Хотіти не шкідливо
У містечку більшість мешканців - домовласники зі стажем. У цьому сенсі Ірина та Сергій майже новосели, у своєму будинку вони живуть лише п'ять років. Сергій - робітник на одній з виробничих фірм. Зарплата в районі €2.000, брутто. У сім'ї двоє дітей. Донечка ще маленька, тому дружина працює в магазині неповний робочий день. Її зарплата - €400.
- Чесно кажучи, про власний будинок навіть не мріяли - куди там, звідки такі гроші?! - згадує Сергій. - Звичайно, коли сюди приїхали і побачили всю цю красу, розкішні лялькові будиночки, - слина потекла. Але хотіти, як кажуть, не шкідливо... Ну а далі, вважаю, мені просто пощастило - я швидко знайшов роботу. Може, ще й тому, що не вередував - що підвернулося, те й стало моїм робочим місцем. Та й усі мої спеціальності - робітничі.
- Чоловік спочатку був різко проти - на що ти нас штовхаєш, на все життя хомут повісити хочеш? Тільки через мій труп! - продовжує Ірина. - Потім стали разом потроху розбиратися - і заспокоїлися. Головний аргумент: навіщо викидати гроші на вітер - годувати чужого дядька, який здає нам житло? Скажімо, за орендовану квартиру для нашої сім'ї необхідно платити в середньому €600-650 на місяць. Плюс щороку квартплата зростає - нехай навіть на 2-3%. За 10 років доведеться викласти ні багато ні мало понад €80 тис., за 20 - більше €160 тис. Як не крути - цифри вражають. Навіть прислів'я є: за все життя кожен з нас виплачує вартість будинку, тільки хтось - свого, а хтось - чужого.
Побудувати будинок і пуп не надірвати
- Звичайно, одна справа - розрахувати все на папері, а інша - практика, - продовжує Сергій. - Так от, якщо на папері ми за багатьма позиціями економили, то насправді - дулю: все тільки дорожче. Вважаю, що якщо немає стабільного заробітку, - краще в цю справу не лізти. Причому важливо, щоб у сім'ї працювали двоє, одному здолати такі витрати - можна пуп надірвати.
І ще: без допомоги серйозної фірми з нерухомості не обійтися. Спробуєш сам - вийде дорожче, не кажучи вже про неминучий головний біль. Тут стільки «заморочок», підводних каменів, неврахованих моментів - замучишся діри латати. Без грамотних консультантів будеш платити ще й за повітря і при цьому говорити спасибі. Найкраще скористатися порадою тих, у кого вже є подібний досвід. Нам на багато що відкрили очі наші знайомі, вони «збудувалися» раніше і підказали дуже багато корисного - що і як.
Зваживши все за і проти, обрали варіант готового будинку - під ключ, типової серії. Це, звичайно, не індивідуальний проект, тут немає особливих вигадок і додаткових зручностей, але й вартість, відповідно, значно нижча. Будинок у нас на дві сім'ї, тобто розрахований на двох господарів, що теж має свої мінуси, зате набагато дешевше.
Будувати будинок завжди складніше, ніж купити готовий. Передусім тому, що ціна, яка стоїть у договорі, як правило, не остаточна. Постійно й непомітно до плану робіт вносяться корективи - там перенести, тут добудувати, в іншому місці прибрати і так без кінця. У будь-якому разі ви заручник будівельної фірми і залежите від неї в усіх сенсах. Встежити за всім неможливо, і дуже часто можна «попасти» на заміну матеріалів, зменшення обсягу, а нерідко й низьку якість робіт. Річ у тім, що іноді будівельні фірми, щоб знизити свої витрати, набирають некваліфіковану дешеву робочу силу, а звідси й якість. У будь-якому разі потрібно пам'ятати про універсальне правило: якщо щось підозріло дешево, напевно є прихований підступ - чудес не буває. Можливо, радість від переселення в будинок скоро зміниться жахом перед дорогим, але необхідним ремонтом. Коротше, без жорсткого контролю з боку фахівців не обійтися.
