Взагалі-то день народження джинсів - дата досить умовна. За точку відліку взято 20 травня 1873 року, коли фабрикант Леві Стросс та його закрійник Джекоб Девіс отримали патент на використання заклепок при пошитті штанів. Але це був лише один крок у розробці джинсів: покрій, колір, стандарт матеріалу «класичних» блакитних джинсів створювалися поступово. Однак у праісторії джинсів не так багато інших точних дат - ніхто ж не припускав, що банальний спецодяг стане світовим хітом, і процес створення «штанів XX століття» не був ретельно задокументований.
Головною причиною появи джинсів стало... золото. У 1849 році в Каліфорнії відкрили родовища цього металу, і на Захід Америки ринули тисячі золотошукачів. Ця хвиля переселення принесла з собою і дрібного торговця Леві Стросса. Саме він один із перших зрозумів, що справжні капітали робляться не тими, хто горбатиться на копальні, а тими, хто торгує із золотошукачами. Стросс у 1853 році почав шити та продавати дешеві й міцні робочі штани, які, природно, розходилися нарозхват. Так з'явився прообраз легендарних джинсів.
Ті грубі штани, які спочатку виходили у Леві Стросса, були мало схожі на те, в чому ми ходимо нині. Вони шилися з парусини і були коричневими. Але потім початківець-фабрикант перейшов на іншу тканину - «німську саржу» з французького міста Нім (звідси й англійська назва тканини denim), пофарбовану в колір індиго, який і став класичним. Європа ще раз посприяла успіху Стросса, коли в 1878 році в Німеччині придумали штучний барвник індиго, дешевший за натуральний. Помалу формувався і крій джинсів: з'явилася класична п'ятикишенькова модель: дві великі кишені спереду, дві - ззаду і маленька «годинникова» кишеня, виробився подвійний шов, нарешті, придумали ті самі патентовані заклепки, що зміцнювали кишені. Міцні штани сподобалися не лише золотошукачам, а й, наприклад, ковбоям - цей одяг виявився напрочуд підходящим для верхової їзди та для техаського родео. Успіх Леві Стросса призвів до того, що джинси почали робити й інші фабриканти. Але аж до 30-х років минулого століття джинси залишалися звичайним спецодягом - зручним, міцним, але зовсім не модним.
Культовий статус «штаням від Леві» надав Голлівуд. Після того, як «фабрика мрій» привчила Америку до ковбойських фільмів, джинси стали намертво асоціюватися з героями, що скачуть на весь опір, у широкополих капелюхах і з кольтом на поясі. Але головний успіх прийшов до джинсів лише після Другої світової війни, коли слідом за Елвісом у блакитні штани вдяглося покоління рок-н-ролу. Ось тоді-то фабриканти ковбойських штанів і перетворилися на мультимільйонерів. І тоді ж скінчилася епоха «класичних джинсів»: щойно вони стали криком моди, за них узялися модельєри. З'явилися джинси найрізноманітніших кольорів, спеціальні жіночі моделі (що б сказали суворі герої ковбойських фільмів, побачивши дамські штанці з деніму з рюшами та вишивкою?!), «варені», «перепрані», «брудні», драні, клешені джинси та джинсові шорти, «ексклюзивні моделі» вартістю в кілька десятків тисяч доларів, джинси від провідних паризьких будинків моди та будь-які інші фасони, які тільки можуть спасти на думку оригіналу haute couture.
У 90-х роках джинсам навіть встигли напророкувати остаточний вихід із моди - мовляв, услід за епохою рок-музики в небуття має відійти й молодіжна уніформа 60-х років. Однак, видно, у моді все мінливе, окрім джинсів. Як би не знущалися над цими штанами кравці, як би не змінювалися вподобання молоді, світ ходив, ходить і буде ходити у джинсах. А патент 139121, виданий Строссу і Девісу на заклепки, відзначить ще не один ювілей.