АЛІМЕНТИ ТРЕБА ПЛАТИТИ
У США існує безліч законів, прийнятих в інтересах дітей. Деякі з них здаються просто неймовірними, інші – цілком звичайними з точки зору наших громадян, але виконуються вони настільки суворо, що це дивовижно само по собі. До категорії останніх належить закон, що передбачає відповідальність за несплату аліментів. За його порушниками в Америці полюють нещадно, вишукуючи для цього все більш витончені способи. Нерідко «відлов» недбайливих батьків відбувається при перереєстрації водійських посвідчень – комп'ютер швидко допомагає визначити боржника, якому не віддадуть водійські права доти, доки він не виплатить своїм дітям всю необхідну суму.
У деяких штатах діє закон, згідно з яким кожен роботодавець зобов'язаний перевіряти претендентів на вакансії на наявність батьківських боргів. Правила ті самі: спочатку – виплата аліментів і лише потім – нове місце роботи. На найзлісніших неплатників часом влаштовуються справжні облави (у штаті Нью-Джерсі, наприклад, їх практикують уже 17 років).
Відбуваються вони, як правило, глибокої ночі, так що порушників відправляють до в'язниці просто з ліжка. В одному з останніх «рейдів» такого роду брало участь близько 300 поліцейських, які мали на руках понад дві тисячі ордерів на арешт. У результаті було відправлено до в'язниці 528 батьків і 10 матерів, на совісті яких опинилося загалом близько п'яти мільйонів доларів батьківського боргу. Вони сидітимуть за ґратами, доки не виплатять перші десять відсотків, далі свої умови продиктує суд. Нещодавно в тому ж Нью-Джерсі були сформовані бригади «швидкого реагування». Їхній девіз – «Даєш мільярд покинутим дітям!»
ЧУЖИХ ДІТЕЙ НЕ БУВАЄ
Є в США закон, що передбачає покарання за «створення ситуації, небезпечної для життя дитини». Найчастіше в його «сіті» потрапляють іммігранти та гості країни. Ось характерний приклад.
Молода сімейна пара з Росії вирішила відвідати модну нічну дискотеку. Безуспішно пошукавши няню, подружжя залишило п'ятирічну доньку саму, як не раз вже робили це вдома, у Москві. Вночі Даша прокинулася, розплакалася і почала кликати маму. Сердобольні американські сусіди, переконавшись, що дитина в квартирі одна, викликали поліцію. Дівчинку одразу ж відправили до клініки, щоб встановити, чи не піддавалася вона фізичному насильству, після чого відвезли до міської служби догляду за малолітніми. Батьки ж, повернувшись додому та виявивши зникнення, вирушили до поліцейської дільниці, де були одразу заарештовані за те, що піддали небезпеці життя дитини.
Доньку їм віддали лише через тиждень – після того як працівники служби догляду за малолітніми переконалися, що мама й тато «в порядку» і дівчинка перебуває в гідних умовах. Втім, на цьому історія не закінчилася: винним батькам довелося пройти через суд, і тепер сім'ю регулярно відвідує представник відділу охорони дітей, цікавлячись, чи не кривдять тут Дашу.
Той, хто вирішить, що цей випадок демонструє упереджене ставлення до всіх «росіян», буде абсолютно неправий – кілька років тому у схожій ситуації опинилася датська актриса Аннете Соренсен, дружина громадянина США, який живе в Нью-Йорку. Історія почалася з «дрібниці»: подружжя зайшло перекусити в ресторан, а коляску з 14-місячною донькою залишили біля входу. Допитливі перехожі, побачивши дитину, кинулися шукати її батьків. Дізнавшись, у чому справа, офіціанти запропонували занести коляску до приміщення і навіть кинулися розсувати столики. Однак датчанка запротестувала, пославшись на те, що в Копенгагені прийнято залишати малюків на вулиці. Але Нью-Йорк – не Копенгаген. Черговий перехожий, стурбувавшись долею самотньої дитини, зателефонував до поліції. Дівчинку одразу ж відправили до вже згаданої служби догляду за малолітніми, а маму з татом заарештували прямо в ресторані й доставили до в'язниці. Там подружжя провело два вихідних дні, а в понеділок постало перед так званим сімейним судом, який звинуватив їх у тому, що вони піддали небезпеці життя дитини.
