Керівник ФМС Костянтин Ромодановський впевнений, що міграційні процеси потребують постійного вивчення
Чи є у Росії тлумачна міграційна політика? Про це «Итоги» поговорили з директором Федеральної міграційної служби Костянтином Ромодановським.
– Костянтине Олеговичу, якою, на вашу думку, має бути міграційна політика в ідеалі?
– Своє бачення ми постаралися закласти в Концепції державної міграційної політики Російської Федерації, яка до 2025 року визначатиме її основи з урахуванням загальнодержавних інтересів, що базуються на правах і свободах людини і громадянина. У роботі над проектом документа бере участь не тільки ФМС, але й громадські діячі, вчені. Проект розміщений у відкритому доступі. Це зроблено для того, щоб поряд із фахівцями в обговоренні могли взяти участь і звичайні громадяни. Концепцію плануємо прийняти наприкінці цього – на початку наступного року.
– Ваше відомство склало щось на зразок інтерактивної карти міграції. Що за інновація така?
– Розумієте, у нашій роботі необхідно досліджувати причинно-наслідкові зв'язки такого явища, як міграція. Ось, наприклад, біженці-мігранти з Тунісу в Європі – це добре чи погано? Звичайно, це навантаження на економіку, певні складнощі в суспільно-політичному житті. А якщо подивитися на мігрантів із Молдови або України, які виконують великий обсяг робіт, закривають кадровий дефіцит, то, безумовно, це позитивний фактор, елемент, що стимулює розвиток держави.
Сучасні технічні засоби, і карта міграції з їх числа, якраз і допомагають нам розрізняти міграцію як наслідок будь-яких подій і міграцію як фактор розвитку. Така система допомагає оцінювати постійно змінювану ситуацію. Припустимо, сталися хвилювання в арабському світі, дивимося на інтерактивну карту і визначаємо фактори ризику для нашої країни.
– І які зараз міграційні загрози?
– Факторів ризику, або, як ми говоримо, вискакуючих величин, немає.
– Як можна дізнатися, скільки до нас в'їжджає мігрантів, а скільки вибуває?
– Спеціально створили центральний банк даних з обліку іноземців. На сьогоднішній день він містить близько 100 мільйонів одиниць облікової інформації, тобто даних про іноземних громадян, з них близько 40 мільйонів переведено до архіву. Дані в щодобовому режимі надходять із прикордонної служби, МВС, МЗС, Федеральної податкової служби. Сьогодні в столичних аеропортах спільно з прикордонниками проводимо експеримент з автоматизованого формування міграційної карти та онлайн-проходження інформації до єдиної бази даних у момент перетину кордону. Ці дані збираються в кожному місці контакту в'їжджаючих громадян із представниками органів федеральної виконавчої влади.
Всі відомості надходять до інформаційної системи, і ми отримуємо «сигнал-імпульс», який обробляється машиною і перетворюється на «аналітику». На інтерактивній карті ми можемо бачити картинку по кожному суб'єкту. У рядку, що біжить, відображається кількість в'їхавших іноземних громадян, на 19 жовтня це 11 588 200 осіб. Кількість громадян, які мають право на здійснення трудової діяльності, – 1 288 542 особи. І додатково є дані про кількість постійно проживаючих – це 664 998 осіб.
Є ще дані про поставлених на міграційний облік, отримавших дозволи на роботу, візи та запрошення. Вибірку можна робити по кожному з існуючих параметрів. Крім того, відповідаємо на запити компетентних органів, встановлюємо відомості про іноземних громадян. Всього за період існування бази отримали 2,4 мільйона запитів, з них 75 відсотків були задоволені.
При цьому якщо величина одного з параметрів вийшла за межі значення, то на карті регіон виділяється більш насиченим кольором. Коли я представляв карту керівництву країни, то звернув увагу на Чукотку. Ця територія була виділена темним кольором. Як виявилося, комп'ютер відображає співвідношення місцевих жителів і приїжджих. А оскільки на Чукотці корінних мешканців не так вже й багато, карта показала великий відсоток приїжджих, що склало 1,44 відсотка.
– А такий показник, як міжнаціональна напруженість, ваша карта фіксує?
– Ви хочете все одразу. Напевно, у перспективі можна придумати, як враховувати на карті й міжнаціональну напруженість.
