Бажання сховатися від пустої цікавості чужих тут помітне вже на вході. В принципі, в бару і входу, в його звичному розумінні, немає. Є телефонна будка, повз яку пройдеш і не помітиш, однак «свої» цю будку не пропускають і часто зазирають сюди пропустити стаканчик-другий. Для своїх тут створені всі умови, свої взагалі можуть приходити сюди зі своїм, – наприклад просто для того, щоб у сприятливій обстановці з'їсти куплену поблизу сосиску в тісті.
Однак з цього зовсім не випливає, що якщо ви зайшли в PDT без власної сосиски, то вам тут будуть не раді. Якраз навпаки: навіть барні стійки для бару PDT є не просто місцем, де обслуговуються відвідувачі – це місце, де ти одразу відчуваєш особливу атмосферу причетності до чогось особливого, що ти стаєш членом якогось клубу. Тут все гармонійно: і грубі цегляні стіни, і зубасте опудало ведмедя грізлі, що висить за барною стійкою, і навіть якесь своє особливе світло.
Напоїв, які тут подають, ви, мабуть, не знайдете більше ніде в світі, оскільки всі вони є результатом творчості Джима Міхена, господаря бару. Величезна кількість коктейлів, більша частина з яких вам незнайома навіть за назвою, буде для вас справжнім одкровенням. При цьому, якою б хитромудрою не була рецептура коктейлю, в ньому безпомилково вгадується основа. А в основі може бути будь-який спиртний напій, у тому числі й рідна російська горілка.
Горілка, до речі, зовсім нещодавно надійшла на озброєння Джима Міхена, мабуть, позначається вплив всюдисущих російських туристів, які вже встигли стати своїми і тут – у святая святих американської спільноти любителів відпочити зі склянкою коктейлю в руці.
_