Три тисячі євро будь-кому, хто допоможе працевлаштувати до компанії Siemens AG одного інженера – з такою незвичною ініціативою нещодавно виступив всесвітньо відомий німецький промисловий гігант, який намагається знайти кваліфікованих працівників, аби впоратися зі зростаючим потоком замовлень на свою продукцію.
Як пише «Эксперт», Siemens не самотній. Тисячі європейських фірм і компаній, в першу чергу ті, чия діяльність пов'язана з виробництвом, зазнають труднощів у пошуках кваліфікованого персоналу. Збільшення частки населення пенсійного віку, падіння народжуваності нижче рівня природного відтворення, зниження інтересу серед молоді до технічних професій є основними факторами, що негативно впливають на європейський ринок кваліфікованих трудових ресурсів.
Однією з перших держав – членів ЄС, де ситуація з кадрами досягла критичного напруження, стала Німеччина, яка є одним з економічних і політичних важкоатлетів Союзу. Як один з основних способів вирішення цієї проблеми керівництво ЄС розглядає можливість полегшення доступу на внутрішній ринок праці мігрантів з третіх країн, з вищою освітою та дефіцитними спеціальностями. Перш за інших на цей крок, мабуть, наважиться Берлін.
Суцільні перебої
Згідно з даними Інституту економіки Німеччини, у 2007 році в країні не вистачало близько 23 тис. інженерів. За оцінкою експертів інституту, ці вакантні місця коштують німецькій економіці близько €3,5 млрд на рік. Порівняно з 2006 роком кількість вакансій зросла на третину. Незважаючи на спостережуване з другої половини минулого року деяке уповільнення темпів зростання європейської економіки, попит на висококваліфікованих спеціалістів у Німеччині, як і раніше, значно випереджає пропозицію.
Експерти попереджають, що з урахуванням демографічної ситуації дефіцит кваліфікованого персоналу на німецькому ринку зайнятості тільки зростатиме. У найближчі чотири десятиліття експерти прогнозують як мінімум два піки попиту. Перший, згідно з розрахунками аналітиків з Кельнського інституту бізнес-досліджень, припаде на 2012–2015 роки, коли почнуть масово виходити на пенсію представники покоління «бебі-бумерів» (ті, хто народився в перше повоєнне десятиліття). За оцінкою Міністерства економіки Німеччини, до 2014 року нестача інженерно-технічних кадрів у країні може досягти 95 тис.; крім того, економіка потребуватиме 135 тис. науково-дослідних працівників.
Але найбільшої гостроти проблема досягне до 2050 року. До цього часу більш ніж на 10 млн скоротиться працездатне населення країни, яке зменшиться до 30 млн. Число висококваліфікованих трудових ресурсів (працівників з дипломом вишу або професійною спеціальною освітою) зменшиться на 2 млн осіб. Ця нестача поставить під загрозу і позиції, що не потребують тривалої спеціальної освіти: «Якщо буде недостатньо інженерів, щоб конструювати нові машини та механізми, природно, знадобиться менше техніків і працівників, щоб їх збирати, обслуговувати, перевозити та продавати».
Більше мігрантів. Хороших і розумних
Представники німецького бізнесу вже не перший рік нарікають на труднощі, з якими їм доводиться стикатися при наймі потрібного працівника. Експерти пропонують кілька шляхів пом'якшення поточної кризи: збільшення рівня зайнятості жінок, молоді та літніх працівників; подовження робочого тижня; зміна політики щодо трудових мігрантів.
Німеччина є однією з небагатьох країн ЄС, в якій запроваджено обмеження на роботу для громадян зі східноєвропейських країн ЄС. Для громадян третіх країн (тобто з-за меж Європейського Союзу) процес отримання дозволу на роботу в Німеччині пов'язаний з ще більшими бюрократичними труднощами. За словами Давида Арклесса, глави німецької компанії з працевлаштування Manpower, обмеження, що накладаються імміграційною політикою, є однією з головних перешкод для пошуку необхідних фахівців. Потік трудових мігрантів до цілої низки європейських країн, насамперед Данії та Німеччини, відчутно зменшився.
