В ізраїльській армії жінок незабаром остаточно зрівняють у правах з чоловіками
Традиційно вважається, що жінок призивають до ізраїльської армії, що називається, не від хорошого життя – це наслідок величезної диспропорції чисельності євреїв та арабів на Близькому Сході. За населенням (а відповідно, і за розміром мобілізаційного ресурсу) лише прилеглим до нього арабським державам Ізраїль поступається в 35 разів!
Але, поставивши на зорі ізраїльської державності жінок «під рушницю», влада країни зовсім не збиралася повністю зрівнювати їх в обов'язках з товаришами по службі чоловіками. Призов дівчат до ЦАХАЛ (Армії оборони Ізраїлю) підвищує боєздатність збройних сил аж ніяк не за рахунок механічного збільшення чисельності людей у військовій формі. Насамперед, він дає можливість більшості хлопців служити в бойових частинах, а не тинятися на тилових посадах. Було встановлено різні терміни служби залежно від статі: для жінок – близько двох років, для чоловіків – близько трьох років.
Однак часи змінюються. Як і у звичайному цивільному житті, жінкам все менше подобається роль домогосподарок – хранительок домашнього вогнища, так і в армії вони все частіше обтяжуються тиловими посадами. Боротьба за право служити нарівні з чоловіками тривала довго. Тільки в 1994 році БАГАЦ (Вищий суд справедливості Ізраїлю) постановив, що «солдатки» можуть проходити службу в ряді бойових частин. І лише у 2000 році дівчат допустили до служби в піхотних, артилерійських частинах та військово-морському флоті.
Зрозуміло, у бойових частинах служить аж ніяк не більшість «солдаток» – згідно зі статистикою, там проходять строкову службу не більше трьох відсотків призваних до армії дівчат. Іноді виходить так, що «солдатка»-інструктор вчить хлопців керувати бойовою машиною, але далі полігону вона не допускається. Чимало «солдаток» обіймають посади інструкторів-снайперів та інструкторів-парашутистів, причому часто справляються зі своїми обов'язками краще за чоловіків. Так, сестри Таня та Алевтина Ковальови, які переїхали до Ізраїлю з підмосковних Митищ, служать на одній з армійських баз інструкторами зі стрибків з парашутом. Їхній командир полковник Хаїм Колон у бесіді з кореспондентом «Нових известий» похвалив сестер за особливе терпіння, акуратність, вміння знайти підхід до кожного свого підопічного.
Як би там не було, ЦАХАЛ – найбільш фемінізована армія у світі. Жінки становлять не менше третини особового складу військовослужбовців. Причому усвідомлення того, що служити в армії – це престижно, поширене не лише серед ізраїльських чоловіків, а й серед жінок. Навіть дівчата з ультраортодоксальних сімей (а ультраортодокси за законом не підлягають призову) іноді наперекір батькам добровільно стають «солдатками».
Не так давно ізраїльські газети багато писали про американку Сару Еренталь, яка буквально втекла від своїх батьків у Брукліні, щоб відслужити в ЦАХАЛі. Її батьки належать до суперортодоксальної іудейської громади «Натурей карта». Члени цієї громади не визнають Ізраїль. Згідно з їхніми поглядами, єврейську державу може відтворити лише месія, а не смертні люди. Сару Еренталь не зупинив навіть мовний бар'єр: члени «Натурей карта» говорять лише на їдиш – мові європейських євреїв, а іврит, державна мова Ізраїлю, оголошений священним і використовується виключно у богослужінні.
Найвідоміша за межами Ізраїлю сучасна «солдатка» – уродженка Ванкувера Джилл Розенберг – є певною мірою легендарною особистістю. Вона народилася в 1983 році, закінчила в Канаді факультет аеронавтики та авіації в Технологічній школі в Британській Колумбії. У 2008 році перебралася до Ізраїлю і добровільно пішла служити в ЦАХАЛ. А після демобілізації вона на свій страх і ризик вирушила до Іраку і вісім місяців воювала в лавах курдського ополчення пешмерга проти бойовиків «Ісламської держави». Причому воювала там нарівні з чоловіками.
Безумовно, навіть із введенням однакового терміну служби солдати та «солдатки» не будуть зрівняні на всі сто відсотків. Так, армійський статут, як і раніше, передбачає негайну демобілізацію жінки у разі її вагітності. Якщо дівчина прибула до Ізраїлю після 17 років, то вона не призивається. Вважається, що якщо в дівчат готовність до армійської служби не виховується з дитинства, то в армії у них може виникнути безліч проблем, насамперед психологічних. Крім того, не скасовано статутне правило: жінок кидають у бій лише в самому крайньому випадку, коли іншої можливості відбити ворога вже немає.
Нарешті, ізраїльські дівчата не порушать закон, якщо армійській лямці віддадуть перевагу альтернативній службі. Таку можливість нерідко використовують дівчата з ортодоксальних релігійних сімей. До речі, ті з них, хто належить до ультраортодоксальних сімей, нерідко виходять заміж якраз до призовного віку, і для них навіть альтернативна служба виявляється необов'язковою.