Японський уряд планує залучити до країни до 2012 року не менше 300 тис. студентів-іноземців
В Японії навчається близько 120.000 іноземців. Їхніми основними постачальниками є Китай (63%), Південна Корея (13,5%) та Тайвань (3,6%). Разом з тим на шостому місці з десяти американці – 1,5%.
Але японський уряд не задоволений такою кількістю закордонних студентів і минулого року оголосив про плани залучити до країни до 2012 року не менше 300 тис. студентів-іноземців. Для цього він має намір спростити візові процедури, покращити якість студентського побуту, вжити заходів для збільшення кількості іноземців, які вивчають японську мову, а також допомагати іноземцям-випускникам японських вишів у працевлаштуванні. Для реалізації плану було відібрано 30 найкращих університетів країни.
Майже всі японські університети пропонують від однієї до п'яти післядипломних програм англійською мовою в таких галузях, як бізнес, інженерія, інформаційні технології та сільське господарство. Також у Токіо знаходиться кампус американського університету Темпл (Temple University).
Китай показує дуже велике зростання за кількістю закордонних студентів. Якщо в 2003 році їх кількість дорівнювала майже 88.000, то минулого року вона зросла до 144.000. Цікавий національний склад студентів: Південна Корея – 33%, Японія – 9,5%, США – 7,5%. Студенти з Росії займають 6 місце (3,7%).
На сайті China.org.cn наведено список 34 університетів Китаю, які пропонують досить велику кількість магістерських і докторських програм, що викладаються англійською мовою.
Широкий освітній ринок Китаю вельми привабливий для закордонних університетів, однак жорстка державна регламентація не дає широких можливостей для іноземної експансії. Тут відкрили свої кампуси британські університети Ноттінгема (University of Nottingham Ningbo), Ліверпуля (Xi’an Jiaotong-Liverpool University) і Суррея (Surrey International Institute), та американські університет Джона Гопкінса (Johns Hopkins University-Nanjing University Center), університет Нью-Йорка (New York University Shanghai). Також університет Джорджії проводить літню школу з права в Шанхаї та Пекіні (Georgia Law Summer Program in China), а Технічний університет Джорджії – з китайської мови та інженерії (Georgia Tech – Shanghai Summer Program). Зазначимо, що підхід до відкриття західних вишів на території Китаю той самий, що й у виробництві, – навчальний заклад повинен у рівній пропорції належати китайському та іноземному партнерам.
Показово, що Китайсько-європейська міжнародна бізнес-школа (China Europe International Business School – CEIBS) зайняла в рейтингу «Файненшел Таймс» МВА шкіл 2009 року сьоме місце, випередивши багатьох іменитих суперників.
Південна Корея також показує значне збільшення числа іноземних студентів. Їхня кількість за рік зросла майже втричі: 2006 рік – 22.624, 2007 – 63.952. Корейський уряд планує, що до 2012 року в країні навчатиметься 100.000 мобільних студентів. За національним складом лідирують Китай (51,3%), Японія (12,0%), інші азійські країни (7,8%), США (5,2%). Студенти з Росії займають 7 місце (2,0%).
На жаль, зведеної бази даних за програмами, що викладаються в південнокорейських університетах англійською мовою, немає. Лідером у цьому питанні є Корейський передовий науково-технологічний інститут (Kaist), який планує перевести з 2010 року всі дипломні та післядипломні курси на викладання англійською мовою. Університет Йонсей (Yonsei University), Корейський університет (Korea University), а також ряд інших приватних вишів, наприклад, університет Вусонг (Woosong University), пропонують невелику кількість бакалаврських, магістерських і докторських програм у спеціально створених підрозділах, де мовою навчання є англійська.
У Сінгапурі в 2007 році навчалося 86.000 іноземних студентів. Уряд Сінгапуру розробив спеціальний план щодо перетворення його на глобальний «шкільний дім – хаб міжнародної освіти» та довести до 2015 року кількість мобільних студентів до 150.000. Реалізації цих планів сприяє та обставина, що англійська мова, яка дісталася країні після колонізації Великою Британією, залишилася мовою викладання в національних школах та університетах.
Зараз у Сінгапурі відкриті кампуси рейтингових французької МВА школи INSEAD, американської післядипломної школи бізнесу університету Чикаго (Chicago GSB), провідної індійської бізнес-школи Інституту менеджменту та центру дослідження менеджменту Жейне (S.P. Jain Institute of Management & Research Center of Management), факультет мистецтв Тіша Нью-Йоркського університету (New York University Tisch School of the Arts), факультет готельного управління університету Невади (University of Nevada, Las Vegas William F. Harrah College of Hotel Administration), кілька програм з інженерії Массачусетського технологічного інституту (MIT), а також Німецький науково-технологічний інститут (German Institute of Science and Technology).
У боротьбу за міжнародних студентів включилася і Малайзія. У 2003 році в країні нараховувалося трохи більше 30.000 мобільних студентів. Минулого року показники зросли до 65.000 студентів. В основному це китайці (34,4%), індонезійці (18,5%) та бангладешці (7,0%). Малайзійський уряд не хоче відставати від інших азійських країн і має намір збільшити кількість студентів-іноземців до 100.000 до 2010 року. Багато малайзійських вишів мають програми з викладанням англійською мовою.
Свої кампуси в Малайзії мають австралійські університети Кертін (Curtin University of Technology Sarawak Campus), Монаш (Monash University Malaysia), Свінберн (Swinburne University of Technology Sarawak Campus), британський університет Ноттінгема (University of Nottingham Malaysia Campus) та Німецько-малайзійський інститут (German-Malaysian Institute).
Основною причиною притоку іноземних студентів до цих країн є не лише інтерес до азіатського світу, що зростає вибуховими темпами, але й можливість заощадити на навчанні та проживанні. Жити і вчитися в країнах південно-східної Азії виявляється дешевше, ніж у країні проживання або у більш розвиненій державі.
Читайте також матеріал за темою: ПЕЙЗАЖ ОСВІТНЬОГО СВІТУ
За матеріалами ЦМК «Парта».