Чи стануть трудові мігранти порятунком для чеської економіки?
Чи вигідно всебічне насичення чеського ринку праці мігрантами, зокрема українцями? Як зазначає «Радіо Прага», питання, що супроводжують це явище, все частіше задають соціологи, економісти та політики.
Обсяг будівельних робіт у Чехії у вересні підвищився на 2,9%. Багато в чому завдяки іноземним працівникам, які становлять 16% усіх працевлаштованих у цій сфері. Їхніми послугами в країні користуються дві третини будівельних компаній, у тому числі й найактивніших забудовників.
За даними опитування агентства CEEC Research, проведеного в жовтні, більшість іноземців у пошуках роботи приїжджає до Чехії зі Східної Європи та Азії, зокрема з Туреччини. Порівняно з 2017 роком, при збереженні загальної кількості приїжджих працівників скоротилося число українців, зайнятих на будівництвах. В опитуванні брали участь близько ста чеських будівельних фірм.
Журналіст Radio Prague поспілкувався з інженером-технологом однієї з будівельних компаній Центрально-Чеського краю Франтішеком Поспішилом, який має 25-річний стаж роботи.
– Компанії все голосніше нарікають, що, маючи замовлення на десять місяців вперед, вони перевантажені роботою і в ситуації поглиблення дефіциту робочих рук побоюються зриву термінів виконання замовлень. Чим пояснюється наростання нестачі кадрів, і чому ми нерідко одночасно чуємо критику на адресу іноземців, зайнятих на будівництвах?
– Насамперед ми стикаємося зі скороченням числа чеських працівників через те, що вже з середини 1990-х років зменшилася чисельність учнів, які здобувають у училищах будівельні професії. Приблизно в той же час почав падати інтерес до ремісничої діяльності. Ситуація погіршується у зв'язку з тим, що старі кадри, яким 25 років тому було близько 40 років, сьогодні йдуть на заслужений відпочинок, а людей, здатних замінити їх, не вистачає. Тому будівельні фірми прагнуть заповнити дефіцит окремих категорій трудових ресурсів залученням зарубіжних співробітників.
Тим не менш, у такому випадку доводиться враховувати, що в їхній особі ми часто маємо справу з людьми, які спеціально не навчалися професіям або ремеслу, якими вони тут заробляють на життя. Їм доводиться набувати нових навичок прямо в процесі роботи. Відверто кажучи, в результаті ми отримуємо не ту якість, до якої звикли. Внаслідок цього виникає необхідність більш ретельного контролю проведених будівельних робіт, і їх доводиться кілька разів переробляти.
– Компанії задоволені, крім іншого, тим, що українці готові працювати за нижчу зарплату, ніж чехи – про це повідомляється і в статті сайту щотижневика Tyden.cz. При цьому слабкою стороною вважається те, що інтеграція іноземців у робочий колектив, у тому числі українців, ускладнена. Який ваш особистий досвід співпраці з приїжджими працівниками?
– Ми, насамперед, співпрацюємо з українцями, хоча сьогодні у нас працевлаштовані також працівники з інших країн колишнього СРСР. Багато хто з числа перших українців, які приїхали до Чехії на заробітки, стали босами або майстрами-бригадирами, які рекрутували у свою команду гастарбайтерів з колишнього Радянського Союзу, а часто, крім України, з Молдови та країн Середньої Азії.
Головною мовою їхнього міжнаціонального спілкування є російська, хоч і далека від досконалості. Українці в більшості своїй знають російську мінімум у тому обсязі, який необхідний на будівництві. А також швидше за багатьох своїх колег з числа іноземців засвоюють чеську мову, стаючи свого роду головними зв'язковими між, спрощено кажучи, замовниками та робітниками-вихідцями з Середньої Азії, які, крім російської мови, не володіють жодною іншою.
Трудових мігрантів частіше працевлаштовують фірми з мінімальним річним оборотом до 200 млн крон (7,8 млн євро). До цієї категорії належить приблизно 80% компаній. Серед малих і середніх забудовників до послуг іноземних працівників вдається половина. Позитивним аспектом сприяння працевлаштуванню іноземців компанії вважають те, що вони набагато рідше за чехів беруть лікарняний, а також готові вчитися новим навичкам і професіям, щоб бути затребуваними на ринку праці. Це підтверджує і Франтішек Поспішил.
– Звісно, бо тут позначається і звичка згаданих груп іноземних працівників до інших умов роботи та до іншого клімату в Середній Азії та Україні, і, прямо скажемо, фізичне загартування. Тому молоді українці та вихідці з країн Середньої Азії більш звичні до праці в ускладнених умовах, умовах холоду, і не хворіють так часто, як чехи, які не витримують таких навантажень в особливо вітряну або дощову погоду. Що стосується освоєння нових навичок, вони цьому також відкриті, вчаться у більш досвідчених чехів або своїх земляків.
– Повертаючись до «молодих українців», про яких ви згадуєте – люди якого віку переважають серед тих, хто зайнятий у будівельному виробництві?
– За особистим досвідом, я найчастіше зустрічаюся на роботі з іноземцями до 40 років, максимум до 50-ти. П'ятдесятирічних працівників серед них залишилося мало, а якщо й залишилися, то часто вони вже працюють разом зі своїми синами. Це певною мірою заповнює те, що їхня сім'я знаходиться далеко від них, тому що жити і працювати на чужині, будучи самотнім, звісно, не просто. Тим більше, коли люди не можуть дозволити собі захворіти, і вже зовсім, наприклад, не на два тижні, оскільки питання стабільного заробітку стоїть дуже гостро. Приїжджим просто необхідно заробити якомога більше, щоб надіслати гроші додому, забезпечити сім'ю.
– У приватних розмовах українці нерідко нарікають, як їм прикро, коли в деяких випадках вони відчувають зневажливе ставлення до себе з боку колег.
– Загалом усе це дуже індивідуально, але, узагальнюючи, можна відзначити таку закономірність – коли чехи їдуть працювати до Німеччини, то часто також не почуваються так комфортно, як на батьківщині, зізнаючись, що німці схильні дивитися на них зверхньо. А чехи, своєю чергою, нерідко так само ставляться до українців, але не всі. Загалом це, на жаль, правда.
Майже половина іноземних співробітників працює в чеських будівельних компаніях понад три роки. Близько 10% залишають своє робоче місце після випробувального терміну.