Дев'ять із десяти американців не можуть відрізнити австралійський або південноафриканський акцент від британського або ірландського акценту
Закінчення. Початок читайте тут: АНГЛІЙСЬКА З АКЦЕНТОМ (частина 1)
І все ж відмінності
«Фактор, що визначає ступінь розбіжності між двома мовами, – це взаєморозуміння, тобто те, наскільки добре ті, хто говорить англійською, розуміють один одного», – каже Лінн Мерфі, доцент факультету лінгвістики британського Університету Сассекса. Вона веде популярний мовний блог «Розділені спільною мовою».
За її словами, між британським та американським варіантами англійської мови є величезна кількість відмінностей, але в більшості випадків вони ніяк не впливають на взаєморозуміння: «Більше того, людині з Лондона може бути складніше розуміти людину з Глазго, ніж людину з Вашингтона».
Існують деякі відмінності в написанні слів у двох варіантах англійської мови. Наприклад, слово «колір» може бути написане як «colour» (британський варіант) і як «color» (американський). Також є відмінності в пунктуації та в граматиці.
«Американець, який почув у мові іноземця британську граматичну конструкцію, може подумати, що це помилка», – каже Мерфі. При цьому, за її словами, американець сприйме ту саму конструкцію як доречну з уст британця.
Але в більшості випадків різні граматичні конструкції прийнятні в обох країнах, навіть якщо вони частіше зустрічаються лише в одній із них. «Наприклад, британці, як правило, кажуть «have you got a…?», тоді як американці кажуть «do you have a?» (у перекладі: чи є у вас?)» – зазначила Мерфі.
Зустрічаються також відмінності в лексиці (коли різні слова використовуються, щоб описати одне й те саме явище) і у використанні (коли те саме слово використовується для опису різних речей).
Тим не менш, за словами Мерфі, ці відмінності всього лише є звичайними аспектами різних діалектів, які такою ж мірою різняться між собою і в самій Британії та США.
Які бувають акценти
Останнє – і найпомітніше розходження між британською та американською англійською – це вимова. Мерфі та Ліппі погоджуються з тим, що ні британці, ні американці не настільки здатні розпізнавати нюанси в акцентах один одного, як їм здається.
«Британці часто кажуть мені, що в Америці немає регіональних акцентів, що лише служить доказом того, що їхній слух не привчений розпізнавати ті відмінності, які є», – каже Мерфі.
На думку лінгвістів, англійська, якою говорять в Америці, зберігає деякі особливості мови, що вже зникли з британського варіанту
«Я знаю деяких американців, які вважають, що всі британські акценти снобістські. Навіть ті, які в Англії таврують ганьбою. Більше того, дев'ять із десяти американців не можуть відрізнити австралійський або південноафриканський акцент від британського або ірландського акценту», – вважає Ліппі.
Експерти вважають, що терміни «британська англійська» та «американська англійська» лише описують загальні категорії, що включають у себе широкий діапазон діалектів та значну варіацію. «Люди люблять підкреслювати відмінності, тому що вони завжди набагато цікавіші, ніж подібності», – зазначає Сарачені.
«Сприймати їх як окремі мови просто смішно, – вважає англієць Кук. – І ідея, що американська англійська псує британську англійську, теж є помилкою. Є багато прикладів того, що американська мова зберігає цілісність англійської мови. Якийсь відсоток англійських слів поступово зникав би, якби не американці».
У Великобританії існує так звана «(загально)прийнята вимова» (Received Pronunciation), яка особливо поширена в містах південної Англії. Більшість британців асоціює цей акцент з певним соціально-економічним статусом та рівнем освіти, каже Мерфі, і з людьми, які здобули освіту в елітних школах та університетах, і навіть такими, що мають певну частку політичної ваги.
Однак навіть в Англії така вимова не завжди вітається.
«Така аристократична вимова може бути проблематичною в певних соціальних контекстах, – каже Мерфі. – Якщо ти соціальний працівник, який надає допомогу підліткам із неблагополучного середовища, то широкі голосні та командний тон зовсім не викличуть довіри».
Що стосується акцентів у США, людина з вулиці, швидше за все, скаже, що чистою англійською говорять на Середньому Заході країни, хоча останнім часом це переконання зустрічається все рідше, каже Ліппі.
Як пояснює лінгвіст, та англійська, якою говорять на півдні США, часто піддається стигматизації з боку жителів півночі та заходу країни, на власника такої вимови проектуються стереотипи про лінь, неосвіченість або агресивність південців.
На які відмінності варто звертати увагу?
«Де б ти не вивчав англійську мову, тебе завжди будуть вчити певній орфографії та вимові», – каже Мерфі. Лінгвіст вважає, що студенти, які вивчають англійську мову, повинні знати ключові відмінності в правописі, вимові та граматиці між британською та американською версіями англійської. Ця вимога стосується всіх студентів, чий рівень англійської вищий за середній.
«Якщо ти вивчаєш англійську мову для академічних або професійних цілей, то ти повинен бути знайомий з практикою застосування англійської мови в тому місці, де ти перебуваєш», – вважає Сарачені.
Що ж стосується відмінностей у вимові, експерти вважають, що малоймовірно, що не носій англійської буде говорити без акценту.
«Англійська мова найпоширеніша у світі, – каже Сарачені. – Так звані «носії мови» є лише меншістю, оскільки більшість людей вивчають англійську як додаткову мову, як lingua franca».
Як пояснює експерт, хоча англійська є однією з офіційних мов ООН, навіть ця організація не може надавати перевагу одному варіанту англійської, оскільки в ній працюють представники країн з усього світу, і всі мають свій власний підхід до англійської мови (або власне розуміння того, що є стандартною англійською).