Англійська та Канада – поняття нероздільні
Закордонні мовні програми – звичайна справа для Ломоносовської школи. Діти вже не раз знайомилися з «класикою» англійської мови для іноземців в Единбурзі та Лондоні, весело відпочивали й навчалися на Мальті. Влітку 2006 року керівництво школи ризикнуло освоїти новий континент – відправити своїх учнів до Канади. Відтоді групи учнів їздять туди щороку.
Обираємо місто
У Канаді дві державні мови – англійська та французька. Більшість франкомовних канадців проживають у провінціях Квебек і Нью-Брансвік. Олені Коровкіній належало знайти школу в англомовній частині країни – наприклад, у Торонто. Це найбільший мегаполіс у провінції Онтаріо. Тут мирно співіснують представники зовсім різних культур і релігій. Окремі райони так і називаються: китайське місто, італійське, португальське та корейське села, російський та український квартали.
Усередині етнічних груп нерідко використовуються національні мови. Скажімо, у чайна-тауні всі вивіски написані китайською. За один день можна поспілкуватися з італійцями, китайцями, бразильцями, колишніми британцями або нащадками австралійських емігрантів. І це зовсім не туристи, а корінні жителі Канади. Оселитися в цій благополучній і безпечній країні прагнуть багато іноземців. І кожен із них «привозить» свій варіант англійської мови. Тому навіть коротка поїздка обіцяє масу нових вражень.
Шукаємо школу
Весела «тусовка» Ломоносовської школи складалася з п’ятикласників, семи- та дев’ятикласників, а також найбільш «продвинутих» знавців англійської з десятих класів. У Канаді більшість шкіл приймають іноземних студентів з 14 років. Складніше знайти школу, де були б групи і для десятирічних дітей. При цьому частина наших дітей хотіли зупинитися в сім’ях, частина – у кампусі.
Зрештою, ми обрали один із філіалів International Language School. Будівля знаходилася прямо в центрі міста, а резиденція – за сім хвилин ходьби від школи. І приймаючі сім’ї жили неподалік: до школи можна було дістатися за 20 хвилин на метро».
Спілкуємося вільно
Основна мета комунікативних програм – подолати мовний бар’єр. Навіть за невеликий термін можна досягти небувалих результатів. Наприклад, одна з учениць на уроках у Москві воліла відмовчуватися. А після перших занять у Канаді її наче підмінили: почала без угаву базікати англійською, не соромлячись і не звертаючи уваги на помилки. Здійснити «стрибок» не так уже й складно. Програма повністю побудована на живих діалогах, обговоренні цікавих тем та ігрових ситуаціях. Уся англійська лексика та граматика, роками вивчена в Москві, миттєво виривається назовні.
Найголовніший секрет успіху – перемішування школярів із різних країн одне з одним. Неважливо, скільки осіб однієї культури приїхало разом. Групи підбираються за віком і рівнем володіння англійською мовою. На першому тижні з нашими дітьми опинилися студенти з Бразилії, які підкорили росіян своїм життєлюбством і галантністю. Потім почали підтягуватися європейці – із Франції, Італії та особливо багато з Іспанії. Нам розповіли, що в Іспанії діє особлива соціальна програма, тому вчити англійську іспанці їдуть «оптом» – групами по 50 осіб. Але й їх примудрилися «розбавити», так що в результаті в кожній мовній групі опинилося не більше 3–4 іспанців.
За тим, щоб на уроці не було вимовлено жодного слова російською або іспанською, вчителі стежать дуже уважно! Як, якщо не англійською, розповісти вчителеві з Таїланду та одногрупникам з Іспанії або Бразилії про своє улюблене хобі? Або, наприклад, посперечатися, чий кумир крутіший? А то й просто-напросто погодитися, що калорійні та шкідливі гамбургери й кока-кола – твоя найулюбленіша їжа.
До речі, самі викладачі мовних шкіл теж колись приїхали до Канади з різних країн, причому не лише англомовних. Але на якості навчання це не позначається, оскільки в кожного вчителя є спеціальний сертифікат, що дозволяє навчати іноземців англійської мови. Наприклад, із нашими дітьми займався колишній австралієць, чиї родичі колись втекли на Зелений Континент із Сполученого Королівства. Був викладач і з істинно британським корінням, щоправда, у четвертому поколінні. А в основному – корейці, тайландці, представники іспаномовних країн. Як таких викладачів-англійців у Канаді немає взагалі.
Дивимося та дізнаємося
Уроки закінчувалися в першій половині дня, а після обіду ми зазвичай вирушали на різні екскурсії. У Торонто та його околицях є що подивитися! Одна з головних особливостей канадських музеїв та пам’яток – ви ніде не зустрінете табличку «Не чіпати руками!». У музеї природознавства можна самостійно поставити безліч фізичних дослідів, увімкнути макет водоспаду або «винайти» електрику. Замість нудних стендів – реальні працюючі моделі, які заворожують увагу і дорослих, і дітей.
• До речі, як для початківців техніків, так і для професійних електриків буде корисний розміщений тут сайт з електролабораторії. Тут можна дізнатися, для чого і як проводять електровимірювання, випробовують електромережі і навіть запобігають можливим пожежам та іншим неприємностям, пов’язаним із використанням електрики.
Порівняно з європейським літописом історія Канади невелика. Але канадці дуже шанують національну культуру: причому, від індіанських племен до наших днів. Дістатися до великого історичного музею найпростіше на метро. Станція так і називається – «Музей». Для старшокласників відвідування Канади нагадує «ожилі» уроки країнознавства. Наприклад, знаменита телевежа Сі-Ен Тауер – одна з найвищих споруд у світі, яку завжди було цікаво побачити на власні очі, а не на малюнку. В один із вихідних днів ми всі разом їздили до Ніагарського водоспаду. Іншого вік-енду відвідали найбільший парк розваг Canada’s Wonderland, що належить кіностудії Paramount.
Дітям, які проживали в сім'ях, особливо пощастило. У Канаді прийнято на вихідні вирушати всією сім'єю на пікнік. Гостинні господарі з задоволенням брали з собою не лише своїх «мешканців», але й їхніх друзів, які жили в резиденції. Спочатку таке щире гостинність нас дуже здивувало. Скажімо, у Шотландії чи Британії студенту мовної школи доводиться заздалегідь обговорювати та оплачувати навіть кількість вечерь, які він проведе разом із господарями. А канадці дуже дружелюбні й спілкуються просто, з усмішкою вирішуючи всі проблеми. Виїжджаючи з Канади, ми насамперед відзначили райдужний настрій, який супроводжував всю нашу подорож.
Поради бувалих
Економимо на транспорті. Чи знаєте ви, що за одним квитком можна об'їхати пів-Торонто, пересідаючи з автобуса на автобус? Найголовніше – рухатися в одному напрямку, тоді й не доведеться платити. Гроші знадобляться знову, тільки коли надумаєте повернутися назад.
Шукаємо найкращу знижку. Супермаркетами сьогодні нікого не здивуєш. Але в магазинах у Торонто голова закрутиться в будь-кого! Дуже багато товарів можна купити зі знижкою до 70%. Уважніше вивчайте цінники.
Звикаємо до фастфуду. Гурманам доведеться зменшити свій запал. Канадці невибагливі в їжі. Кава в пластикових стаканчиках, всілякі сендвічі, хот-доги та інший фастфуд – найпоширеніша їжа в цих краях.