Ясла (nursery school). Призначені для дітей 3-4 років, де їх навчають основам читання, рахунку, малювання тощо.
Підготовчий, нульовий клас або дитячий садок (kindergarten). Підготовчі класи знаходяться безпосередньо в будівлях шкіл і входять до структури початкової школи. Тут навчаються діти віком 5-6 років. Навчальний день триває 3-6 годин. Це перша сходинка обов'язкового навчання.
Початкова школа (elementary school). Навчаються діти віком від 6 до 11 років. Процес навчання, як правило, займає 4-5 років. Дитина, яка закінчила цю школу, має «початкову освіту» або «елементарну освіту» (elementary education). У початковій школі в класі викладає лише один учитель (є й винятки), причому склад класів зазвичай щороку «перетасовують».
Середня школа (middle school, junior high school або intermediate school). Навчаються діти віком від 11 до 14 років. Часто в одну середню школу зводять випускників кількох початкових, хоча в деяких штатах початкові та середні школи об'єднані в первинні (primary school). Процес навчання займає 3-4 роки. На цьому рівні школярі починають активно займатися з учителями-предметниками. Крім того, до програми входить обов'язковий курс спортивної підготовки. У деяких школах цього ступеня (як і у вищій школі) створюють спеціальні класи для обдарованих дітей.
Вища школа (high school). Навчаються діти віком від 14 до 18 років. Процес навчання розрахований на чотири роки. Підліток, який закінчив цю школу, має середню освіту або освіту другого ступеня (secondary education). На цьому етапі учні багатьох шкіл отримують можливість спеціалізації, тобто обирати предмети, лекції з яких вони будуть слухати (втім, на відміну від вишів, вибір досить обмежений).
Подальші ступені навчання належать уже до «вищої освіти» або «освіти вище другого ступеня» (postsecondary degree).
Професійна освіта (associate's degree). Як правило, процес навчання займає 2-3 роки. Освіту на цьому ступені дають технічні училища та дворічні коледжі (junior, або community college). У ряді випадків випускник отримує професійний сертифікат, який дозволяє йому займатися певним видом діяльності. Часто після закінчення «дворічного коледжу» студент переходить на третій курс чотирирічного коледжу, причому зараховуються раніше отримані ним оцінки та курси.
Вища освіта (bachelor's degree). Процес навчання в чотирирічному коледжі або університеті, як правило, займає чотири роки, а на деяких факультетах (наприклад, медичному) — п'ять років. Випускнику присвоюється ступінь бакалавра.
Аспірантура (master's degree). Магістерський або майстерський ступінь можна назвати приблизним аналогом кандидатського, хоча ступінь кандидата наук вищий. Навчання триває 1-2 роки.
Докторантура (Ph.D.) Докторський ступінь можна отримати за 1-3 роки. У деяких специфічних галузях, наприклад, у юриспруденції, медицині та теології аспірантура та докторантура фактично поєднані. Ступінь Ph.D. вищий за кандидатський, але нижчий за докторський (у традиційному для колишнього Союзу розумінні цього терміна).
За даними Національного центру статистики освіти, витрати США на шкільну освіту в 2006-2007 навчальному році склали $553 млрд, що становить 4,2% валового внутрішнього продукту країни. Ці гроші були витрачені на 56 млн школярів. Кошти на шкільну освіту надходять із трьох основних джерел: федеральний бюджет забезпечує приблизно 9% фінансування, бюджет штату — приблизно 47%, місцеві бюджети (графства та муніципалітету) — близько 44%.
За підрахунками Національної освітньої асоціації, у масштабах США на одного учня школи у 2007 році витрачено $9,1 тис. Однак це лише усереднені дані — у різних штатах витрати на школярів серйозно відрізняються. Наприклад, у Нью-Джерсі на одного школяра припадає $13.781, а в Юті майже втричі менше — $5.347. Це означає, що на школяра, який почав навчатися у 2004 році, за час його перебування в школі витратять приблизно $111 тис. У будь-якому випадку, за підрахунками Асоціації, для того, щоб успішно навчатися, кожному школяру потрібно виділити на чверть більше коштів.
Витрати на шкільну освіту в США зростають рекордно швидкими темпами. Так, за період з 1984 по 2004 рік з урахуванням інфляції вони стали більшими на 49%. Цікаво, що аналіз дослідницького центру Heritage Foundation показав, що збільшення фінансування освіти в США не призвело до поліпшення успішності школярів. Якщо позитивні зміни й присутні, вони незрівнянні за масштабами з темпами збільшення фінансування.
