Юриспруденція - одна з найдавніших суспільних наук. Перші адвокати та прокурори з'явилися ще в Стародавній Греції та Римі. І саме вони придумали тлумачити закони з метою їх якнайкращого застосування в судовій практиці.
Еволюція вітчизняної правової системи йшла неквапливо. Перші писані закони Русі, які дійшли до нас, були видані в XI столітті, у Франції - в VI. До того ж досить часто руські закони ґрунтувалися на західних зразках. Вже в XV столітті в багатьох країнах Заходу сформувалися впливові в суспільстві асоціації юристів і суддів, у нас же перші професіонали з'явилися лише в другій половині XVIII століття, а підготовка юридичних кадрів була організована із відставанням від західних країн на 200 років. Петро I ухвалив низку законів, складених за європейським зразком. До речі, саме за часів Петра з'явився вислів «закон що дишло: куди повернув, туди й вийшло». А нечесних і жадібних правників цар нещадно шмагав. Цікаво, що більша частина судових розглядів у дореволюційній Росії - земельні та майнові суперечки. Втім, траплялося й «інтелектуальне злодійство» - книжкове. Книги приковували ланцюгами до бібліотечних шаф або полиць, але це не допомагало: розумники видирали по півкниги, за що й бували судимі. У селах і селищах при майнових суперечках обходилися без жодних юристів - просто били одне одного в разі чого.
У просвіченій же Європі зверталися до судів. І тут до роботи бралися правники, демонструючи чудеса винахідливості. Приклад тому - історія про відомого юриста Середньовіччя Варфоломія де Шассене та щурів, яких вирішили посадити до в'язниці за шкоду, яку вони завдавали. «Мерзенним тваринам сірого кольору, що живуть у норах» уже заготовили повістку до суду - одну на всіх. Гризуни не заперечували, але Варфоломій придумав блискучий хід: зажадав, щоб повістку вручили кожному щуру персонально. Суд не відбувся. Іншим щастило менше: 1740 року французьку корову, яка вбила людину, відправили на ешафот.
Загалом, світова історія права знає багато курйозів. Наприклад, закон 1460 року наказував венеціанкам «бути добрими, лагідними та більше їсти, щоб набути пишних форм, які розпалюють чоловічу хтивість», аби припинити поширення гомосексуалізму.
І швець, і жнець...
Якби не юристи, цілком можливо, що Джордж Буш-молодший зараз розводив би худобу на своєму ранчо в Техасі. А було це так: будучи кандидатом на пост президента, Буш-молодший здійснював передвиборне турне країною. Виступаючи на мітингу в передмісті Чикаго, техаський губернатор помітив у натовпі репортера газети The New York Times Адама Клаймера - свого головного критика. Буш не забарився поділитися враженнями про журналіста зі своїм напарником по передвиборній гонці й прошепотів тому на вухо, що, мовляв, репортер - справжня задниця. Однак приватна розмова стала надбанням гласності: мікрофони на подіумі були ввімкнені. Наслідки розгрібали юристи - направо й наліво вони доводили, що кожна людина має право на приватні розмови. І довели.
Юридична майстерність приходить із досвідом. Щоб розвинути «людинознавство», майбутніх юристів змушують аналізувати як вчинки літературних героїв, так і поведінку цілком реальних злочинців. Щоб перемогти страх публіки, деякі викладачі радять ходити на футбольні матчі чи мітинги й просто кричати, а ораторські навички розвивати в лекційних суперечках.
Юрист має бути аналітиком, критиком, літератором, оратором, - недарма багато студентів юрфаку відвідують курси ораторської майстерності. А ще юрист - це актор, дипломат і боєць. І, звісно, розумник. Відповідальність юриста також складно переоцінити. Слідчий вирішує питання взяття під варту, прокурор затверджує обвинувальний висновок, пред'являє позов в інтересах держави. Неправильна порада може завдати величезної шкоди фірмі й не меншої - репутації самого юриста.
А тепер про приємне. Професія креативна. Тлумачення закону передбачає індивідуальність. Чим краще міркує юрист, чим більше знає, чим він сміливіший і наполегливіший, тим точнішими будуть його рішення і вищою репутація. Не випадково в кожного правника з роками виробляється власний стиль роботи.
Копати!
Це тільки в кіно адвокати блискуче виступають у суді та таврують ганьбою обвинувачів, насправді діяльність правника - це робота з паперами, телефонами, людьми. Щоденне заняття адвоката, слідчого, прокурора - копатися в припущеннях, здогадках і фактах.
Як зазначає «Кар'єра», ділити корпоративну власність у нашій країні стало трендом наприкінці 1990-х. А от Європу й Америку такими конфліктами не здивуєш. В Італії та Франції часто сваряться модні будинки, комп'ютерні гіганти Sun Microsystems, Oracle, Nokia, Kodak, Fujitsu та Yahoo! То й діло подають спільний позов на корпорацію Microsoft, звинувачуючи в монопольному захопленні ринку. Експерти впевнені, що подібні позови - результат поганої роботи юристів. Якби будь-який крок компанії супроводжували поради правників, таких розглядів просто не виникало б.