinaires / VEO) у пресі та побуті прозвали «антишльопковим», хоча стосується він не лише традиційних шльопанців по попі, а й ляпасів, оплеух, а також криків, погроз та будь-яких принизливих висловлювань на адресу дітей.
Ухвалений парламентом закон є поправкою до Цивільного кодексу Франції, до його статті 371-1. Цю статтю про батьківські права та обов'язки в обов'язковому порядку зачитують у французьких меріях при реєстрації шлюбу. Відтепер статтю доповнено фразою про те, що «батьківська влада/повноваження (l'autorité parentale) здійснюються без застосування фізичного чи психологічного насильства».
У парламенті під символічною законодавчою поправкою підписалися центристи, правляча партія «Вперед, Республіко!», крайня ліва «Нескорена Франція» та комуністи. Ініціативу беззастережно підтримав уряд. Національні збори схвалили заборону батьківського насильства в листопаді 2018 року, тепер «антишльопковий» закон підтримав Сенат.
Парламентський доповідач із законопроєкту, депутатка від центристської партії MoDem Мод Петі зазначила, що «найскладніше тепер тільки починається». Тепер потрібно домогтися виконання закону, який має виключно виховний характер і не супроводжується жодними санкціями. Заборона на батьківське насильство в будь-якій формі має змусити дорослих замислитися, змінити їхню ментальність і поведінку, зазначає газета Le Parisien. «Я переконана, що французи сильно змінилися і все менше застосовують виховні заходи, пов'язані з насильством», – зазначає депутатка Мод Петі.
Втім, недержавний Дитячий фонд (Fondation pour l'Enfance) стверджує, що досі 85% французів вдаються до заборонених відтепер виховних заходів.
Поправка до Цивільного кодексу – окрім виховного та символічного значення – може все-таки мати цілком конкретні правові наслідки. Насильство щодо неповнолітніх карається статтею 222-13 французького Кримінального кодексу. За справжню жорстокість батько або опікун цілком може отримати до п'яти років в'язниці та штраф до 75 000 євро.
Інша справа – традиційні шльопанці, оплеухи чи окрики. У цих випадках, як нагадує Le Parisien, суд керується усталеною судовою практикою та поняттям «права на (батьківське) покарання», що сягає ще Цивільного кодексу 1804 року. Газета зазначає, що в 2014 році французький суд виправдав татка, який відшмагав сина прутом і дав йому «батьківського» копняка під зад. Апеляційний суд визнав, що батько має право у виховних цілях «застосовувати силу» – «помірно та відповідно до віку дитини», якщо такі заходи впливу не мають для нащадка фізичних наслідків.
Судова практика 2000-х років передбачала «право на покарання» не лише для батьків, а й для вчителів чи нянь.
Заборону тілесних покарань та будь-яких форм батьківського насильства щодо дітей підтримала міністерка охорони здоров'я Аньєс Бюзен, яка нагадала, що лише в 2017 році майже 48 тисяч неповнолітніх у Франції стали жертвами домашнього насильства, жорстокого поводження або були покинуті батьками. Близько 70 дітей щорічно гинуть у країні від сімейного насильства, цитує міністерку газета Le Monde.
Депутатка Мод Петі зазначає, що Франція 29 років тому підписала Міжнародну конвенцію про права дитини. Стаття 19 цієї угоди передбачає повну заборону тілесних покарань. ООН чотири рази офіційно вимагала від Франції законодавчо заборонити порочні практики повсюди – в тому числі й у сім'ї.
Швеція повністю заборонила тілесні покарання ще в 1979 році. У Європі на таку заборону поки не пішли Велика Британія, Італія, Бельгія та Чехія. Косово законодавчо випередило Францію, заборонивши тілесні покарання дітей на кілька днів раніше – 27 червня.
Символічну поправку до Цивільного кодексу про заборону будь-якого насильства щодо дітей французький парламент уже ухвалював у 2016 році. Однак у січні 2017 року її скасував своїм рішенням Конституційний рада Франції з чисто процедурних причин: поправка була затверджена в рамках ухвалення законопроєкту, до якого вона не мала прямого відношення.