У пам'яті багатьох зайняв своє місце проект Олександра Солженіцина під назвою «Російський словник мовного розширення» — звід «гарних» слів, рекомендованих письменником до вживання замість прижилих «потвор». Як зазначає «Німецька хвиля», спроби такого роду — заклик не хапатися за щось попало, а звертатися за потрібним словом до архіву, — роблять і носії інших мов. Так, під девізом «За живу німецьку» (Lebendiges Deutsch) група педагогів-ентузіастів умовляє своїх співвітчизників вимогливіше ставитися до англіцизмів, що потрапляють у ЗМІ та рекламу. Саме вони, на думку голови Товариства німецької мови Вальтера Кремера і голови асоціації вчителів Німеччини Йозефа Крауса, нав'язують нестійким носіям мови стереотипи мовної поведінки.
Нас турбують не запозичення з англійської як такі, а саме бездумна англоманія, кажуть філологи. При цьому вони посилаються на результати опитувань, проведених за підсумками перегляду реклами на німецькому телебаченні, що звучить англійською мовою: розуміють сказане лише від 8 до 59% глядачів. Під впливом борців «за живу німецьку» телекомпанія Sat.1 відмовилася у своєму рекламному ролику від англійського тексту «Powered by emotions» (приблизний переклад тексту: «Заряджаючись енергією почуттів»), замінивши його на «Sat.1 zeigt's allen» (приблизний переклад: «Sat.1 доставить задоволення всім»). Чи задоволені організатори акції таким варіантом, поки не відомо.
У лютому успіх акції за живу німецьку можна було визначити за тим, хто переможе в домені .de у «забігу» за участю англійської «домашньої сторінки» (Homepage) та німецької «стартової сторінки» (Startseite). Щоправда, організатори акції визнали, що слово «старт» також англійського походження. Але ж воно таке ємне, таке коротке, таке… своє.
«Очищали» мову від чужини й раніше, наприклад, у XIV столітті від засилля латинських слів, а в епоху Тридцятилітньої війни і пізніше — у роки Першої світової — від надто «ніжного» для тевтонського духу французького впливу. Якщо не рахувати короткочасного ефекту, носії мови не піддалися директивам, і сьогодні в німецькій, як і в російській, є і «орфографія» і «правопис», і «щоденник» і «журнал».
Заради справедливості слід сказати, що є й інші філологи та педагоги — ті, для кого важливіше зібрати стихійно відібране носіями мови і зрозуміти, як і чому одне слово припало до двору, а інше, можливо, більшості, яке видається набагато красивішим, усе ніяк не знайде свого «юзера». Як не билися естети, а не прийняли, наприклад, власного красивого звертання «сударыня» чи «сударь» носії російської мови. От і німці ніяк не можуть знайти еквівалента, наприклад, для англійського «countdown».
На щастя, зворотного відліку часу мова не знає.