Головною причиною необхідності повернення до плати за навчання президент конференції ректорів німецьких вишів Хорст Хіплер (Horst Hippler) вважає недостатнє фінансування вищих навчальних закладів. Щоб не відлякати від навчання в інститутах та університетах потенційних студентів з малозабезпечених сімей, представники конференції ректорів пропонують створити систему «відкладеної оплати».
Безпосередньо освіта буде безкоштовною, однак згодом випускникам доведеться ділитися частиною майбутньої зарплати з німецькою вищою школою. Пропонують відраховувати частину доходів вчорашніх студентів на користь вишів, які їм довелося закінчити, і багато інших видних представників німецької науки, але в першу чергу – обслуговуючого її бюрократичного механізму. Основна причина повернення до системи платного навчання – фінансова.
«Вже сьогодні вища школа стикається зі значною нестачею коштів, – зазначає Хіплер. – Плата за навчання має стати логічним продовженням державного фінансування». Непопулярність подібних ідей у суспільстві має зійти нанівець, коли постійна необхідність вишів економити на найнеобхіднішому частіше ставатиме предметом публічних дискусій, вважає голова ректорської конференції.
Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) також вважає неминучим повернення до участі студентів в оплаті вищої освіти. «Паралельно має бути введена переконлива система студентських стипендій, щоб не позбавляти малозабезпечених можливості навчатися, – вважає керівник берлінського бюро ОЕСР Хайно фон Маєр (Heino von Meyer). – Плата за навчання підвищує його якість та рівень мотивації студентів».
Перші семестрові збори, що називалися «слухацькими внесками» (Hоrergelder), становили 150 німецьких марок (на сьогодні близько 259 євро з урахуванням інфляції) і були скасовані в 1970 році в результаті студентських протестів. Через тридцять п'ять років плата за навчання у вишах Федеративної Республіки стала однією з найбільш суперечливих тем суспільно-політичних дискусій у німецькому суспільстві.
Сім найбільш густонаселених західних федеральних земель ФРН оскаржили реформований у 2002 році Закон про загальні принципи організації вищої школи (Hochschulrahmengesetz, HRG) і, отримавши зелене світло від Конституційного суду, ввели плату за навчання у вишах, яка від землі до землі стягувалася в різних розмірах. В основному студентам доводилося платити близько 500 євро за півроку навчання. Таким чином, у середині 2000-х років семестрові збори торкнулися близько 70 відсотків усього німецького студентства та 90 відсотків – у західних землях.
На сході Німеччини жодна земля, включаючи Берлін, плату за навчання не стягувала. Політичні зміни, зміна земельних урядів та референдуми призвели до того, що до зимового семестру 2012-2013 років плата за навчання збереглася лише у двох регіонах – у Баварії та Нижній Саксонії. У першій із цих двох земель вона була остаточно скасована до зимового семестру 2013-2014 років, у другій – до 2014-2015 років. Нестача цих коштів, закладених у бюджети інститутів, університетів та академій, відшкодовується вишам з державної кишені.
Петро ЛЕВСЬКИЙ.
«Русская Германия»