До недавнього часу українські офіцерські ряди після закінчення вищих військових навчальних закладів поповнювали молоді люди, які мали за плечима, окрім професійної підготовки, вельми обмежені знання з іноземних мов. Як правило, вивчалася одна з трьох найважливіших: англійська, німецька або французька. Причому без особливих вимог. Програма вивчення мови не була багатогодинною і в основному була скопійована з тієї, що колись культивувалася за часів Радянського Союзу.
Одним із яскравих, хоч і сатиричних, був приклад володіння фінською мовою генералом у кінокомедії «Особливості національного полювання». Герой фільму в лампасах «блиснув» своїми знаннями, на одному подиху випаливши механічно завчені стандартні фрази з допиту військовополоненого. І якщо не відходити від анекдотичної хвилі, то можна з упевненістю сказати, що якби найбезпосередніший радянський офіцер, не кажучи вже про курсанта (кадета), потрапив у полон до ворога, то він ніколи б не зміг розповісти всіх секретів — мови не знав.
Сьогодні ситуація з вивченням англійської в українській армії докорінно змінилася. Завдяки духу часу та змінам у свідомості людей яскраво виявилася необхідність у володінні іноземними мовами. Кілька років тому Головне управління освіти Міноборони України ухвалило рішення про запровадження розширеного курсу англійської мови у військових вишах на основі британського багаторівневого освітнього курсу Headway. Тісний контакт із британськими колегами по зброї дозволив розпочати докорінний перелом у методиці викладання та оволодіння іноземним засобом спілкування.
Особливу допомогу в цій справі українським військовим почали надавати міністерства оборони та закордонних справ Великобританії. Британська Рада, яка вже десять років займається розвитком довгострокових і взаємовигідних культурних зв'язків між нашими країнами, виступає тут як адмініструючий орган. Особливою популярністю в українських військових зараз користується інтенсивний курс мови «Миротворча англійська», який проводиться в Києві і триває трохи більше трьох місяців. Він діє в рамках The Peacekeeping English Project. Цей проект повністю фінансується британською стороною: від проведення початкового тестування офіцерів з метою визначення рівня знання мови і до забезпечення їх необхідною літературою. Керує проектом в Україні Девід Пардо, який є спеціалістом із викладання англійської для військових. До цього він чотири роки працював з ідентичним проектом у Росії, Польщі та Іспанії.
На сьогодні в Україні діє 11 центрів викладання англійської для військовослужбовців, які працюють у рамках названого проекту. Головний з них розташований у Києві. У Чернігові та Севастополі, окрім курсів англійської, минулого року відкрито британські інформаційно-ресурсні відділи. Їхньою літературою можуть вільно користуватися всі без винятку військовослужбовці. Це вирішило одразу ж дві проблеми: не треба спеціально купувати дорогі англійські книги та підручники, а також можна отримати масу рекомендацій, як почати чи продовжити правильно вивчати мову. У 2003 році заплановано відкрити ще один такий відділ, а зараз триває обговорення, де саме — у Львові, Харкові чи Одесі.
Втішно ще й те, зауважили військові, що від величини та географічного розташування навчального центру не залежить якість викладання. Навчають усюди однаково добре. Офіцери, приміром, вчаться грамотній побудові фраз, висловленню своїх думок, пишуть англійською листи, історії, відгуки на задані теми, слухають і розбирають аудіо- та відеозаписи, періодично тестуються. Після закінчення навчання військові складають іспит, де поблажок і можливостей списати в сусіда немає. Усе суворо — ти маєш показати саме свої знання. Вінець усіх старань — отримання сертифіката, відомого своєю престижністю, оскільки видається Британською Радою.
За словами менеджера проекту Девіда Пардо, для навчання офіцерів української армії та флоту намагаються підібрати найбільш висококваліфікованих викладачів англійської. У Британській Раді з ними регулярно проводять спеціальні тренінги та уважно відстежують продуктивність роботи кожного з них. Причому викладають вони не лише у спеціально обладнаних центрах — практикуються виїзди вчителів в окремі військові частини, на бойові кораблі, на базі яких формуються миротворчі підрозділи та особовий склад яких незабаром братиме участь у міжнародних навчаннях.
Розуміючи важливість вивчення іноземної мови, керівництво українського військового відомства пішло на те, щоб цілеспрямовано відряджати відібраних кандидатів на навчання з відривом від служби. Мало того, Міністром оборони України вперше за всю історію держави видано наказ, у якому процес просування по службових сходах безпосередньо пов'язаний із рівнем знання англійської мови: що вищий ранг, то вищі мовні вимоги до кандидата на цю посаду. Можливо, позначається досвід оволодіння засобом іноземного спілкування самим міністром оборони Володимиром Шкідченком. Почавши індивідуальні заняття з викладачем із Британської Ради, він, незважаючи на вже не юнацький вік, зумів практично досконально вивчити англійську. Але найбільший сюрприз наш міністр підніс своїм іноземним колегам у Брюсселі на засіданні начальників генеральних штабів. Український генерал уперше без перекладача виступив на військовому міжнародному форумі, чим буквально спантеличив керівників НАТО та пресу.
Аналогічні ситуації траплялися й з іншими високопоставленими українськими військовими, які також скористалися послугами викладачів Британської Ради і зараз, серед іноземних колег, почуваються як риба у воді.
Схоже, що незабаром потреба у спеціальній підготовці перекладачів англійської мови для української армії взагалі відпаде - чи не кожен офіцер або солдат-контрактник вільно спілкуватиметься англійською. Практично щороку близько тисячі офіцерів Збройних Сил України проходять курс навчання англійській мові. Після його закінчення багато хто з них отримує можливість продовжити службу в закордонних миротворчих контингентах, а це вже і дуже престижно, і високооплачувано.