Безсумнівно, найбільший внесок у розвиток трудової міграції в ЄС останнім часом зробили країни-новачки. За неофіційними даними, протягом останніх двох років із Польщі виїхали понад два мільйони осіб. З Литви – близько 400 тис. Сотні тисяч людей у пошуках роботи в Західній Європі залишили Словаччину, Латвію та Естонію.
Минулого року Єврокомісія підготувала спеціальну доповідь, у якій спробувала оцінити, який ефект на країни ЄС-15 («старі» країни Євросоюзу) щодо трудової міграції справили країни ЄС-10 (які вступили до Євросоюзу 1 травня 2004 року). У підсумку з'ясувалося, що навіть у тих країнах, які під час розширення ЄС законодавчо не обмежили трудову міграцію з країн-новачків (цього не зробили Великобританія, Ірландія та Швеція), частка приїжджих становить незначний відсоток. Згідно зі статистикою, найвищий відсоток приїжджих із ЄС-10 було зафіксовано у 2005 році в Ірландії – 3,8% від усього працездатного населення (на другому місці – Австрія з 1,2%).
При цьому дані можуть бути завищені, оскільки у випадку з Ірландією, наприклад, 3,8% – це ті, хто звернувся за так званим персональним номером громадської служби, необхідним не лише для працевлаштування. Крім того, більшість дозволів на роботу видається на нетривалий термін: до 90% – на період менше 6 місяців. А головне – Єврокомісія оперує цифрами офіційної статистики, які не можуть дати уявлення про нелегально працюючих мігрантів із ЄС-10.
У документі Єврокомісії йдеться, що трудова міграція з країн ЄС-10 сприяла зниженню безробіття, позитивному економічному розвитку та позитивно позначилася на суспільних фінансах у країнах ЄС-15. Укладачі доповіді також дійшли висновку, що мігранти з країн ЄС-10 не становлять конкуренції місцевому населенню, а навпаки, заповнюють наявні на ринку праці лакуни. Це підтверджується тим, що кількість низькокваліфікованих робітників із ЄС-10 набагато нижча, ніж місцевих робітників такої ж кваліфікації (21 проти 31%).
Автори доповіді зазначають, що перевага східноєвропейців спостерігається лише в категорії середньокваліфікованих робітників, які мають середню освіту та професійну підготовку (57 і 46% відповідно), при приблизно однаковому співвідношенні висококваліфікованих фахівців. Щодо фахівців із середньою кваліфікацією укладачі доповіді підкреслюють сприятливість наявного дисбалансу на користь іммігрантів із ЄС-10, оскільки саме працівників такого рівня не вистачає в країнах старої Європи.
Позитивно до трудової міграції з країн ЄС-10 ставляться і уряди тих країн, які не обмежили доступ на свої ринки праці у 2004 році. Щоправда, у випадку з суспільними настроями ситуація складніша. Характерний приклад – Великобританія.
У доповіді МВС, у якій аналізується міграція з країн-новачків ЄС з травня 2004 по червень 2006 року, вона оцінюється позитивно. Загальна кількість тих, хто звернувся за роботою – 447 тис. осіб, з них понад 250 тис. (62%) – поляки, 50 тис. (12%) – литовці, 44 тис. (10%) – словаки. 82% трудових мігрантів – молоді люди віком від 18 до 34 років. В основному іммігранти працюють на індустріальних підприємствах (понад третина), на складах, пакувальниками, помічниками на кухні, прибиральниками, робітниками на фермах.
Британські чиновники зазначають, що в результаті вдалося заповнити «діри» на ринку праці, і це сприяло економічному зростанню. При цьому не було додаткового тягаря для бюджету – практично ніхто зі східноєвропейців не отримав виплат від британського уряду на підставі невисоких доходів або безробіття. Також невисоким виявився відсоток людей, яких мігранти привезли з собою на острови: лише 8% приїжджих задекларували, що взяли з собою когось із родичів.
Однак громадськість Великобританії не завжди згодна з чиновниками. Нещодавно неурядова організація Migrationwatch UK опублікувала доповідь, у якій йдеться, що економічна користь від мігрантів мінімальна. Якщо розділити обсяг прибутку для економіки Великобританії, який приносять щороку іммігранти, на їхню чисельність, то вийде близько 0,01% ВВП або 4 пенси на тиждень на людину. При цьому іммігранти, за даними Migrationwatch UK, щодня висилають на батьківщину близько €10 млн. Виходить, що переважна більшість із них працює нелегально і не платить податків, з чим категорично не погоджуються представники уряду.
У ЗМІ можна часто зустріти повідомлення про навантаження на соціальні служби. У школах не вистачає вчителів для тих, хто вивчає англійську як другу мову. Уряд піддається критиці за невірні оцінки імміграції. ЗМІ пишуть, що разом із працюючими нелегалами загальна кількість іммігрантів зі Східної Європи сягає 600 тис., тоді як напередодні розширення ЄС уряд говорив про трудову імміграцію на рівні 13 тис. осіб на рік. Насправді до країни прибуло в десятки разів більше людей.
Непрямою ознакою того, що британський уряд визнав факт недооцінки масштабів імміграції, став обережний підхід до питання трудової міграції з Болгарії та Румунії – країн, які з 1 січня цього року вступили до ЄС. Великобританія посилила імміграційне законодавство щодо потенційних мігрантів із цих країн. Британський уряд навіть витратив кілька сотень тисяч фунтів на рекламу в Болгарії та Румунії, яка закликає вирушати на роботу до Великобританії лише в тому випадку, якщо є контракт із роботодавцем. Схожі обмеження щодо цих країн вводить Ірландія – ще одна країна, яка відкрила свій ринок праці для Східної Європи та зазнала шоку масової імміграції.
Слід зазначити, що в країнах-новачках Євросоюзу ситуація на ринку праці стає все серйознішою. У Польщі вже відчувається реальна нестача будівельників, зварювальників, лікарів, медсестер, працівників IT-індустрії. У країні все більше говорять про залучення робочих рук з України. З подібними проблемами стикаються Естонія, Латвія, Литва та Словаччина.
Якщо подивитися на опитування громадської думки, то громадяни країн ЄС-10 негативно ставляться до пошуку роботи далеко від дому. Однак більшість готова покинути країну в разі загрози безробіття. У країнах ЄС-15, навпаки, до роботи за кордоном ставляться позитивно, але покидати батьківщину не поспішають. Трудова міграція для Східної Європи, таким чином, – це вкрай небажаний, але неминучий захід, наслідки якого можуть бути дуже серйозними як для старих, так і для нових країн ЄС.
Алексей ТИМОФЕЕВ.
ИА Росбалт