Геннадій Корнєв, стипендіат програми ім. Фулбрайта:
– Отримати стипендію на навчання за спеціальністю «правознавство» вдалося лише з третього разу. За неї довелося добре поборотися. Але результат перевершив усі мої очікування, і 1,5 року в США можна назвати найцікавішим періодом у житті.
Отже, перш за все, підготовку до участі в конкурсі варто почати з написання двох есе: твір про цілі (Personal Statement) та план навчання (Study Objectives). У першому есе членам комісії варто розповісти свою особисту історію професійного розвитку, довести, що у вас є конкретний план дій на час навчання в США, а також написати про те, як ви збираєтеся застосувати отримані знання після повернення в Україну. Що ж до другого есе, то тут потрібно зробити акцент на тому, які конкретно знання ви хотіли б отримати під час навчання і чому для цього необхідно їхати саме до США.
Я виграв стипендію на навчання в George Washington University. Щомісяця отримував додатково $1450 на проживання, книги та харчування. З них $750 віддавав за житло. Вчитися спочатку було непросто. Методика навчання юристів сильно відрізняється від української. Наприклад, візьміть той самий підручник. Там не знайдеш «сухої» теорії, розкладеної по поличках. Він складається з набору судових справ, забезпечених невеликими теоретичними коментарями. Тільки прочитавши велику кількість цих справ, у студента вимальовується загальна картина. Також у США вдалося попрацювати помічником шановного патентного повіреного. Так я зміг набратися практичного досвіду у своїй темі. Всі отримані знання стали в нагоді після повернення в Україну. Зараз консультую проєкти в галузі права інтелектуальної власності та нових технологій.
Юлія Ращупкіна, стипендіат програми Е. Маски:
– Від того, як ви напишете есе, залежить левова частка вашого успіху. За моєю програмою мені довелося написати два есе: перше – про мої освітні цілі (Statement of Purpose), друге – про програму навчання (Program of Study). У першому есе потрібно відповісти на три запитання: «Чому вибір країни навчання припав саме на США?», «Як стипендіат бачить своє навчання там?» та «Як воно узгоджується з його професійними цілями на наступні 5-10 років?» (конкретні відповіді на ці запитання допоможуть добре написати друге есе).
Раджу відповідати на всі ці запитання, максимально підкріплюючи їх прикладами зі свого життя. Так, я розповіла в есе про те, що вже з 4-го курсу почала працювати в одній з обласних громадських організацій, яка аналізує діяльність органів місцевого самоврядування і зокрема проводить безкоштовні юридичні консультації для місцевих активістів, щоб вони могли відстояти свої права в різних сферах свого життя. А в Америці безліч подібних організацій (аналітичних центрів), тому тут є чому повчитися.
Після відбору за документами, мені належало пройти інтерв'ю, під час якого члени комісії ставили уточнюючі питання про мої есе та запитували про плани на майбутнє. Вони просто хотіли ще раз переконатися, що я розбираюся у своїй темі і в мене є чіткий план розвитку. А щоб добре скласти TOEFL та GRE, я ходила на курси англійської, дивилася фільми, слухала аудіозаписи BBC, час від часу зустрічалася з однією американкою, щоб покращити свою усну англійську, а також «проганяла» варіанти тестів за спеціальними підручниками. Це все допомогло мені звикнути до формату тестів і позбутися стресу на самому випробуванні.
У підсумку мені вдалося пройти всі відбіркові тури і виграти стипендію на навчання в University of Nebraska at Omaha. До того ж щомісяця я отримувала $1260. Цікаво, що в Штатах студенти мають право вибирати собі предмети. Крім того, якщо в Україні студенти за семестр проходять 7-8 курсів, то в Америці – 3-4. Але вчитися від цього не легше – навантаження дають дуже велике. Кожна тема розглядається дуже глибоко, під усіма кутами. Причому багато завдань і строго з дедлайнами. Тому рівень стресу в американських вишах, як на мене, набагато вищий, ніж в українських.
Також мені сподобався підхід до навчання. У США немає класичних лекцій. Студенти приходять на них уже підготовленими і задають викладачам питання. До речі, на іспитах багато хто з них дозволяє користуватися конспектами. Чому? Тому що тут з теорії не запитують. Завдання, в основному, – практичного характеру (наприклад, проаналізувати політику Барака Обами у сфері охорони здоров'я з економічної точки зору).
