Paris I, Paris II...
Всі паризькі університети мають свою спеціалізацію (хоч іноді й не яскраво виражену). Після заворушень 1968 року факультети паризького університету були перетворені на самостійні ВНЗ: Paris I, Paris II, Paris III тощо, багато з яких так і залишилися вірними своїм «традиційним» наукам. Так, Paris IV відомий як центр французької філології та лінгвістики, а Paris I (Пантеон Сорбонна) – викладанням економіки, права та менеджменту.
Єдиного механізму вступу до ВНЗ Франції немає, кожен університет встановлює свої вимоги. У будь-якому разі від вас вимагатимуть надати результати тесту DELF/DALF (детальніше про нього можна дізнатися у Французькому культурному центрі) або скласти в самому ВНЗ тест TCF-U (відомий як Evaluation lingustique).
Щоб вступати до університетів Франції, потрібно провчитися один-два роки в будь-якому вітчизняному державному ВНЗ (бажано за спеціальністю, яку хотіли б отримувати у Франції). Після закінчення навчального року взяти у своєму деканаті довідку про успішність та про прослухані дисципліни (із зазначенням кількості годин), а потім зробити її нотаріально завірений переклад.
Шанс стати студентом французького університету є й у тих, хто має досвід роботи у сфері, за якою планує здобути освіту. Для цього необхідно пройти процедуру «відповідності професійним навичкам» (validation d’aquis professionels) – за її результатами зараховують на відповідний рівень навчання.
Усі іноземні абітурієнти державних ВНЗ Франції пишуть мотиваційні листи, у яких зазначають, чому вони хочуть навчатися в цьому ВНЗ, цій спеціальності, де планують працювати (або продовжувати навчання), чого чекають від навчання.
Серед студентів дуже популярна система BI-DEUG: можливість поглиблено вивчати одночасно дві суміжні спеціальності, наприклад, IT News та англійську, або міжнародне право та російську мову тощо. У перші два роки студент має право піти з такого бі-навчання та зосередитися на чомусь одному.
Освіта у Франції поки безкоштовна. Щорічно студент вносить лише реєстраційний збір: €400-1.000.
Найвідкритіші ВНЗ Великобританії
ВНЗ Великобританії традиційно ділять на так звані «старі» та «нові». У «старі» (Кембридж, Оксфорд та ін.) потрапити складно навіть із дуже хорошими оцінками. «Нові» більш доступні.
Дорога до будь-якого британського ВНЗ починається з підготовчих курсів Foundation. Щоб записатися, необхідно отримати документ про повну середню освіту та добре знати англійську мову (IELTS 5.0 і вище).
University of Kingston. Ректорат ВНЗ розробив спеціальні програми підтримки для учнів з-за кордону: вам організують зустріч в аеропорту, нададуть інформацію про транспорт, медобслуговування тощо. На спеціальному зібранні познайомлять з колективом університету та студентами, які допоможуть порадою та поділяться особистим досвідом.
Є й спеціальна служба з питань працевлаштування, яка надає інформаційні послуги під час навчання та протягом трьох років після закінчення ВНЗ. Немало важлива деталь: студенти можуть користуватися бібліотекою та комп'ютерними класами не лише в будні, а й у вихідні.
University of Westminster входить у двадцятку найпопулярніших ВНЗ світу серед іноземних студентів. Вітчизняний диплом бакалавра дає можливість вступити одразу на другий курс за програмою бакалаврату.
В університеті можна навчатися більш ніж за 20 напрямками: архітектура, мистецтво та дизайн, біологія, електроніка та телекомунікації, журналістика, маркетинг, туризм тощо. Для новачків передбачена спеціальна ознайомлювальна програма: вам розкажуть про особливості навчання, а співробітники бібліотеки та IT-відділу кампусу – про додаткові освітні ресурси.
University of Warwick входить у десятку найкращих ВНЗ Великобританії і, мабуть, займає перше місце за відкритістю для іноземних студентів. Співробітниками університету розроблена програма Orientation, у рамках якої протягом чотирьох днів майбутніх студентів знайомлять з університетом, умовами навчання та проживання. Чотири факультети (мистецтва, науки, соціальних досліджень та медицини) пропонують різні навчальні курси: фінанси, економіка, соціальна політика, історія мистецтва, філософія тощо.
