Трудова міграція переорієнтувалася на західний напрямок
«Тема мігрантів є для нас серйозною причиною для занепокоєння, адже в такому масштабі, який ми спостерігаємо зараз, це, безумовно, вплине на наш потенційний ВВП», – попереджає директор департаменту монетарної політики та економічного аналізу Національного банку України Сергій Ніколайчук. З тривогою пишуть про зростаючу еміграцію з країни українські ЗМІ. «Для України еміграція вже набуває небезпечного характеру», – вказує, наприклад, видання «Вісті України».
Втім, як зазначає Deutsche Welle, деякі європейські експерти дивляться на речі інакше і приходять до висновку, що користі від масової трудової міграції українців, зокрема, до Польщі та інших країн ЄС, більше, ніж шкоди для України та її мешканців.
Зарплата в Польщі в чотири рази більша, ніж в Україні
Один із таких експертів – кореспондент швейцарської газети Neue Zürcher Zeitung з України та країн Східної Європи, позаштатний професор університету в Цюриху Маттіас Бенц (Matthias Benz). На відміну від більшості українських співрозмовників сам він дійшов висновку, що «в кінцевому підсумку велика еміграція має очевидні переваги для України, дає людям, фірмам і державі великі шанси». Результати свого дослідження він представляв 2 травня на конференції в берлінському Центрі східноєвропейських та міжнародних досліджень (ZOiS).
Головна причина еміграції – вкрай низький рівень життя в Україні, яка належить до найбідніших країн Європи. Середня зарплата українців, за даними консультуючої уряд України групи радників при німецькому міністерстві економіки, становила минулого року близько 300 доларів. У Польщі, для порівняння, майже 1300, у Румунії – 1130 і навіть у сусідній Білорусі – 465 доларів, тобто в півтора раза вище, ніж в Україні.
Які українці виїжджають і куди
Скільки українців виїхали з країни в пошуках кращої долі, ніхто точно не знає, з паспортного обліку вони не знімаються. Тому є лише оцінки. Так, експерт Київської школи економіки Анна Вахітова, на дані якої посилається Маттіас Бенц, називає цифру в діапазоні від двох до чотирьох мільйонів осіб, тобто від 5 до 10 відсотків працездатного населення України.
В останні роки змінилися як структура, так і географія української трудової міграції. Як розповів на конференції в ZOiS заступник керівника згаданої групи німецьких радників Роберт Кірхнер, якщо раніше головною метою тих, хто виїжджав на заробітки українців, була Росія, то тепер такою країною стала Польща, де, за даними самого польського уряду, наразі перебувають півтора мільйона українських мігрантів. Кажуть, у Вроцлаві вже 10% городян – громадяни України.
До 2013 року до Польщі виїжджали переважно жінки (67%) та люди старші 36 років (71%). Починаючи з 2014 року, стало більше чоловіків (58%) та молодих людей віком від 18 до 35 років (65%). У 2018 році працюючі за кордоном українці відправили додому – у перерахунку – 10,9 мільярда доларів, що становить 8,3% українського ВВП. У 2019-му, за прогнозом, ця сума збільшиться до 12,2 мільярда. При цьому з Польщі, за даними Кірхнера, грошовий потік з кожним роком збільшується (1,3 мільярда у 2015-му, 2 – у 2016-му, 3,1 – у 2017-му), а з Росії став майже втричі меншим, ніж з Польщі (1,8 мільярда у 2015-му, 1,4 – у 2016-му, 1,3 – у 2017-му).
Українські мігранти в ролі біженців?
До Польщі українців приваблює не лише зарплата. Ця країна сама пережила роки масового виїзду – до Німеччини, Великої Британії та інших країн ЄС виїхали близько двох мільйонів поляків. Тепер економіка Польщі зростає, безробіття тут, як і в Чехії чи Угорщині, на рекордно низькому рівні, робочих рук не вистачає, місце поляків, що виїхали, тепер займають українські трудові мігранти.
Позначається також географічна та ментальна близькість, спорідненість мов, а ще, зазначив Маттіас Бенц, той факт, що нова хвиля української еміграції за часом збіглася з міграційною кризою, що вибухнула в Європейському Союзі.
Біженців з арабських мусульманських країн у Польщі приймати не хочуть, вказав Бенц, «а білі християни-слов'яни – інша справа». До того ж, додав він, українських мігрантів польський уряд використовував як алібі – коли Німеччина та інші країни ЄС стали закликати Польщу взяти на себе частку мігрантського тягаря. Ми, мовляв, українських біженців приймаємо, відмовлялися у Варшаві.
Заробляють у Польщі, витрачають в Україні
Користь від масової трудової міграції українців до Польщі та інших країн ЄС Маттіас Бенц і Роберт Кірхнер вбачають з кількох причин. Одна з них – підвищення рівня життя самих мігрантів та їхніх родичів і близьких, що залишилися вдома.
Кошти, отримані від членів сімей, які виїхали на заробітки, вони, за даними Кірхнера, витрачають, зокрема, на споживання (31,7%), будівництво або придбання житла (19,4%), лікування (8,7%), навчання дітей (6,9%). Таким чином, констатував експерт, українські трудові мігранти хоч і працюють за кордоном, але все одно сприяють зростанню внутрішньоукраїнського споживання, що йде на користь вітчизняній економіці.
Ще одна причина або зворотний бік зростаючого дефіциту кадрів в самій Україні – дбайливе ставлення українських підприємств до своїх співробітників. Керівник швейцарської фірми Vetropack, яка виробляє під Києвом склотару, розповів кореспонденту Neue Zürcher Zeitung, що «за кожного працівника йому доводиться боротися». Те саме йому розповідали в одному львівському банку.
Така ситуація, за словами Бенца, по-перше, дає шанси пристойно працевлаштуватися тим, хто залишається в Україні, а по-друге, призводить до значного зростання зарплат – на 25% у 2018 році, орієнтовно ще на 20% – у поточному. «Якщо щось стає дефіцитом, то ціни на це зростають, – пояснив він. – У даному випадку зростають зарплати». Нехай у реальному вираженні, тобто з урахуванням інфляції, це зростання і виявляється менш стрімким. За підрахунками Кірхнера воно склало у 2018 році 15%, а цього року буде на рівні 10%.
Імпульс модернізації українських фірм
Але, мабуть, найбільша користь від масової трудової еміграції українців – це стимул підвищувати продуктивність праці підприємствам в самій Україні. «Еміграція працівників веде до збільшення зарплат, а збільшення зарплат змушує фірми нарощувати ефективність виробництва, змушує до інновацій, робить вигіднішою автоматизацію та цифровізацію виробничих процесів», – пояснив Бенц.
За його оцінкою, ситуація в Україні, а також у Польщі та Чехії зовсім інша, ніж у країнах Західної Європи, де до автоматизації та цифровізації ставляться, скоріше, скептично, побоюючись ліквідації великої кількості робочих місць і, відповідно, зростання безробіття.
Нарешті, переважна більшість українців, які працюють за кордоном, поїхали не назавжди. За оцінкою Анни Вахітової, близько 80% твердо мають намір повернутися. «Це не як в Ірландії в ХІХ столітті, – нагадав Бенц, – коли половина країни сіла на пароплави і вирушила за океан».
Повернувшись через кілька років назад, вважає він, українські трудові мігранти привезуть додому безцінний досвід, у тому числі, досвід сучасного менеджменту, якого, на думку Бенца та Кірхнера, найбільше не вистачає українській економіці.