Японські ієрогліфи виникли з малюнків
Китайські ієрогліфи вперше з'явилися в Японії в епоху Хейан. Проте звуковий ряд японської мови значно відрізняється від китайського. Саме тому для точного відтворення звуків у письмовій формі знадобилася нова система писемності. Таким чином, було винайдено канна – специфічна складова система. А безпосередньо ієрогліфи виникли з малюнків.
Каліграфія як письмове мистецтво набула популярності в Японії ще за часів епохи Хейан, коли за її допомогою записували тексти буддійських молитов, вислови та вірші. Писали спеціальними пензлями, які вмочали в чорну туш, на спеціальних кольорових аркушах паперу.
Слід зазначити, що в каліграфії важливе не лише мистецтво майстрів у плані графіки, а й філософські переконання їхніх авторів, їхні судження, глибина думки. І старі, й нові сувої, що містять ієрогліфічну в'язь різноманітних стилів і почерків, відрізнялися за задумом, а також динамікою та виразністю.
Індивідуальна неповторність кожного автора безпомилково вгадувалася і за манерою письма, і за силою натиску, штриха – або суцільного, цільного, або переривчастого, ніби незавершеного, з повітряними легкими пропусками, ніби на пензлі не вистачило туші.
У неповторності ієрогліфічної каліграфії відображається дух часу, якісь особливості епохи, її невловимі риси. Наприклад, для найранішого періоду розвитку письма характерні малюнкові штрихи в накресленні ієрогліфічних знаків, схожі на пташині сліди або пуголовків.
А для епохи раннього середньовіччя була притаманна неповторна в'язь знаків скоропису «цаоцзи», які ще називають «трав'янистими ієрогліфами», а також курсивне письмо із загостреними та випрямленими штрихами й чітко прописаними уставними ієрогліфами. У момент накреслення ієрогліфів художник вкладає в них свої думки та переживання, тому каліграфічне ієрогліфічне письмо стає подібним до мальовничої картини.
Щороку в Токіо проходить чемпіонат Японії з каліграфії. У ньому беруть участь десять тисяч фіналістів, які пройшли відбіркові тури в районах, містах і префектурах. На арені спортивного палацу були розстелені десять тисяч аркушів, і кожен з учасників виводив на своєму аркуші ієрогліф, що позначає «щастя». Усі накреслені знаки були абсолютно різними, не виявилося навіть двох однакових ієрогліфів, оскільки кожен відчуває щастя по-своєму, і немає двох людей, які б раділи чи страждали однаково.
_