«Великий вибух» Євросоюзу
Два роки тому Європейський Союз пережив найбільше за свою історію розширення: одразу 10 країн-новачків вступили до Співдружності і стали її повноправними членами. Якби ЄС був державою – він би зрівнявся за розмірами та чисельністю населення з найбільшими країнами світу. Журналісти назвали цю подію «Великим вибухом» і під цією назвою вона, найімовірніше, і увійде в історію. Однак, як відомо, після Великого вибуху Всесвіт розширюється і розширюється, причому зірки та галактики тікають одна від одної все далі.
Чи застосовний цей фізичний закон до політичного простору Євросоюзу? Які сили, зрештою, візьмуть гору – відцентрові чи доцентрові? І чи може бабуся-Європа, ще не до кінця «перетравивши» новачків, приймати у свою дружню родину наступних «родичів», які вперто оббивають її пороги – Румунію та Болгарію, Туреччину та Хорватію, а в перспективі – Україну, Молдову, Грузію і навіть зовсім не європейське Марокко?
Не секрет, що дуже багато європейців зовсім не в захваті від того, що Євросоюзу судилося й надалі розширюватися. Невдоволення за минулі два роки зросло настільки, що понад 70% громадян ЄС рішуче налаштовані проти вступу до Співдружності нових членів: про це свідчать численні опитування, які регулярно проводять різні соціологічні служби в країнах ЄС. Політики, відчувши, звідки вітер дме, з високих трибун обіцяють, що після вступу до Євросоюзу Румунії та Болгарії, яке має відбутися 2007 року, нових «приймаків» довгий час не буде. Розібратися б із тими, хто вже тут... Однак усі вони кривлять душею: керівництва деяких країн ЄС уже зараз мають власних протеже, яких бажають за будь-яку ціну прийняти в європейську родину.
Так, сьогодні в Брюсселі високо оцінюються акції Хорватії: у травні християнські демократи Європи проводять своє засідання не де-небудь, а в сонячному Спліті. Конгрес Європейської народної партії (EVP) – це недвозначний сигнал хорватському керівництву. Підбадьорені політзнаменитостями, хорвати вже бачать себе членами Євросоюзу під номером 28 і, зі свого боку, відправляють дедалі більше дипломатів до столиці Євросоюзу.
В принципі, їхньому бажанню ніщо не перешкоджає: ця країна з 4,5 млн жителів має сьогодні €6,2 тис. валового національного продукту на душу населення – цілком солідний показник. Для порівняння, в Україні він становить €1,1 тис. Приріст ВНП Хорватії – 3,8% на рік. Політична ситуація, на відміну від сусідів – сербів, боснійців та македонців – цілком стабільна.
Тим не менше, вголос говорити про швидкий вступ Хорватії до Євросоюзу ніхто не наважується. Натомість європейський політбомонд вправляється в риториці «зачинених дверей». Європарламент уголос вимагає оголошення офіційної паузи на прийом нових членів, а французький президент Жак Ширак – то взагалі повної зупинки прийому. Правлячий у Німеччині Християнсько-демократичний союз також домагається припинення надання повноправного членства в ЄС. Принаймні, на словах.
Усі вони тією чи іншою мірою лукавлять. Тому що насправді ситуація виглядає таким чином: жоден політик не зацікавлений у припиненні прийому новачків. Австрійський канцлер Вольфганг Шюссель використовує всі шість місяців головування своєї країни в Єврораді для того, щоб якомога ближче «підтягнути» до Європи балканські держави. П'ять республік колишньої Югославії хотіли б отримати перспективу вступу, як кажуть, «вже вчора» – а обіцяли їм це, між іншим, ще 2003 року. Хорватія – лише перша в цій черзі. Прем'єр-міністр Іво Санадер розраховує на вхідний квиток до Європи вже 2009 року, а міністр закордонних справ Австрії заявляє: «Без Балкан Європа неповна».
