Спасіння чи утопія
Для того щоб повністю відчути різницю між ЄДІ та звичайними іспитами, достатньо згадати, яке літо було у випускників, які закінчили школу більше десяти років тому. Весь навчальний рік вони зубрили білети, вирішували завдання подібні до контрольної роботи, писали диктанти. І ось навчальний рік добігав кінця, і починалися випускні іспити.
Після їхньої здачі починалося найжахливіше літо в житті дітей. Потрібно було обрати вуз (або не один!), носитися з документами по приймальних комісіях, складати купу вступних іспитів і нервово чекати, куди ж ти потрапиш. Напевно, більшість таких випускників, коли дізналися, що єдиний державний іспит буде одночасно і випускним, і вступним – зраділи за майбутніх абітурієнтів і навіть позаздрили їм.
Дійсно, зараз система випуску-вступу значно спрощена. Складають школярі ЄДІ, отримують сертифікати, розсилають електронною поштою до кількох вузів і очікують появи свого прізвища у списках вступників. Якщо говорити про об'єктивність держіспиту, то тут теж все досить непогано. Якщо іспити, наприклад, за білетами, охоплювали лише один рік шкільного курсу, то в держіспитах зібрані завдання на основі всієї шкільної програми. Двадцять білетів можна було вивчити, визубрити, і отримавши хорошу оцінку, не можна було говорити, що учень випускається з пристойним багажем знань. А от якщо школяр склав ЄДІ на «відмінно», то можна зробити висновок, що десять років школи не минули даремно.
До того ж ЄДІ повністю виключає залежність оцінки від сторонніх факторів. Давно вже не секрет, що на усних іспитах значно завищували оцінки «улюбленцям», закривали очі на шпаргалки, або завалювали питаннями конфліктних учнів. А на держіспиті у випускників в аудиторіях крім кімів (контрольно-вимірювальних матеріалів), ручки та власних знань, більше нічого немає і бути не може.
Багато хто говорить про те, що така надмірна строгість при проведенні іспиту вибиває школярів з колії і не дає їм зосередитися. На мою думку, неможливість списати має не відволікати учнів, а змушувати готуватися до іспитів краще і починати вчитися не останній місяць до випуску, а набагато раніше.
Швидше за все, незадоволених так багато, тому що звикли користуватися шпаргалками, просиджувати уроки, не вивчаючи предмети, а базікаючи та веселячись. По суті ЄДІ вчить дітей замислюватися про своє майбутнє ще на шкільній лаві, що дозволяє педагогам рік у рік випускати все більш відповідальних школярів. Аналогів нашому Єдиному держіспиту за кордоном досить багато, і там мало обурених.
Я вважаю, що просто треба вчитися. Коли ти підкріплений знаннями, а не шпаргалками і відомим російським «авосем», то все одно який іспит складати. Адже не дарма кажуть, що знання – це сила.