Як повідомляє лондонська The Times, як компроміс пропонується такий варіант: оголосити дошлюбні зв'язки «новою дорогою, яка веде від холостого стану до шлюбу». Іншими словами, не такий гріховний секс, якщо потім коханці підуть під вінець. Однак такий підхід суперечить багатовіковій християнській традиції. Втім, релігії вже встигли звикнути до того, що традиції дедалі частіше доводиться «підганяти» під змінні звички світського життя.
Основна проблема для англіканської церкви полягає в тому, що європейське суспільство не лише не засуджує, але й давно вже схвалює дошлюбні зв'язки. Співжиття без шлюбу стало повсюдно поширеним, а законодавча практика встигла навіть сформулювати обов'язки чоловіка та жінки, які уклали такий «напівшлюб». Більше того, дуже багато молодих європейців вважають, що перш ніж зважитися на такий серйозний крок, як укладення офіційного чи церковного шлюбу, треба спочатку потренуватися «в умовах, наближених до бойових». Поживши з пів року разом зі своїм коханим, можна перевірити на практиці, чи зможеш ти з ним ужитися та вирішувати повсякденні побутові проблеми. Втім, ефективність цієї проби деякий час тому була поставлена під сумнів: статистики підрахували, що пари, які жили разом до шлюбу, розлучаються дещо частіше, ніж ті, хто почав спільне життя лише після весілля.
Додатковою складністю для англійців стало те, що останнім часом дошлюбне співжиття вважається прийнятним варіантом навіть у колах «церковної молоді». Так, британське видання The Church Times, орієнтоване на релігійних людей, провело серед своїх передплатників опитування на тему дошлюбних зв'язків. Результати показали, що навіть у цьому вельми консервативному середовищі близько чверті респондентів спокійно ставляться до цього явища - за умови, що в перспективі воно призводить до укладення шлюбу. І лише менше половини опитаних різко засудили дошлюбний секс.
Церква, природно, стурбована тим, що незбіг християнських установлень і звичаїв нинішнього суспільства призводить до відтоку пастви. Деякий час тому англікани створили навіть особливу «робочу групу», яка мала обговорити цю проблему і, по можливості, знайти якісь шляхи її вирішення. Подібний досвід лібералізації є у християн усього світу: ще сто років тому домогтися церковного розлучення було практично неможливо, нині ж розірвання шлюбу прийняте не лише у ліберальних англікан, а й у вельми консервативному православ'ї.
Тож не виключено, що через якийсь час церква Англії тим чи іншим чином легалізує дошлюбні зв'язки, незважаючи на те, що для цього доведеться дивитися крізь пальці на багато освячених віками суджень древніх авторитетних богословів.