Житло стипендіати повинні шукати самостійно. Найкраще почати цим займатися ще до від'їзду, тому що в серпні (час приїзду на навчання) знайти житло буде майже неможливо, адже в місто з'їдуться всі студенти. Тому я зв'язалася з міжнародним відділом свого американського вишу, де вони запропонували мені або жити в гуртожитку (за $550 на місяць), або в будинку з ще двома дівчатами (за $450). Потім мені, до речі, вдалося знайти житло і за $290. Це невелика кімната з санвузлом і спільною кухнею.
Юлія Сердюченко, стипендіат програми Е. Маски:
– За освітою я – економіст-міжнародник, і мені дуже хотілося поглибити свої знання в цій сфері, навчившись у США. У своєму першому есе (заява про освітні цілі Statement of Purpose) я вибудувала логічний ланцюжок із подій, які показали членам комісії, що мені дійсно не вистачає американської «корочки». Стосовно другого есе (програма навчання Program of Study), то зорієнтуватися в темі мені допомогли випускники-економісти програми Е. Маски. Я зв'язалася з багатьма з них (раджу так зробити всім) із проханням розповісти мені про те, які курси найкраще вивчити в Америці з моєї теми.
Завдяки їхнім відповідям я змогла більш чітко аргументувати вибір курсів для навчання та описати це в есе. Для цього я також ознайомилася зі структурою освітніх програм, за якими вони навчалися, а також послухала записи лекцій з моєї спеціальності на сайтах топових американських вишів, наприклад, з Ліги плюща, щоб зрозуміти, чому і як навчають економістів у США. І, головне, – що я можу почерпнути з усього цього для себе. До речі, такий «лікбез» допоміг мені бути на «одній хвилі» з американцями, коли я проходила фінальне інтерв'ю.
На ньому інтерв'ю доведеться довести членам журі, що ви дійсно розбираєтеся у своїй темі та стежите за змінами в ній. Кожному потрібно бути готовим до того, що йому будуть ставити актуальні (!) запитання за його темою. Саме тому до інтерв'ю потрібно ретельно готуватися. Щоб бути в курсі останніх подій у світовій економіці, я стежила за світовими ЗМІ, наприклад, CNN та The New York Times.
Крім того, я склала собі список можливих питань, які мені можуть поставити на інтерв'ю (їх вийшло близько 70). Для цього я сіла і прочитала «від дошки до дошки» всі свої документи, поставивши «галочки» біля тих моментів, які здалися мені неточними і могли викликати додаткові запитання. Потім за списком я пройшла всі запитання з репетитором англійської мови. Загалом, мої зусилля не минули даремно. Все це дозволило мені почуватися дуже комфортно на інтерв'ю і спокійно відповідати на всі запитання комісії.
Так мені вдалося виграти стипендію на навчання в Western Illinois University. Стипендії достатньо, щоб покривати всі необхідні витрати на проживання. Якщо говорити про навчання в США, то першим моїм імпульсом після початку навчання було взяти квиток і полетіти назад в Україну. Було дуже складно адаптуватися до нового суспільства та до зовсім нової (після українських реалій) системи освіти. Наприклад, я не звикла присвячувати 12 годин на добу навчанню. Так, доводиться прочитувати 100-150 сторінок навчального тексту (а то й більше) на тиждень – домашніх завдань дійсно дуже багато, а знань, отриманих в Україні, не вистачає. Доводиться надолужувати згаяне.
Багато предметів, наприклад, «економетрика», взагалі доводиться вчити з нуля. Однак академічна підготовка дійсно на високому рівні. Адаптувалася я тільки у другому семестрі. Дуже суворо в американському університеті з плагіатом. Якщо, не дай боже, студент не послався на джерело інформації у своїй письмовій роботі, це може загрожувати йому навіть виключенням із вишу. До того ж для магістрів діє так зване «правило двох «C» (як українська «трійка»). Не можна отримати дві трійки за підсумкові іспити з якогось предмету – за це теж виключають. Тому вчитися абияк тут не вийде.
Людмила КОЛБ.
За матеріалами газети «Сегодня».