За дипломом – на батьківщину Санта-Клауса
У фінській системі вищої освіти є свої нюанси: на відміну від інших країн Європи тут лише два види вищих навчальних закладів – університети та технологічні інститути. Дипломи і тих, і інших визнають у всьому світі.
Університети пропонують академічну освіту, орієнтовану передусім на заняття наукою. Тут можна отримати ступені бакалавра та магістра, а потім захистити дисертацію та стати доктором наук. Навчання триває чотири роки (бакалаврат) або шість років (магістрат).
Інститути, або, як їх ще називають, політехніки (Polytechniс institute (англ.); ammattikorkeakoulu, скорочено AMK (фін.) – вищі професійні школи. Як правило, вони розташовані в промислово розвинених регіонах країни з великими підприємствами та заводами і готують спеціалістів для них. Фінські компанії із задоволенням приймають їх на роботу. Середній термін навчання в політехніках – 3,5-4 роки.
У кожного фінського ВНЗ свої правила вступу, пакет необхідних документів та вимоги до абітурієнтів. У великих ВНЗ, наприклад у Гельсінкському університеті (University of Helsinki, Helsingin yliopisto), на всіх факультетах передбачені іспити. Натомість маловідомі провінційні навчальні заклади обмежуються конкурсом документів.
До речі, вступати до політехніків можна одразу після закінчення вітчизняної школи. А от для навчання в університетах вимагають, щоб абітурієнт провчився кілька років у ВНЗ своєї країни.
Освіта в Країні кленового листа
Якість освіти в канадських вишах не поступається американському, а вартість її на порядок нижча. До того ж навчають тут англійською та французькою. У Канаді близько 90 університетів. Непрестижних серед них немає – кожен відповідає жорстким державним вимогам. Недарма у світовому рейтингу вищої освіти канадська посідає друге місце – одразу після американської.
Навчання в канадських вишах триступеневе:
* початкова вища (Undergraduate) з присвоєнням ступеня бакалавра – тривалість навчання не менше 3 років;
* магістерські програми (Graduate) – тривалість навчання 1–2 роки;
* докторантура (Postgraduate) з присвоєнням ступеня доктора філософії (PhD) – тривалість навчання 4 роки.
Крім цього, університети пропонують безліч програм, пройшовши які випускники отримують дипломи та сертифікати. Наша повна вища освіта прирівняна до бакалаврату. Тому після закінчення вітчизняного вишу вам достатньо проінформувати ректорат про пройдені дисципліни, і вас зарахують на старший курс. Найпопулярніші програми навчання в Канаді – магістерські.
Теоретично наші школярі можуть вступати до канадських вишів одразу після закінчення школи, однак на практиці це складно. Краще вступити до коледжу на підготовчу програму, а потім перевестися одразу на другий або третій курс вишу. Такий шлях популярний і серед самих канадців, оскільки навчання в коледжі дешевше. Немаловажливо, що диплом коледжу дозволяє іноземцю працювати протягом року.
Двомовна Канада пропонує навчання англійською та французькою мовами. Англійська більш поширена, французька панує в Квебеку. У провінціях Нова Шотландія, Нью-Брансвік, Онтаріо та Манітоба можна навчатися обома мовами. У будь-якому випадку знання іноземної мови має бути підтверджено міжнародними сертифікатами (TOEFL – 550 балів, IELTS – 6 балів). Для вступників з французькою мовою університет може запропонувати свій власний тест або зарахувати DELF/DALF.
Вища освіта в Чехії
У Чехії 26 державних та 32 приватні вищі навчальні заклади. Безкоштовно отримати освіту можна лише чеською мовою в державних вишах (студенти оплачують лише так звані ненавчальні витрати). Всі великі університети пропонують англомовні програми, вартість яких варіює від €3.000 до €9.000. У приватних вишах навчання завжди платне.
