Любов до французької
Як відомо, англійці та американці в масі своїй не бажають вчити французьку мову, віддаючи перевагу іспанській як більш простій. Інша справа - наші співвітчизники, багато з яких з дитинства люблять французьку. І не тому, що її багато хто знає, і навіть не тому, що ця мова протягом півтора століття вважалася неодмінним атрибутом хорошого виховання та освіти. Ні, ми, як справжні естети, цінуємо в ній те, що відлякує інші народи: всю цю картавість та гугнявість, яка, на наш погляд, звучить дуже красиво! І навіть якщо батьки ані слова не знають по-французьки, дітей вони нерідко віддають до французьких шкіл: нехай хоча б вони вивчать цю прекрасну мову. Але, на жаль, результат нерідко буває невтішним: як би не відскакували у дітей від зубів «фютюри» та «кон-дисьонелі», скільки б Бальзака з Мопассаном не виніс їх багатостраждальний організм, прононс все одно залишається більшою чи меншою мірою далеким від досконалості. А зустріч зі справжнім, живим французом взагалі може збентежити: піди зрозумій, що він там тарабанить з кулеметною швидкістю, навіть якщо він не гамен і не клошар, а цілком добропорядна особа з правильною мовою.
Ось тому й потрібна поїздка до Франції: саме там діти зможуть «довести до ладу» свою французьку, особливо фонетичну складову. А заодно засвоїти ідіоматику, познайомитися з французькою культурою, життям та манерою спілкування.
Франція - країна, за європейськими мірками, не маленька. А це означає, що її регіони несхожі один на одного: Бретань (північ) - це одне, Прованс (південь) - зовсім інше, а Париж - взагалі «держава в державі».
Правда, на мовних школах, якості викладання та навчальних програмах географічні відмінності не позначаються. Звісно, дітей не вчитимуть північному чи південному акценту, хоча будьте готові, що, якщо ви оберете Нант або Ніццу, мова навколо буде не зовсім паризькою. З іншого боку, і парижани вже давно не віщають, як актори «Комеді Франсез»...
Мовних шкіл вистачає у всіх регіонах Франції. Причому найрізноманітніших - від гігантів з філіями в кількох містах до крихітних сімейних навчальних закладів, де навчається одночасно 20-30 осіб. Статистика показує, що улюблені слухачами мовних курсів французькі міста - це, по-перше, Париж, а по-друге, Екс-ан-Прованс, Ніцца, Антиб та інші курорти півдня Франції.
Вибір «курортної» школи нерідко пояснюється саме її привабливим розташуванням, а не хорошим викладанням, хоча і серед них є чимало висококласних навчальних закладів. Звісно, для підготовки до складання міжнародного іспиту або для інших серйозних цілей краще віддати перевагу такому навчальному закладу, де ніщо не відволікає від занять. Інша справа - канікулярні курси, коли ще невідомо, яка складова важливіша - заняття чи розваги. У багатьох французьких школах свято вірять, що для дітей до 16 років головне під час канікул - відпочити та отримати задоволення, а навчання має супутній характер і взагалі потрібне скоріше батькам, ніж самим дітям. Тому намагаються, щоб навчальний процес проходив якомога природніше - у процесі занять спортом, екскурсій, ігор та іншої цікавої діяльності. Величезне значення надається спілкуванню як з дорослими - співробітниками школи та членами приймаючих сімей, - так і з однолітками.
Нерідко дітей розміщують у сім'ях, де є діти їхнього віку, причому маленькі французи можуть брати участь у шкільних заходах. Хоча уроки, звісно, теж мають місце, вони йдуть пліч-о-пліч з насиченою культурно-розважальною програмою. А її специфіка залежить якраз від розташування школи: в горах дітей перетворять на справжніх альпіністів та скелелазів, у містах познайомлять з усіма музеями та історичними пам'ятками. Навіть у деяких замках Луари оселилися мовні школи, де дітям пропонують на час перевтілитися у герцогів та герцогинь.
Що стосується приморських шкіл, то там, за ідеєю, все обертається навколо води. Крім цього є, звісно, й інші цікаві заняття. А школи, розташовані в містах, організовують поїздки не лише до історичних пам'яток, а й до місць, які, без сумніву, сподобаються дітям. А це може бути європейський Діснейленд або Футуроскоп, гігантський конструктор lego в датському Legoland або тематичний парк «Астерікс».
Галопом по Німеччині
Одна з переваг Німеччини - те, що ця країна розташована майже по сусідству, так що дорога туди не складе труднощів і не займе багато часу. До того ж у цю країну здавна їхали вчитися іноземці. Згадаймо хоча б росіян XIX століття, з їхніми «геттінгенськими душами», які бачили в німецькій науці та культурі еталон, до якого мають прагнути всі освічені громадяни! Тож для німців навчання дорослих і дітей з інших країн - справа звична.
