Рік тому Лілія Пішванова з Донецька закінчила Технічний університет Берліна за спеціальністю «Міжнародна педагогіка» та отримала роботу в Професійному освітньому центрі Берліна, що об'єднує Берлінську мовну школу (BSS), Європейську освітню академію (EBA) та Професійний освітній та інтеграційний центр «Навчання та інтеграція» (Bint e.V.). Тепер Лілія – керівник проектів з молодіжного культурного обміну. У її компетенції розробка програм обміну студентів та школярів, вивчення мови, допомога у пошуку практики та вишу для іноземців… Контракт – безстроковий, зарплата – достойна. «В Україні знайти таке місце нереально, я провела в марних пошуках майже рік. Подібна робота там фактично не оплачується, в кращому випадку виконується ентузіастами. Спеціалістам з моєю освітою простіше зробити кар'єру тут, ніж на батьківщині».
Донедавна шанси знайти роботу в Німеччині після закінчення вишу були незначними. Діяло законодавство, за яким дозвіл на перебування в країні закінчувався разом із закінченням вишу: фактично не залишалося часу підшукати роботу, а якщо вакансія знаходилася, не вистачало часу оформити всі документи. Але ситуація змінюється на краще. Так, з 2006 року всім іноземним випускникам німецьких вишів видають посвідку на проживання в Німеччині протягом року після закінчення вишу з метою знайти роботу.
Кожному за працею
Після падіння залізної завіси східноєвропейські випускники університетів спрямувалися в Англію та Америку, до Німеччини ж поїхали безробітні – на збір урожаю та миття підлог у бюргерських сім'ях. Очевидний парадокс: одна з найбагатших країн світу, що живе за рахунок нових технологій, світовий лідер з експорту, не зацікавлена в припливі «мізків». При цьому місцеві «мізки» витікають за кордон з завидною енергією. Особливо помітна ця тенденція у сфері інженерно-технічних професій. Наприклад, на рік їде близько 20 тис. фахівців з машинобудування, великий відтік відбувається також в IT-галузі. А приїжджають до Німеччини одиниці, наприклад у 2005 році роботу за контрактом отримали лише 900 висококваліфікованих фахівців.
У порівнянні з іншими країнами можливості контрактників у Німеччині обмежені. За чинним законодавством, оформити безстрокову посвідку на проживання може лише той, хто заробляє не менше €85.500 на рік. Але така зарплата – прерогатива топ-менеджерів, і минулого року цим правом скористалися лише 500 іноземців. Всі інші повинні пропрацювати за контрактом не менше п'яти років. При цьому посвідка на проживання строго обмежена: звільнився з роботи – повинен покинути країну. Такі умови не приваблюють іноземних фахівців, тим більше що США та Великобританія за допомогою Green Card та Point System пропонують набагато кращі умови контрактникам та їхнім сім'ям.
Втім, спроби піти американським шляхом та ввести Green Card у Німеччині були. У 2000 році це вдалося уряду Герхарда Шредера. Щоправда, німецька Green Card не витримувала жодного порівняння з американською. Вона дозволяла в'їзд лише 20.000 іноземних фахівців з галузі інформаційних технологій – не на рік, а всього.
І все ж багато IT-спеціалістів цією можливістю скористалися. Серед них і Олександр Рогожкін, за фахом фізик-технолог, який працював у Москві в галузі досліджень та програмування. У 2001 році він за допомогою друзів знайшов вільну вакансію програміста в невеликій біотехнологічній фірмі в Гейдельберзі. Приїхавши на співбесіду, він, хоч і не знав німецької, зумів переконати майбутнього шефа англійською мовою. Оформив Green Card на п'ять років, вивчив німецьку. «Green Card надавала свободу вибирати місце роботи, – каже Олександр. – За п'ять років я змінив три фірми – зі звичайною робочою візою, які видають контрактникам зараз, це було б складно. За законодавством, кожен, хто прожив у Німеччині п'ять років, отримує необмежену посвідку на проживання, яка тепер є і в мене». За сім років Олександр зробив кар'єру у своїй галузі: зараз він керує відділом біоінформатики у великій берлінській науково-дослідній компанії, яка займається генною інженерією. «Я думаю, у нашій галузі зробити кар'єру в Німеччині набагато простіше, ніж на батьківщині, – каже Олександр, – навіть незважаючи на складності з робочими візами. Наука та нові технології розвиваються тут стрімко, вакансій на ринку дуже багато. Звісно, керівникам підприємств простіше взяти на роботу німця, але знайти потрібного фахівця серед своїх не завжди можливо. Тому багато хто бере іноземців і бореться за їхнє працевлаштування з німецькою бюрократичною машиною».