Суворо, чи не так? Але такими є норми американського життя. До речі, зверніть увагу: у будь-якій ситуації (а прикладів тому безліч) знаходяться люди, яким до всього є діло, яким небайдуже, що відбувається поруч. Дехто з тих, хто «вживається» в Америку наших співвітчизників, багато іронізує з цього приводу: мовляв, стукацтво – національна американська риса. Можливо, в дотошноті американців є певний перебір, але в них є те, чого не вистачає жителям нашої країни, – почуття громадянської відповідальності. Недарма в Америці така висока розкриття злочинів...
Свого часу неймовірно бурхливу реакцію американської преси викликав випадок, що стався в літаку під час перельоту з Росії до США. Американська подружня пара «адаптувала» (говорячи по-російськи – усиновила) двох російських сиріт і поверталася з ними додому. Однак новоспечені батьки мали явно неправильне уявлення про свої права – з дітьми вони поводилися агресивно і навіть піднімали на них руку. Небайдужі сусіди по салону одразу ж повідомили про цей факт стюардесі, та, як належить, доповіла капітанові, який у свою чергу зв'язався з наземними службами. Чи варто говорити, що, коли літак приземлився, на «тата» й «маму» були надіті наручники і невдовзі вони постали перед судом, який звинуватив їх у жорстокому поводженні з дітьми.
ПАВЛИК МОРОЗОВ В АМЕРИКАНСЬКОМУ ВИКОНАННІ
Згідно з американським законодавством, «домашнє насильство» – це злочин, за яким неминуче слідує покарання. У кожному штаті є свої програми захисту дітей від жорстокого поводження дорослих. Більше того: існує безліч громадських організацій, де цією благородною справою займаються волонтери. А що ж діти? Вони добре обізнані про свої права і користуються ними, як то кажуть, «на повну котушку». Норовливий підліток запросто може подати до суду на кривдника-вчителя чи директора школи. Та й батькам нерідко дістається. Продовжувачів безсмертного подвигу Павлика Морозова в Америці набагато більше, ніж на території колишнього Союзу.
Газета «Новое русское слово» якось розповіла таку історію. Немолодий російський іммігрант, позитивний у всіх відношеннях батько сімейства, одного разу дав ляпаса своїй чотирнадцятирічній дочці за те, що вона прийшла додому на світанку. Реакція дівчинки була чисто американською: з дому вона просто побігла в поліцію, де пред'явила свіжий синець. Через кілька хвилин батька заарештували. Вранці дочка в супроводі мами прийшла забрати свою заяву назад. Але не тут-то було! Втрутилися репортери, справа була віддана розголосу. «Злочинцю» загрожувало відселення від сім'ї та позбавлення батьківських прав. Справу врятував адвокат, чиї послуги обійшлися батькові-горемиці не в одну тисячу доларів. Глава сімейства залишився, слава Богу, при своїх рідних, але його репутація була зіпсована ґрунтовно.
ГОРДІСТЬ НАЦІЇ
Америка ставиться до своїх маленьких громадян шанобливо і серйозно. Найбільш яскраво це ілюструє випадок з недалекого минулого. Троє чорношкірих підлітків з Нью-Йорка отримали запрошення від... президента Клінтона відвідати Білий дім. В нью-йоркському аеропорту хлопців зустріли льотчики і як найпочесніших гостей запросили до кабіни. Пасажири авіалайнера вітали їх оплесками. Але все це було дрібницею порівняно з тими почестями, які були надані хлопчикам у Вашингтоні: сенатори, посли та інші важливі люди тиснули їм руки, а Білл Клінтон тримав перед ними довгу батьківську промову. Юні афроамериканці гуляли по Білому дому, як іменинники по власній квартирі. «Я пишаюся вами, хлопці!» – сказав їм на прощання президент...
За що, спитаєте, така честь? Виявляється, на сходах будинку для бідняків друзі знайшли гаманець, в якому було 500 американських доларів. Хлопчики розшукали господаря і повернули йому гроші. Ось і весь подвиг. Про це написали газети. Про це дізнався президент. І вирішив особисто потиснути руки хорошим хлопцям.
Так, в Америці люблять дітей. І вміють ними пишатися.