Як зазначає Бі-бі-сі, зайнятість серед мігрантів зростає одночасно з безробіттям і невдоволенням серед місцевого населення. У відповідь влада посилює міграційну політику. З іншого боку, технологічна революція скорочує потребу в робочій силі.
В результаті в передових економіках темпи припливу трудових мігрантів поступово сповільнюються, і пальму першості перехоплюють країни із середнім доходом, показало свіже дослідження Всесвітньої організації праці. До цієї групи, окрім Китаю та Бразилії, входять Росія, Білорусь, Казахстан, Азербайджан і Туркменістан.
Куди їдуть іноземці
Більшість поки що віддає перевагу розвиненому Заходу: половину всієї іноземної робочої сили у світі ділять порівну Північна Америка та Європа.
Іноземних підприємців приваблюють бізнес-клімат, фінанси та наукова база – запитайте південноафриканця Ілона Маска. Працівників ваблять і високі зарплати, і шанси на працевлаштування, і кар'єрні можливості.
А місцеві роботодавці, зі свого боку, шукають таланти і можуть дозволити собі витратитися. Наприклад, Банк Англії (британський центробанк) очолює канадець Марк Карні, а балетну трупу Державного балету Берліна (Staatsballett Berlin) – іспанець Начо Дуато, до цього працював у Росії в Михайлівському театрі.
На розвинені багаті країни припадає 68% всієї трудової міграції. Частково це пояснюється їхньою привабливістю для працівників з бідних країн. Частково – поступовою лібералізацією ринку праці та відкриттям кордонів, насамперед у Євросоюзі, де майже півмільярда осіб вільні переміщатися між 28 країнами блоку й активно цим користуються.
І якщо в робочій силі розвинених країн мігранти становлять 18,5%, то в цілому на планеті лише кожен двадцятий, або менше 5%, з 3,5 млрд працівників приїхав з-за кордону.
Мігранти та біженці
У світі більше чверті мільярда мігрантів, з яких лише близько 7% – біженці, а левова частка – майже 60% – трудові мігранти, тобто люди працездатного віку, які приїхали за кордон і вже працюють або шукають роботу.
За чотири роки з часу попереднього дослідження кількість трудових мігрантів у світі зросла майже на 10%.
Користь чи шкода?
Майже 90% трудових мігрантів – люди віком від 25 до 64 років. «З цього випливає, що деякі країни втрачають найпродуктивнішу частину працездатного населення. І це може мати несприятливий вплив на їхню економіку», – попереджає Всесвітня організація праці.
З іншого боку, мігранти часто переказують зароблені гроші на батьківщину, чим допомагають бідним країнам впоратися з хронічною нестачею грошей на соціальну підтримку та нестачею валюти для закупівлі їжі, палива та інших критично важливих імпортних товарів.
Для країн, які приймають мігрантів, на одній шальці терезів – економічна вигода від припливу старанних, працездатних, розумних і талановитих. На іншій – поступове зростання невдоволення місцевого населення засиллям іноземців.
Корінні жителі розвинених країн обурюються найчастіше, і побіжний погляд на статистику показує, чому.
У країнах з високими доходами на мігрантів припадає 18,5% робочої сили, тоді як в інших групах їхня частка коливається в межах 1,4% – 2,2%. При цьому у мігрантів більше шансів отримати роботу: понад 70% приїжджих економічно активні, тоді як серед корінного населення цей показник нижчий за 60%.