Брекситер Борис Джонсон
Після того, як на дострокових парламентських виборах у грудні абсолютну більшість мандатів здобула Консервативна партія на чолі з брекситером Борисом Джонсоном, новий склад парламенту швидко і без зайвих суперечок затвердив умови розлучення з ЄС, і 24 січня Борис Джонсон у Лондоні та голови Європейської ради і Єврокомісії в Брюсселі підписали угоду про вихід Британії з ЄС.
У повсякденному житті Британії та її європейських партнерів великих змін прямо з 1 лютого не станеться, тому що до кінця 2020 року у відносинах Британії та ЄС триватиме перехідний період. Протягом цього періоду все головне в цих відносинах з точки зору простих громадян – торгівля, перетин кордону тощо – залишиться в колишньому вигляді.
Тим не менш, як зазначає Бі-бі-сі, 31 січня 2020 року – найважливіша віха. З цього моменту зворотного шляху немає.
Досі британський уряд принаймні теоретично міг просто відкликати заяву про вихід. Тепер, якщо Британія раптом колись захоче повернутися в ЄС, їй доведеться пройти весь шлях новачка, який нещодавно проходили східноєвропейські країни – і ще невідомо, чи захочуть континентальні європейці після всієї цієї історії прийняти британців назад.
Британія не збирається вводити візи для туристів з Євросоюзу і не має наміру найближчим часом змінювати порядок в'їзду для громадян третіх країн. Але ті громадяни країн ЄС (наприклад, Латвії чи Литви), які все ще планують без зайвих формальностей перебратися до Британії, щоб жити і працювати, повинні поспішити: це можна буде зробити тільки до кінця року.
Усі жителі Британії з країн ЄС (їх, за оцінкою влади, приблизно 3,6 млн) повинні подати онлайн дуже просту за формою заяву про статус жителя. Подавати її можна буде до середини 2021 року, але до заяви слід додати доказ – т.зв. «номер національного страхування» або, наприклад, договір оренди житла, що підтверджує, що заявник оселився в Британії до 31 грудня 2020 року.
Ті, хто живе в Британії більше п'яти років, отримують постійний статус жителя (settled status), а ті, хто менше – попередній статус (pre-settled status), який потім можна і потрібно буде змінити на постійний. Ця схема реєстрації громадян ЄС діє вже з 2019 року, і, за даними уряду Британії, за нею зареєструвалися вже не менше 2,5 млн осіб. Відмови отримали одиниці – в основному через судимості.
Після остаточного виходу наприкінці 2020 року уряд Бориса Джонсона обіцяє зміни в правилах імміграції, які торкнуться вже всіх іноземців: Джонсон має намір запровадити єдину для всіх т.зв. «австралійську» систему, в якій потенційним іммігрантам залежно від віку, освіти, професії тощо автоматично нараховуються бали – і право переїхати до Британії отримують ті, хто набрав «прохідний бал».
Крім того, окремі типи віз планується видавати найкваліфікованішим і найнижчокваліфікованішим приїжджим з ЄС: талановитим ученим і сезонним робітникам (наприклад, збирачам фруктів), а також тим, хто їде працювати в британську систему охорони здоров'я – NHS.
Головна відчутна зміна, яка сталася в ніч на 1 лютого – Британія втратила представництво в усіх органах Євросоюзу. Тобто, протягом ще року британці підкорятимуться правилам і рішенням ЄС, але вже не зможуть брати участі в їхньому ухваленні. Прем'єр-міністр Британії більше не засідатиме на щоквартальних самітах Європейської ради – вищого органу влади в структурі ЄС.
Британські міністри перестануть їздити на засідання Ради Європейського Союзу, де обговорюються і ухвалюються рішення з десяти основних напрямків діяльності ЄС: від зовнішньої політики до сільського господарства і рибальства. Британських дипломатів більше не покличуть на спільну підготовку цих рішень у рамках Ради постійних представників.
Більше не буде посланця Британії і в Єврокомісії, де кожна країна представлена однією людиною. Щоправда, його там і так уже немає: новий уряд Джонсона вирішив його не призначати. Нарешті, складають мандати 73 депутати Європарламенту від Британії, в тому числі 29 депутатів від Партії брекситу на чолі з Найджелом Фараджем, головним євроскептиком британської політики.
Британія вписала в закон про вихід з Євросоюзу зобов'язання не продовжувати перехідний період після 31 грудня 2020 року. Тому перед країною стоїть нетривіальне завдання: за цей небувало короткий термін, до кінця року, домовитися про вільну торгівлю і з ЄС, і з великими партнерами на кшталт США, щоб уникнути різкого, потенційно травматичного для економіки «обвального брекситу», який знову, як і в 2019 році, маячить уже зовсім недалеко. Але це вже інша глава захопливої саги про брексит.