П'ять років тому загальна вартість нашого будинку з ділянкою становила приблизно 350 тис. марок. Зараз він, за найскромнішими оцінками, коштує не менше €220 тис. У цьому сенсі нічого не змінилося: житло й сьогодні в ціні.
Для покупки, звісно, взяли банківський кредит. Але, крім цього, скористалися допомогою держави. Є спеціальна програма для таких сімей, як наша, які збираються придбати своє житло. Зараз сім'я з двома дітьми може отримати допомогу в розмірі приблизно €23 тис. на восьмирічний термін. Нам пощастило - п'ять років тому ця сума була значно більшою. Тут якраз тенденція зворотна - держава допомагає все менше й менше.
Кредит у банку взяли на 10 років під порівняно невеликий відсоток - 5,3. Це був тоді найбільш оптимальний варіант. Після цього терміну подивимося, що в залишку, які будуть наші можливості, і тоді за потреби візьмемо новий кредит, але вже напевно на інших умовах. Власних коштів внесли приблизно 25% від загальної вартості будинку. Це, до речі, дуже важливий момент: чим вищий ваш власний стартовий капітал - тим вигідніше.
Загальна площа нашої ділянки - 250 кв. м. Будинок триповерховий, площею 125 кв. м. Внизу велика кухня і кімната для відпочинку. На другому поверсі три спальні, ванна під ключ, туалет. Нагорі, під скошеним дахом, ще дві невеликі кімнати для гостей. Звісно, під будинком великий підвал і гараж.
А ось як виглядають витрати сім'ї на щомісячне утримання власного будинку: повернення банківського кредиту - €800; плата за електрику, воду, прибирання вулиці та інші комунальні послуги - у середньому €200, включаючи мінімальну страховку. Ще €180 за квартал сім'я платить за ділянку.
Обираючи будинок - обирай і сусіда
- Минуло п'ять років, і головні страхи в нас позаду. Це як у будь-якій справі - головне, зважитися і почати. Рано чи пізно кредит буде погашено, і тоді вже не ми на дім, а дім на нас працюватиме - витрати в будь-якому разі стануть набагато меншими, ніж щомісячна плата за орендовану квартиру. І такий розрив зростатиме з кожним роком. Але й це не все - власне житло, я певен, це ще й надійний захист від бідності. У крайньому разі дім адже можна й продати. Я вже не кажу про дітей - буде що передати у спадок. І взагалі, живучи у власному домі, почуваєшся краще, спокійніше. Отримуєш більше задоволення від життя, почуваєш упевненість у завтрашньому дні, та й себе більше поважаєш. І для дітей добрий життєвий орієнтир - не опускати планку, а навпаки - намагатися підняти її вище. Це, до речі, чудовий стимул, щоб не почуватися в Німеччині бідними родичами, не вважати себе тимчасовими мешканцями, приживальниками, а бути повноцінними жителями.
І все-таки, мабуть, головний висновок: купувати потрібно раз і назавжди. На другий раз може не вистачити ні сил, ні коштів, ні бажання. Треба пам'ятати, що при всіх плюсах завжди є мінуси, часто дуже серйозні, тому ця справа індивідуальна, і одного бажання мало. Комусь свій дім просто не під силу, а комусь і взагалі не потрібен, не вигідний: легше і спокійніше на державному житлі.
І ще, обираючи дім - обирай і сусідів. Скільки моїх знайомих натрапили на цю «деталь», перетворивши своє життя на суцільну нервотріпку. Тож сусіда обирай так само ретельно, як і дружину. З однією умовою: навіть якщо це «кохання з першого погляду» - не квапся, наведи довідки, придивляйся. У таких випадках краще перестаратися, ніж потім рвати на собі волосся.
Я раніше думав - навіщо це потрібно? Адже як не крути, свій дім - це постійна морока, турбота, купа проблем. Треба або вміти робити все самому, або платити - радості в будь-якому разі мало. Так воно й виявилося - варіант не для лінивих. А ось тепер пожив і звик. У тому числі й до постійних турбот. А знаєте чому? Вони не напружують, бо все, що я роблю, я роблю для себе і своїх дітей. Адже це мій дім!