– Коли ваші критики стверджують, що в Росії відсутня міграційна політика, то як основний аргумент наводять недосконалий механізм інтеграції приїжджих у російське суспільство. Чим парируєте?
– Нам доводиться непросто, багато питань знаходилися не в нашій компетенції, і тому потрібно було не вимагати, а просити і вмовляти. До нас приїжджають громадяни трьох категорій: туристи, тимчасові трудові мігранти і люди, які прагнуть отримати громадянство і постійно проживати тут. Останні дві категорії так чи інакше повинні пристойно знати російську мову, щоб елементарно розуміти, чого від них хочуть. Знання російської мови створює умови безпеки та комфорту. Якщо виходець із середньоазіатської республіки не знає жодного слова російською, як він зрозуміє команду «Стій, стріляти буду!»? Здавалося б, простий приклад, але незнання мови в даному випадку може призвести до трагічних наслідків.
Не секрет, що їдуть до нас часто люди низької, у кращому випадку середньої кваліфікації, які слабо говорять російською. Тому наше завдання допомогти їм опанувати мову ще при виїзді. Ми з колегами з Росспівробітництва та МЗС інтенсивно працюємо в галузі мовної адаптації. Є пілотні проекти з навчання мігрантів російській мові в Киргизстані, Таджикистані. На базі професійних училищ у містах Ош і Душанбе набрали двісті осіб, по сто в кожній країні, які за умови успішного освоєння робочої спеціальності та російської мови до березня 2012 року будуть працевлаштовані в Росії.
Підготовлених і доглянутих мігрантів будемо привозити й утримувати. А далі треба буде законодавчо закріпити необхідність знання російської мови для охочих працювати в нашій країні. Особливо для тих, хто зайнятий у сфері обслуговування, зокрема в ЖКГ.
– Невже плануєте екзаменувати всіх приїжджих? І за чий рахунок – за державний?
– Вважаю, немає необхідності обтяжувати державу навчанням приїжджих мові. Це особиста справа кожного. Хочеш жити й працювати в Росії – вчи мову. Якщо держава стане оплачувати навчання кожного українського робітника, то, напевно, це буде не зовсім правильно. Що стосується екзамену з російської, то тільки на базі Російського університету дружби народів як у Росії, так і за її межами вже створено близько 160 точок, де можна проводити тестування при оформленні російського громадянства. Процедура коштує близько двох тисяч рублів. Пройшов тест – приїжджай, працюй. Цим самим ми захищаємо й ринок праці. Іноземний громадянин стає дорожчим, а праця російських громадян, відповідно, вступає в конкурентну боротьбу.
– Багато росіян уже хвилюються: мовляв, приїдуть вільно володіючі російською мовою громадяни Таджикистану й займуть усі робочі місця.
– Щоб піднімати економіку, нам знадобиться велика концентрація людей. Наприклад, Європа зіткнулася з серйозною проблемою: до 70 відсотків випускників європейських вишів їдуть на роботу в США. Це ми з вами звикли в побутовому плані зверхньо ставитися до приїжджих із Середньої Азії, а Європа проводить багатоступеневу селективну політику. Є спеціальні програми із залучення студентів з Азії. Йде «боротьба за мізки».
Ми в цю боротьбу включилися тільки минулого року, коли встановили преференції для в'їзду й роботи в Росії висококваліфікованих спеціалістів, або, як ми їх називаємо, ВКС. Міністерство економічного розвитку порахувало, що країні необхідно 30-40 тисяч ВКС. Думаю, цього року прийдемо до нижньої планки потреби держави у фахівцях такого рівня, привеземо 30 з гаком тисяч професіоналів. Але розумієте: міграційна бочка не без дна. Ті трудові ресурси, які ми сьогодні залучаємо з країн СНД, скоро закінчаться. Як тільки завершиться боротьба за енергоресурси, почнеться боротьба за робочі руки.
– У вашому віданні, як відомо, знаходиться видача закордонних паспортів. Чи правда, що планується додати в чіп біометричного закордонного паспорта інформацію про відбитки пальців?
