Як зазначає Deutsche Welle, традиції та звичаї більшості європейських країн зберегли 6 січня як святковий день. У багатьох країнах 6 січня відзначають «День трьох святих королів». Це ті самі три королі, які принесли дари до колиски (або, точніше кажучи, до ясел) новонародженого Ісуса. Вважається, що саме 6 січня і принесли.
Взагалі-то в Євангелії йдеться не про королів, а про пастухів або волхвів (мудреців, магів), що прийшли до немовляти Ісуса з дарами: золотом, ладаном і смирною. Але чи то в XII столітті, чи то в XIV столітті теологи вирішили, що волхвами або пастухами євангелісти називали цих трьох у переносному сенсі: надто дорогими були дари, які вони принесли. Так три волхва перетворилися на трьох королів, та ще й імена отримали: Каспар, Мельхіор і Бальтазар (або Валтасар).
Їхні мощі зберігаються сьогодні в знаменитому кельнському соборі, в розкішному золотому ковчезі, доступ до якого широкій публіці відкритий лише раз на рік – як легко здогадатися, саме 6 січня.
Святкуване цього дня свято Хрещення Господнього, що отримало в західній церкві назву Епіфанії (Богоявлення), – одне з найдавніших християнських свят. У церковному календарі воно з'явилося вже у II столітті. Сьогодні цього дня діти, одягнені в костюми трьох євангельських королів, ходять по домівках, співають пісні про Віфлеємську зірку (за що їх і називають «Sternsinger» – «співаками зірки») і збирають гроші на благодійні потреби.
До речі, хоча збір пожертв на благодійні потреби в «День трьох святих королів» і організовує в Німеччині церква, це давно вже перестало бути церковною або релігійною традицією і сприймається як гуманітарна акція.
В Італії 6 січня святкують традиційне свято відьми Бефани. Багато хто навіть не знає, що його витоки потрібно теж шукати в древньому Богоявленні, а ім'я Бефана – це спотворене Епіфанія. Згідно з легендою, Бефана почула від пастухів про народження Ісуса і хотіла подивитися на нього, але спізнилася. Віфлеємська зірка, що вказувала шлях волхвам, вже закотилася.
Перші згадки про відьму Бефану з'явилися понад 400 років тому. Тобто вона старша за звичного нам усім Діда Мороза років на 200. Пересувається Бефана не на санях, в які запряжені олені, а, як і належить відьмі, на мітлі. Замість червоної шапки з білою хутряною облямівкою вона носить чорний гострокінцевий ковпак або чорну хустку. Бефана горбата, і на носі у неї бородавка.
Дивно, але саме це страховисько, дуже схоже на російську Бабу Ягу, приносить італійським дітям подарунки вночі 6 січня. Лягаючи спати, діти кличуть відьму, запрошують, намагаючись умаслити: «Бефано, добра чаклунка, прилітай, коли всі люди сплять. В розбитих черевиках, в ковпаку «а ля романа», – хай живе, хай живе Бефана!»
Коли темніє і весь дім засинає, Бефана прилітає і кладе в шкарпетки, спеціально покладені для цієї мети, солодощі, горіхи, мандарини. В останні десятиліття традиція ця отримала цікавий розвиток, поєднавшись зі «співаками зірки». В Італії по домівках ходять не королі, а... відьми – тобто діти, переодягнені в костюм Бефани, з мітлами в руках. Вони бажають людям, що відчиняють двері, всього найкращого, здоров'я, багатства, успіхів у роботі та особистому житті, а потім збирають данину. Не пожертви, а саме данину: цукерки, печиво, горіхи, – загалом, все, що раніше їм приносила відьма Бефана.
Цікава традиція існує і у Франції. Тут 6 січня печуть так звані королівські галети (galette des rois). В одне з цих печив запікають маленьку фігурку або, як робили здавна, просто квасолину (fève).
Їдять галети зазвичай за сімейним столом. Наймолодший обирає першим. Того, хто знаходить квасолину або фігурку, оголошують королем дня. Йому надягають маленьку корону, і він стає на цей день головою сім'ї. Ну, а діти в будь-якому випадку отримують солодощі та маленькі подарунки.
Чи треба говорити, що коріння цієї традиції – теж в євангельській історії про волхвів, які принесли подарунки немовляті Ісусу?