Як стверджують фахівці, сьогодні Європа стала магнітом для некваліфікованих працівників з усього світу. Левина частка освічених трудових мігрантів прямує до Канади, Австралії, Нової Зеландії та Швейцарії і, перш за все, до США. Багато з них отримали вищу освіту в Європейському Союзі. За деякими оцінками, в ЄС на 17 іммігрантів без кваліфікації припадає лише один з вищою освітою, тоді як у США ситуація майже діаметрально протилежна – один некваліфікований мігрант припадає на 11 висококласних фахівців. У Німеччині, за словами незалежного німецького експерта Хайке Пете, ситуація з кваліфікацією іммігрантів ще більш критична: у 2000–2003 роках лише 3% від усіх іммігрантів могли бути віднесені до категорії фахівців з високою кваліфікацією.
Щоб протистояти негативним тенденціям на ринку зайнятості, на початку липня два міністри німецького уряду – внутрішніх справ Вольфганг Шойбле і праці Олаф Шольц – представили на суд своїх колег план дій щодо часткового реформування імміграційної системи, основний упор в якому зроблено на залучення іммігрантів – фахівців з вищою освітою. Водночас, за задумом його розробників, запропоновані в плані заходи ускладнять пошук кращої долі в Німеччині мігрантам з недостатньою кваліфікацією.
Згідно з запропонованим проектом змін імміграційного законодавства іноземці – випускники німецьких університетів та кваліфіковані працівники, які відпрацювали за спеціальністю в Німеччині не менше двох років, отримають право на надання необмеженого резидентського статусу. Крім того, можливо, буде знижено планку мінімального заробітку, який зобов'язаний отримувати кожен кандидат на постійне місце проживання. Сьогодні, перш ніж подавати документи на ПМП, іноземець зобов'язаний довести, що його щорічний дохід становить не менше €86.400. Передбачається, що ця цифра буде знижена до €63.600.
Водночас Німеччина вже продовжила до 2011 року (максимально можливий згідно із законодавством ЄС термін) обмеження, що закінчується наступного року, на вільне переміщення до Німеччини трудових мігрантів із країн Східної Європи. Обмеження, накладене у 2004 році після першого східного розширення ЄС, німецький уряд мотивував необхідністю захисту внутрішнього ринку зайнятості від напливу дешевої робочої сили з сусідніх держав.
Жарка осінь
Зміни в імміграційному законодавстві, запропоновані німецьким урядом, лежать у руслі політики Європейського Союзу з цього питання. Створення привабливих умов для збільшення кількості правильних мігрантів, одночасно зі створенням додаткових бар'єрів для іммігрантів з низькою кваліфікацією та нелегалів – один із пріоритетних напрямків роботи загальноєвропейського уряду.
На початку липня неформальна зустріч міністрів внутрішніх справ та юстиції 27 держав – членів ЄС одноголосно схвалила проект «Європейського пакту з імміграції та біженців». Деякі положення пакту вже почали втілюватися в життя: так, у червні було підписано загальноєвропейську «Директиву про повернення», яка встановлює спільні для ЄС стандарти затримання, тримання під вартою та депортації нелегальних іммігрантів. Близька до завершення й розпочата у жовтні 2007 року робота над введенням в обіг європейського аналога американської «грін карт» – «синьої карти», яка дозволить кваліфікованим фахівцям із третіх країн вільно переміщатися по всьому Союзу в пошуках роботи. Як заявив на презентації проекту у 2007 році президент Європейської комісії Жозе Мануель Баррозу: «Втілюючи в життя проект «синьої карти», ми шлемо чіткий сигнал: фахівці всього світу, ласкаво просимо до Європейського Союзу!» Після того як проект на початку червня був обговорений міністрами юстиції та внутрішніх справ у Люксембурзі, йому належить у середині вересня пройти слухання в Комісії зі свобод європейського парламенту.
А ще через місяць, у жовтні, автори «синьої карти» будуть відстоювати її необхідність на пленарному засіданні європейського парламенту, яке має ухвалити остаточне рішення з цього питання. На середину жовтня, час проведення Брюссельського саміту Євросоюзу, намічається й остаточне підписання керівниками всіх 27 держав «Європейського пакту з імміграції та біженців».
Німецьким політикам та їхнім колегам по ЄС належить нелегка «жарка осінь», яка пройде під знаком одного з найчутливіших та делікатних питань – імміграції. Не виключено, що європейське імміграційне законодавство, яке сьогодні в деяких сферах нагадує клаптеву ковдру з 27 латок, вже до кінця цього року остаточно кане в Лету та буде замінене єдиною загальноєвропейською політикою з непринциповими місцевими флуктуаціями.