– Чіп – це пластина, в якій вже зараз розміщена інформація: дані з титульної сторінки та двомірна фотографія власника паспорта. У Євросоюзі більшість країн внесли в чіп відбитки вказівних пальців обох рук. Ми розуміємо, що й нам нікуди від цього не дітися, плануємо до кінця року зробити експериментальний зразок документа. Будемо відпрацьовувати методику внесення «пальців» у цей чіп. Але необхідно внести зміни до закону, яким передбачено наявність нового параметра. Є нюанси, пов'язані зі зберіганням інформації. Сьогодні ми тільки говоримо про механізм виготовлення паспортів з відбитками пальців, про те, чи достатній у чіпі об'єм пам'яті, щоб зберігати нові параметри, чи буде ця інформація швидко зчитуватися.
Крім того, у ФМС паралельно йде робота над проїзним документом біженця, а також документа, що підтверджує посвідку на проживання особи без громадянства. Наприкінці грудня плануємо отримати перші результати. Пілотну ділянку для обкатки нових технологій буде створено на базі Управління федеральної міграційної служби по Санкт-Петербургу, а до 2013 року нові технології, сподіваюся, впровадимо у всіх підрозділах.
– У скільки обійдеться оформлення закордонного паспорта з відбитками пальців?
– Конкретні цифри поки назвати складно. Все залежить від того, наскільки буде фінансово обтяжливим сам процес занесення інформації в чіп.
– Восени спадає бум на оформлення закордонних паспортів. Давайте наприкінці сезону підіб'ємо підсумки.
– Дійсно, найпіковіший час – з березня по липень. У 2010 році було оформлено 5 мільйонів 852 тисячі закордонних паспортів, з них 3 мільйони 327 тисяч – паспорти нового покоління. Цього року оформили 4 мільйони 356 тисяч паспортів, з них 3 мільйони 14 тисяч – «нових». У Москві з 700 тисяч виданих паспортів порядку півмільйона – нового зразка. У 70 відсотках випадків ми скоротили час надання послуги на 10 днів. Термін виготовлення становив близько 20 діб. А в перспективі буде ще швидше.
Коли ми створимо інформаційну міжвідомчу та міжрівневу взаємодію, оформлення закордонних паспортів у містах-мільйонниках займатиме два-три дні. Суть у тому, що з робочого місця можна буде за 5 хвилин перевірити того, хто звернувся, на предмет наявності судимостей, приводів у міліцію та невиплачених аліментів. Сьогодні цей процес займає два тижні. Залишиться всього два дні, щоб відправити інформацію на Гознак, роздрукувати паспорт і доставити його власнику.
Втім, вже зараз я як директор служби навіть на собі відчув, що напруга помітно спала. Люди менше стали обурюватися, скаржитися.
– На що скаржаться?
– В основному на черги. Проблеми, звісно ж, залишилися. Так, наприклад, в окремих регіонах зловмисники штучно створюють черги і потім продають місце за певну суму. Але все це вирішується.
– Ви знімаєте погони не тільки зі співробітників відомства, а й самі стали цивільним службовцем. Чим це було обумовлено?
– Минув той час, коли мандати видавали люди з гвинтівкою в руках, оперезані кулеметною стрічкою. Сьогодні епоха демілітаризації. Про це не раз говорили і президент, і прем'єр-міністр. У більшості розвинених країн видачею паспортів займаються цивільні служби. У людей, які видають паспорти, має бути інша ментальність, інша психологія.
– Наскільки успішно ФМС заробляє гроші?
– Дуже успішно. Ми прагнули до цього, не просто збільшуючи відсоток отримання штрафів, а ефективно витрачаючи кошти. Основні джерела доходів ФМС – це мита за оформлення громадянства, паспортів, патенти.
– Чи можете на конкретних цифрах показати свою рентабельність?
– Будь ласка, за 8 місяців цього року витрати міграційної служби склали 14,5 мільярда рублів, а доходи – майже 18 мільярдів рублів. На 22,6 відсотка ми опинилися в плюсі. Адміністративних штрафів стягнуто на суму 2,4 мільярда рублів, від розподілу патентів отримали рівно стільки ж.
Найпростіше сказати: «Дайте нам гроші, а ми вам потім доведемо, чого варті». Мені здається, що доводити це потрібно постійно. І зараз уже настав час, коли потрібно не на словах, а на ділі чогось вартувати. Вміти жити, вміти заробляти, бути економічно ефективними для держави і не відчувати себе марнотратниками казенних грошей.