Сказати, що ім'я Тоні Блера не користується особливою популярністю у європейців - по суті, означає не сказати нічого. Нового голову Ради Євросоюз зустрічає, мабуть, найглибшою за всю свою історію кризою, до того ж криза ця спровокована, на загальну думку, ніким іншим, як британським прем'єр-міністром. Саме він на минулому (вірніше буде сказати - проваленому) нещодавно саміті країн-членів ЄС виявився призвідником розбіжностей із найболючішого питання - хто скільки в майбутньому має платити і хто скільки має отримувати грошей із загальноєвропейського бюджету. Своєю непохитною вимогою скоротити дотації європейським аграріям британський прем'єр буквально підштовхнув представників одразу кількох країн також висунути нечувані досі вимоги.
Не дивно, що в останню декаду червня ім'я Тоні Блера не схиляли тільки найлінивіші політоглядачі. Французи та німці звинувачують його у відмові від ідеї європейської інтеграції та «проштовхуванні» британських інтересів за рахунок решти партнерів по Співтовариству. Іспанцям і португальцям не подобаються туманні натяки Блера на те, що «деяким країнам, які достатньо розвинулися на європейські гроші, не завадило б уже стати на ноги».
На прихід Блера відреагували навіть деякі російські експерти, скажімо так, крайніх поглядів. У піврічному правлінні Великої Британії політологи побачили одвічне прагнення проклятих американців (та їхніх «підспівувачів-англійців») витіснити Росію з Європи. Цей висновок доповнився черговим закликом до створення «осі Москва - Париж - Берлін» і протидії порочному американському імперіалізму.
Напередодні «тронної промови» перед європарламентаріями Тоні Блера попереджали: зустріч може виявитися, м'яко кажучи, прохолодною. Однак ці доброзичливці пережили, мабуть, найбільше у своєму житті здивування: британському прем'єрові знадобилася лише десятихвилинна промова, щоб повністю навернути не лише Європарламент, а й більшість громадян ЄС у свою віру. На початку свого спіча Тоні Блер заявив, що є «переконаним європейцем», на що отримав хихотіння у відповідь і несхвальне гудіння від найнесвідоміших народних обранців. Однак далі Блер перейшов до класичної манери «крові й сліз»: «Я прийшов, щоб закликати Європу до докорінного оновлення, інакше ми ризикуємо просто розвалитися!» - заявив він парламентаріям, і ті мимоволі прислухалися.
Виявляється, вимога скоротити аграрний бюджет ЄС, яка призвела до зриву саміту Євросоюзу, була продиктована зовсім не блерівською скупістю. Мільйон туди, пара мільйонів сюди - ці ігри не особливо хвилюють британського прем'єра. Основною його метою було домогтися за рахунок скорочення дотацій аграріям збільшення дотацій у нові технології, в освіту та ноу-хау. Блер-Завойовник поставив перед собою мету провести санацію Євросоюзу за зразком якогось збиткового підприємства.
За спиною того самого Тоні Блера, якого ще пару років тому «єврогіганти» Герхард Шредер і Жак Ширак часто не брали до уваги, сьогодні формують свої бойові порядки численні прихильники. Це і поляки, і словаки, і всі три прибалтійські республіки. З півночі на допомогу британському флагману поспішають скандинавські вікінги, ведені шведським лідером Гораном Перссоном. Голландська газета De Volkskrant іронізує з цього приводу: «Британський уряд, який бере на себе роль слюсаря протікаючого європейського казана - це звучить надто красиво, щоб бути схожим на правду. Однак, можливо, для цього вже прийшов час - адже німецько-французький сценарій для Європи себе дискредитував».
Насправді, у ФРН та Франції у Блера вже зараз з'явилися нові союзники, які приходять на зміну «відпрацьованим моделям» Шредеру і Шираку. Лідер німецьких консерваторів Ангела Меркель і висхідна зірка французької політики Ніколя Саркозі згодні з Блером у тому, що ЄС слід терміново реформувати. І впливова німецька економічна газета Financial Times Deutschland резюмує: «Дякую, містере Блер!»
Тоні Блеру, за його словами, до смерті набридла дріб'язкова торгівля про знижки, премії за виробництво оливкової олії та розведення корів. Він бажає повернути євробюджет обличчям до світових реалій: «Індія за рік отримує вдвічі більше дипломованих фахівців, ніж уся Європа разом узята, і вкладає в біотехнологічні дослідження вп'ятеро більше, ніж європейці. Китай витрачає на науку втричі більше за нас, Америка працює вчетверо продуктивніше!» А що Європа? Євросоюз платить своїм експортерам м'яса по €2 за кілограм, проданий у Західній Африці - щоб тримати там демпінгові ціни, пригнічуючи конкурентів із південного краю пустелі Сахара. Країни-члени ЄС платять до євробюджету мільярди євро, щоб через місяць розпочати затяжну боротьбу за отримання їх же назад у вигляді дотацій...
Бліц-атака з Лондона цілком може виявитися для Європи дуже корисною. New Labour Idea Тоні Блера звучить дуже привабливо: створити соціальну базу через створення нових робочих місць. Франко-німецьку модель британський прем'єр начисто відкидає: «Що це за соціальна модель, за якої 20 млн людей залишаються безробітними?» - запитує він. Втім, для успіху на європейській ниві новому голові Ради ЄС знадобиться не лише напір, а й дипломатія: якщо британці перегнуть палку у своєму прагненні «розламати Європу і зібрати заново», багато союзників від них відсахнуться.