Здається, ніде у світі не спостерігається такої любові уряду до власних громадян, на ділі вираженої у найвищому рівні соціального забезпечення. У Німеччині все влаштовано так, щоб людям було добре та комфортно жити. Причому стосується це не лише німців, а й іноземців, до яких тут ставляться більш ніж дружелюбно. Навіть якщо, не дай Боже, у погано знаючого німецьку школяра виникнуть труднощі (наприклад, він заблукає, не зрозуміє, куди їхати, забуде всі німецькі слова в магазині тощо) йому обов'язково постараються допомогти знайти дорогу, розібратися у незрозумілому розкладі автобуса і навіть дотягти валізу. В одній з мовних шкіл досі пам'ятають історію з японською школяркою, яка приїхала не на ту залізничну станцію і марно чекала, що її зустрінуть співробітники школи. Нарешті, зрозумівши, що очікування затягується, вона здогадалася звернутися до адміністрації станції. Так один із співробітників особисто, на своїй машині, відвіз її куди слід і буквально за ручку привів до школи.
Прекрасні німецькі дороги (автобани) так і манять мандрівників і дозволяють з легкістю пересуватися країною. Можливо, тому німецькі мовні школи так часто влаштовують «літаючі класи», з переїздами навчальної групи з міста в місто. А ще, напевно, тому, що кожне німецьке місто – неважливо, велике чи маленьке – по-своєму прекрасне і цікаве, а дух давнини, який у цій країні віє всюди, дасть чимало їжі для роздумів. Що може бути кращим, ніж така пізнавальна подорож під час канікул? Тим більше що німці дуже піклуються про те, щоб якомога ближче познайомити іноземців із країною.
Німці - не англійці, для яких спортивні ігри - невід'ємна частина життя. І не французи, яким би все розважатися. Ні, їх ґрунтовність і педантичність не дарма увійшла в приказку. Звісно, все, що можуть запропонувати мовні школи інших країн у плані розваг, пропонується і тут. Але не треба чекати, що діти опиняться в школі, розташованій у старовинному маєтку з парковою територією і розкішними спортмайданчиками. Немає в Німеччині і курортних приморських міст. Туттешні моря - Балтійське і Північне - холодні. Тому ставка робиться на інше - на принади міського життя, з якими дітей знайомлять відповідно до їхнього віку та інтересів. Старших школярів і студентів можуть у пивну зводити, нічого страшного в цьому немає, тим більше що багато сортів німецького пива, що славиться у всьому світі, можна спробувати тільки в місці їх виготовлення - вони не витримують транспортування. Молодших школярів, звісно, поїти не стануть, а от у музей пива зведуть напевно.
Крім того, велика увага приділяється спілкуванню учнів з місцевими жителями, і не тільки вуличному: цікаві люди, а також молодь запрошуються до школи і проводять час із юними іноземцями. За свідченнями співробітників мовних шкіл, деяким «аборигенам» це так подобається, що вони буквально днюють і ночують у навчальних корпусах. І, звичайно ж, велику роль у «вихованні по-німецьки» відіграють приймаючі сім'ї: часом на них навіть покладається істотна частина культурно-розважальної програми, особливо якщо діти приїжджають не групами, а індивідуально.
І, тим не менше, добросовісні німці вважають, що якщо ти приїхав вчити мову, хай навіть на канікулах, то потрібно вчитися на повну котушку, незважаючи на канікулярну ейфорію. Тому особливість багатьох дитячих та молодіжних мовних програм - їх інтенсивність: у дитячих (від 8 до 12 років) та підліткових (10-14 років) школах вона може сягати до 25 уроків на тиждень, у молодіжних (15-18 років) - 30.
Та й самі уроки будуються без знижок на канікули. Загалом це правильно: німецька мова не терпить легковажного ставлення, сама собою вона у свідомість не проникає. З іншого боку, вважають німці, при таких навантаженнях молодий організм потребує посиленого харчування та повноцінного відпочинку. І в багатьох центрах підлітків годують п'ять разів на день, а дозвілля продумане до дрібниць.
Звикнути до німецького життя легко. Можливо, що спочатку німці будуть зводити дітей з розуму своєю педантичністю та акуратністю - якостями, до яких ми, м'яко кажучи, не звикли. Але досвід показує, що після перебування в Німеччині багато хто переймає ці риси, самі стають трохи «німцями», і це йде їм тільки на користь.