Цього року темою Днів франкофонії стала свобода слова та свобода ЗМІ
Анн Дюрюфле, директор Французького інституту в Україні та радник посла Франції з питань культури та співробітництва, розповіла RFI про українську франкофонію та поділилася думкою про традиційну культуру.
– Для більшості українців організація «Франкофонія» – це країни, де говорять французькою. Це також держави-члени Міжнародної організації франкофонії, яких із Францією об'єднують міцні, історично сформовані культурні зв'язки. Україна у 2008 році стала спостерігачем цієї організації. За цей час французька в нашій країні стала третьою найбільш досліджуваною іноземною мовою. Звідки такий інтерес до Франції, її мови та культури?
– Очевидно, що французьку культуру в Україні люблять. Але я не впевнена, що українці так само зацікавлені вивчати французьку, як, наприклад, англійську та німецьку. Але цього року ми дуже раді, що міністерство закордонних справ України після Року англійської та німецької мов запропонувало організувати Рік французької в Україні. Бачите, ми лише треті. Тому головне завдання Посольства Франції в Україні – підтримувати інтерес до французької мови. На мою думку, французька відкриває українцям нові можливості. А Міжнародний день франкофонії сьогодні дозволяє нам та іншим франкомовним країнам говорити про багатство цієї мови на всіх континентах.
– Подивившись програму Днів франкофонії в Україні, можна помітити, що ви орієнтуєтеся на молодь. Цього року в списку заходів – проведення диктанту, екскурсія посольством і навіть урок французької мови за мотивами коміксів Ерже. Франкофонія сьогодні – для молоді?
– Цього року темою Днів франкофонії стала свобода слова, свобода ЗМІ. Тому ми запросили в Україну Арлема Дезіра, колишнього державного секретаря Франції з європейських справ та представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ. Обравши цього року таку тему, ми також проводимо круглий стіл за участі карикатуристів із Франції, Бельгії та Швейцарії. Для чого? Щоб поговорити про взаємозв'язок карикатури та свободи самовираження. Але ви маєте рацію, передусім ми звертаємося до молоді, оскільки вважаємо, що саме за її допомогою можна зміцнити культурні зв'язки Франції та України.
– На якій стадії сьогодні перебуває культурне співробітництво Франції та України?
– Важливо розуміти, що співпрацювати – означає діяти спільно. У цьому ключі нам належить ще багато роботи. Проблема в тому, що більшість французів не знають, що відбувається сьогодні в Україні. Але завдяки таким подіям, як «Французька весна», наприклад, все поступово змінюється. Цього року вона відкриється вуличним спектаклем «Повітря», над яким працювали український режисер Влад Троїцький, театр «Дах» та французькі артисти. Для мене такі проекти є показовим прикладом франко-українського співробітництва, яке, безумовно, потрібно розвивати. У сфері кіно також спостерігається помітний прогрес. Загалом співробітництво просувається. Завдяки нашим зусиллям, про Влада Троїцького, про групу «ДахаБраха» тепер знають у Франції.
– 21 березня у всьому світі відбудеться фестиваль гастрономії «Смак Франції» (Goût de France), створений за ініціативою французького міністерства закордонних справ та знаменитого шеф-кухаря Алена Дюкаса. Як ця традиційна «французька вечеря» проходитиме цього року в Україні?
– Цього року 21 український ресторан бере участь у цій ініціативі. Нещодавно я була в Івано-Франківську, місті на заході України, де відвідала один із таких закладів. Ресторани в Індонезії, ПАР, Україні проводитимуть цього року цей фестиваль. Ідея «Смаку Франції» – познайомити жителів різних країн із французькою кухнею, пропонуючи наші традиційні страви, приготовані з місцевих продуктів.
– У рейтингу демократій британського видання The Economist Україну класифікували як «гібридний режим», що знаходиться між недосконалою демократією та авторитаризмом. Якщо говорити про українську культуру, яка вона? До якої категорії ви б її віднесли?
– Якщо описати українську культуру одним словом, вона самобутня, вона прагне бути по-справжньому українською. Водночас традиційна народна культура тут досі актуальна. Ми, іноземці, відкриваємо її для себе з великим задоволенням. Найпоказовіший і відомий приклад – це вишиванка. Бачити чоловіків у традиційно вишитих сорочках для нас, французів, у новинку. Вміння ці традиції зберігати – це, звісно, неймовірно.
Але Францію сьогодні більше цікавить розвиток сучасної української культури. Наприклад, днями завершився міжнародний книжковий ярмарок у Парижі (Salon du livre). Я допомагала готувати стенд української літератури. Також ми сприяли приїзду літераторів Андрія Куркова та Івана Рябчія на паризький ярмарок. Французи, французька публіка тільки починають пізнавати українську культуру.
Важливо також зазначити, що українська влада сьогодні розуміє, що саме вони за допомогою культурних інститутів можуть популяризувати її за кордоном. Французам була б, наприклад, цікава молодіжна українська музика. Також у Києві зараз багато арт-галерей. Вони невеликі, але приголомшливі. Українська творчість розвивається, існує, і важливо, щоб про це знали і у Франції, і за кордоном.