Чеський навчальний рік, як і скрізь, складається з двох семестрів: зимового та літнього. Студенти самостійно вирішують, скільки годин на тиждень вони відвідуватимуть лекції. Відносно жорсткий ліміт встановлений лише для семінарів: бути присутнім потрібно не менше ніж на 50% занять. Вивчення кожного предмета закінчується іспитом, перескладати який можна до трьох разів.
Лекційні заняття мало чим відрізняються від наших: викладач пояснює матеріал і відповідає на запитання студентів. А от семінари можуть здатися не зовсім звичайними: студенти гуманітарних спеціальностей заслуховують одну-дві доповіді (проекти) однокурсників, а потім обговорюють їх, учні технічних та природничих спеціальностей щоразу пишуть лабораторні роботи.
Вступити на безкоштовне відділення до чеських державних вишів нелегко: лише 60% абітурієнтів успішно витримують іспити. Найвищий конкурс – на гуманітарних, економічних та художніх факультетах вишів Праги. На технічні спеціальності конкурс нижчий.
Незважаючи на те, що Чехія швидше за інших перейшла на європейські стандарти освіти, всі виші цієї країни приймають випускників наших середніх шкіл нарівні з чехами. Єдина відмінність – іноземці повинні витримати складний іспит з чеської мови: він передбачає відмінне знання граматики та лексики, у тому числі наукової. Крім мовного, передбачено два-три вступних випробування залежно від обраної спеціальності.
Вступаємо до швейцарського університету
У швейцарської вищої освіти є дуже важлива перевага – багатомовність. Вступити до вишів цієї країни можна, володіючи німецькою, французькою і навіть італійською мовою.
Вишів у Швейцарії небагато: дев'ять університетів – у Базелі, Берні, Фрібурзі, Женеві, Лозанні, Невшателі, Цюриху, Санкт-Галлені та Лугано; два виші зі статусом університету – у Люцерні та Лугано; дві політехнічні школи – у Лозанні та Цюриху.
В університетах Базеля, Берна, Люцерна, Санкт-Галлена та в обох вишах Цюриха лекції та семінари йдуть німецькою. Мова навчальних закладів Невшателя, Лозанни та Женеви – французька. В університеті Фрібурга частину курсів читають німецькою, частину французькою. Нарешті, в Universita della Svizzera Italiana (Лугано) панує італійська мова.
Економіку найкраще вивчати в Санкт-Галлені, юриспруденцію – у Фрібурзі, Лозанні та Невшателі, історію – в Невшателі, філологічні спеціальності – в Женеві, точні науки – в технічних вишах Цюриха та Лозанни, менеджмент – у бізнес-школі International Institute for Management Development (IMD) в Лозанні.
Швейцарський навчальний рік складається з двох семестрів. Звичних екзаменаційних сесій тут немає. Приблизно через рік після зарахування студент повинен скласти перший іспит з основного предмету («перший сертифікат»), а ще через рік – другий і головний іспит («другий сертифікат»). Потім йдуть три роки поглибленої підготовки, після чого присуджується ступінь ліценціата (відповідає міжнародному ступеню магістра). Наступний ступінь – докторант – вимагає ще трьох років навчання. Середня тривалість навчання 5–6 років. Після закінчення вишу можна отримати ліцензію або диплом – обидва ці документи відповідають американському Master degree.
Загальна вимога для іноземних абітурієнтів – наявність швейцарського федерального або кантонального атестата про середню освіту або іноземного атестата, який еквівалентний швейцарському. Для визначення відповідності слід звернутися безпосередньо до обраного вами університету або вищої школи.
Важливий момент – для іноземців передбачені єдині вступні випробування. Проходять вони двічі на рік у Фрібурзі. Скласти необхідно п'ять предметів: три обов'язкових (іноземна мова, математика та всесвітня історія) і два на вибір (фізика, хімія, біологія, географія або друга іноземна). Перед іспитами можна пройти підготовчі курси з будь-якого з предметів, а також з французької та німецької мов. В решті швейцарські виші самостійно встановлюють вимоги для абітурієнтів.
_