Болгарія та Румунія вхідний квиток уже отримали. Єврокомісія має намір офіційно запропонувати прийняти ці країни до ЄС з 1 січня 2007 року. Ні Лондон, ні Париж, ні Берлін жодних заперечень представляти не збираються – втім, так само, як й інші столиці країн ЄС. Ангела Меркель готується із січня прийняти від імені своєї країни головування в Єврораді, в якій засідатимуть уже 27 членів.
Втім, є ще можливість зупинити процес: у вересні бундестаг Німеччини останнім із європейських парламентів проведе голосування щодо прохань цих двох країн. Якщо німецький парламент скаже «ні» – цього буде достатньо. Однак такий результат можливий хіба що теоретично, хоча причин для подібного «ні» цілком достатньо.
У висновку Єврокомісії, поданому на розгляд парламенту Євросоюзу – величезна кількість недоліків та упущень, та просто серйозних розбіжностей болгарського й румунського законодавств з європейським. Корупція, кримінальна обстановка і навіть стандарти гігієни – за всіма пунктами обидві країни абсолютно несумісні з ЄС.
Так, понад половина готелів на болгарському узбережжі Чорного моря не мають каналізації. З 2001 року в Болгарії в перестрілках між різними бандитськими угрупованнями загинуло понад 150 людей – причому, як стверджує Європол, багато «розбірок» проводилися... за контроль над європейськими дотаціями! Болгарська юстиція підштовхує брюссельських дипломатів до гіркого сарказму: «Якщо Софія підключиться до нашого банку даних – так легше просто передавати всі наші бази мафії і не приймати заради цього цілу країну».
Керівники західних фірм, які співпрацюють з Румунією, кажуть: «Хабарництво тут настільки поширене, що стало частиною місцевої культури». Економічна ситуація в обох країн просто катастрофічна. Погодинна оплата праці часом не досягає €2 – а це означає, що ринки праці більш благополучних європейських держав (зокрема й новачків на кшталт Польщі та Чехії) – під загрозою. Тільки в аграрний сектор до 2013 року доведеться «вкачати» понад €8 млрд.
Процес пішов?
А процеси, як говаривав Михайло Сергійович Горбачов, пішли. Новий комісар з розширення Єврокомісії Оллі Рен без зайвого шуму зібрав нещодавно в Брюсселі представників балканських держав і заявив їм: «Тепер наші зусилля будуть зосереджені на мирному об'єднанні південно-східної Європи». При цьому ЄС навіть не намагається вдавати, що висуває якісь тверді вимоги до «новеньких». Македонія отримала ярлик кандидата, не виконавши жодної умови, поставленої перед нею. Євросоюз руйнує будь-які перешкоди власноруч, щоб у наступні 20 років підтримати потрібний тонус у тих, хто прагне вступити до його лав. Брюссель веде переговори з Туреччиною про повноправне членство, у той час як ця країна не визнає Республіку Кіпр – члена ЄС. Кіпрські літаки не мають права використовувати турецький повітряний простір і змушені робити чималий гак над морем, щоб потрапити до Європи, а кіпрські судна не можуть заходити в турецькі порти – навіть зазнаючи лиха.
Ще одна країна Євросоюзу рветься зіграти роль «хрещеного батька» для новачків – Польща. Не встигнувши освоїтися в новій родині, очолювана партійною коаліцією, до якої на правах міністра входить одіозний Анджей Леппер – вкрай правий націонал-популіст і затятий противник європейської ідеї як такої – Варшава збирається послужити свого роду провідником Україні.
Великобританія лобіює вступ до ЄС Туреччини, Франція обіцяє підтримку Марокко та Алжиру – навіть ці північноафриканські країни мають намір «переселитися в Європу».
А щоб не надто вже лякати своїх громадян, європейські політики ведуть розмови про якийсь «третій шлях»: не приймаючи більше повноправних членів, вони пропонують забезпечити «абітурієнтам» доступ до європейських дотацій та європейського внутрішнього ринку. Що насправді означає не що інше, як спробу просто відкупитися від настирливих кандидатів.
Борис АЛЬТНЕР.
ІА Росбалт