Розберемося
Політики не встигають за вимогами ринку, який диктує свої закони – суспільство інтернаціоналізується, потрібні іноземні фахівці, особливо в таких великих містах, як Берлін. Крім звичайної практики прийому на роботу є ще один вірний спосіб привабити кваліфікованих іноземців – сприяння відкриттю іноземного бізнесу. Цим шляхом пішло товариство підтримки економіки «Берлін партнер», яке розвиває кілька програм. Наприклад, інвесторам дають можливість протестувати потенціал відкриття бізнесу в Берліні. У розпорядження підприємця надходять повністю обладнаний офіс, квартира, юридичні, податкові та інші консультації з питань відкриття бізнесу. При цьому інвесторам пропонують повний аналіз ситуації та пошук спільно з інвестбанком відповідних фінансових рішень для відкриття бізнесу, а також надання інформації про можливих фінансових партнерів. А спеціальна послуга Business Immigrations Service дозволяє іноземним підприємцям та їхнім провідним співробітникам розраховувати на прискорене оформлення віз та посвідки на проживання в Німеччині. За останні три роки такого роду послугами скористалися близько 300 іноземних підприємств.
«Іноземні спеціалісти, насамперед зі Східної Європи та Росії, для Берліна мають величезне значення, – каже Рене Гурка, генеральний директор «Берлін партнер».– Місто позиціонує себе як трамплін у Східну Європу. Існуючі та постійно відкриваються представництва багатьох міжнародних компаній зацікавлені у виході на ринки Росії та Східної Європи. Робити це з Берліна зручніше як географічно, так і культурологічно».
Однак ще нещодавно при подачі заяви на роботу іноземні кандидати та їхні роботодавці повинні були доводити, що на це місце немає аналогічних за кваліфікацією співробітників з німецьким паспортом. Дотримання всіх бюрократичних формальностей займало місяці, і багато іноземців змушені були залишати країну до закінчення процедури. Лише в жовтні минулого року обмеження було знято і шанси німецьких та приїжджих випускників вузів у пошуках роботи стали рівними.
В інших країнах залишитися після навчання складніше. Наприклад, закони США вимагають, щоб студенти надавали підтвердження, що після закінчення навчання вони повернуться до своєї країни. Інакше отримати студентську візу неможливо. За французьким законодавством, випускнику необхідний дозвіл на роботу від конкретного роботодавця, який, у свою чергу, повинен зробити запит до місцевого Департаменту з праці та зайнятості. При цьому критеріями відбору є професійні навички претендента та затребуваність запропонованої ним спеціальності на ринку праці. Однак робоче місце, як і до недавнього часу в Німеччині, насамперед має бути запропоноване громадянам Франції. Тож тепер у Німеччини з'явилася ще одна перевага для охочих розпочати кар'єру з нуля, тобто з німецького вишу – законодавча.
Гроші – не проблема
Є й інші, не менш суттєві плюси. Найголовніший – доступність навчання, а точніше, його низька вартість. Навіть у тих землях, де нещодавно було введено плату за навчання, ціна рідко перевищує €500 за семестр. Для порівняння: в університетах Нью-Йорка ціна питання коливається від $16 тис. до $28 тис. на рік. Кімната в гуртожитку там коштує $1,300 на місяць, у Берліні – €200. Нещодавнє дослідження Німецького відомства у справах студентів показало, що 85% іноземних студентів фінансують себе самостійно і 65% приїхали до Німеччини саме через відсутність плати за навчання.
«Доступність освіти – це основна причина того, що іноземці середнього, і навіть нижче середнього класу, можуть собі дозволити навчатися в Німеччині, – вважає Оксана Кальченко, президент Міжнародного студентського клубу найбільшого університету Берліна FU-Berlin. – Крім того, вступити до німецького університету нескладно: немає вступних іспитів, для студентів, які не знають німецької мови, зате багато пропозицій англійською. А завдяки нещодавнім послабленням у законодавстві іноземні випускники мають всі шанси знайти роботу в Берліні після закінчення вишу, оскільки тут дуже багато міжнародних організацій різного профілю, у тому числі з розвитку зв'язків зі Східною Європою».
«Недарма, – каже Рене Гурка, – Берлін лідирує за кількістю іноземних студентів: кожен третій випускник берлінського вишу – іноземець». У свою чергу, Німеччина є світовим лідером за кількістю східноєвропейських студентів: з 250 тис. іноземців, що навчаються в Німеччині, близько 20% складають вихідці з країн Східної Європи, з них близько 20 тис. – громадяни Росії та України. За даними Інституту міжнародної освіти (Institute of international Education) в Німеччині, Росія посідає п'яте місце серед країн-донорів студентів.
Магістрам усюди дорога
Ще вищі шанси на успішну кар'єру у іноземців, які закінчили в Німеччині master degree programs, розраховані на один-два роки. Частка іноземних студентів тут – 34% від загальної кількості слухачів. Випускники мають вищу освіту, досвід роботи на батьківщині плюс німецький диплом, що робить їх незамінними на міжнародних підприємствах та в організаціях, особливо зацікавлених у міжнародному співробітництві, тобто всюди – у політиці, економіці, науці, комунікаціях та культурі.
Ада Акопян після навчання в педагогічному інституті Ванадзора (Вірменія) та двох років роботи в міжнародних неурядових організаціях на батьківщині поїхала закінчувати освіту до Німеччини за магістерською програмою «Міжкультурна комунікація та європейські дослідження» Університету Фульди (неподалік від Франкфурта). «Магістерські програми дуже зручні, – розповідає вона, – оскільки автоматично визнають наш диплом, та й навчання триває недовго. У моєму випадку – два роки. Профінансувати подібне навчання в Англії чи Америці я б не змогла, а в Німеччині це можливо, до того ж реально отримати стипендію від одного з численних державних і приватних фондів».
Під час навчання Ада проходила практику в Товаристві технічного співробітництва (Gesellschaft fur technische Zusammenarbeit) – міжнародній організації, що працює в 120 країнах світу, – і після завершення навчання їй запропонували місце молодшого спеціаліста та контракт на два роки, який цього року буде продовжено ще на кілька років. Так, у 26 років в Ади за плечима два університети, чотири мови та чотирирічний досвід роботи в міжнародних організаціях, у тому числі у Вірменії, що робить її досвід майже унікальним. «Я з самого початку хотіла робити кар'єру саме за кордоном. Однак для цього потрібно було закінчити там виш. А з таким багажем просування по службі або перехід на вищу посаду в будь-якій іншій організації світу не проблема», – вважає Ада.
Сьогодні в Німеччині працює за наймом близько 100 тис. іноземних громадян з вищою освітою. Основні сфери застосування їхніх знань – освіта, охорона здоров'я, інформаційні технології та електротехніка, сервіс. Попит у цих сферах вже перевищує пропозицію на національному ринку праці і, за прогнозами фахівців, зростатиме й надалі. Професійні спілки та асоціації відчайдушно лобіюють полегшення працевлаштування кваліфікованих іноземців. Того ж вимагає політична опозиція. Однак поки позитивні зміни в законодавстві про іноземців торкнулися лише молодих фахівців – випускників німецьких вишів. Чи позначиться це на насиченні німецького ринку праці, покаже час. Але шанси зробити кар'єру в Німеччині вже є.