За даними Національного центру статистики освіти, у США діють приблизно 125 тис. шкіл, які традиційно поділяються на громадські (public schools, близько 95.6 тис.), що фінансуються з бюджету, і приватні (private schools, 29,2 тис.). Кількість приватних шкіл стабільно зростала останні десять років, однак з очевидних причин найбільш поширені громадські школи, в яких навчається переважна більшість (приблизно 88%) американських дітей. У 2008 році відзначено бурхливе зростання популярності громадських шкіл, до яких у великій кількості почали переходити учні з приватних навчальних закладів. Причиною цього стали економічні труднощі в країні, які змусили багатьох батьків почати економити на оплаті шкільної освіти своїх дітей.
США — одна з небагатьох країн світу, де федеральні органи влади відносно мало впливають на шкільні та університетські програми та процес навчання. Цікаво, що в конституції країни тема освіти взагалі не згадана. Федеральне законодавство навіть забороняє уряду США впливати на шкільні програми. Вашингтон втручається в цю сферу лише тоді, коли місцева влада не забезпечує захист певних ключових національних інтересів.
Діяльність американських шкіл регулює набір законів та нормативних актів, виданих федеральною владою, штатами, графствами та освітніми округами, на які поділені графства. У школах, розташованих всього за кілька кілометрів одна від одної, але які перебувають під різними юрисдикціями, програми відрізняються кардинально - школярі вивчають різні предмети, отримують різний обсяг знань тощо. Прийнято вважати, що така гнучка та децентралізована система дозволяє педагогам виявляти більшу гнучкість і краще реагувати на потреби дітей. Проблеми, що виникли в одному освітньому окрузі, завдяки цьому не викликають «епідемії» аналогічних труднощів в інших. З іншого боку, місцевий контроль не дозволяє швидко адаптувати вдалі нововведення на загальнонаціональному рівні. Ще одним недоліком американської системи вважається те, що місцева влада часто не в змозі оцінити довгострокові перспективи і не здатна займатися стратегічним плануванням, наприклад, змінюючи шкільні програми з розрахунком на майбутнє.
У США існує кілька фундаментальних теорій щодо того, що і як викладати в школі. Одна група експертів пропонує активізувати використання загальнодержавних тестів для перевірки якості освіти в окремих школах. Їхні опоненти стверджують, що в цьому випадку педагоги намагатимуться насамперед «натаскувати» дітей на складання тестів, а не прищеплювати їм фундаментальні знання. Інша теорія пропонує орієнтувати дітей не на заучування дат і цифр, а на навчання їх пошуку та аналізу інформації. На думку прихильників цієї концепції, людина, у якої в голові змішалося безліч фактів, менш пристосована до життя та роботи, ніж той, хто знає, яким чином підходити до вирішення різноманітних проблем. Опоненти доводять, що в цьому випадку дитина не отримає жодних фундаментальних знань і, фактично, виросте невігласом. Третя група експертів стверджує, що корінь проблеми полягає в недостатньому фінансуванні шкіл. Їхні опоненти парують, що проблема не у відсутності коштів, а в їхньому невмілому використанні. Четверта група експертів доводить, що проблеми шкільної освіти полягають у її «неринковості» - муніципальні школи не конкурують одна з одною за учнів і не зацікавлені в підвищенні якості навчання. Прихильники протилежної точки зору вказують, що школи і не повинні конкурувати між собою, вони повинні вчити.
Однією з унікальних проблем американської школи є проблема іммігрантів. За даними Бюро перепису населення США, 22% школярів мають хоча б одного з батьків, народженого за межами країни, а 5% самі народилися за межами Сполучених Штатів. Приблизно 10 млн школярів вдома не говорять англійською. Це означає, що такі діти, як правило, потребують додаткових уроків англійської мови та особливого підходу педагогів.
У школах США налічується 14,2 млн комп'ютерів, один комп'ютер припадає приблизно на чотирьох школярів. З 2003 року всі школи США мають доступ до Інтернету.
Опитування служби Gallup, проведене влітку 2008 року, показало, що лише 44% американських батьків задоволені станом системи шкільної освіти в США. Водночас 77% з них задоволені шкільною освітою, яку отримують їхні діти.
Академічний рік в американській школі в середньому становить 180 днів, у вузі він зазвичай на три тижні коротший. Літні шкільні канікули тривають 9-11 тижнів. Крім цього, зазвичай школярів відпускають на різдвяні канікули (1,5-2 тижні), День подяки (2-3 дні наприкінці листопада), пасхальні канікули (2-5 днів) тощо.
За матеріалами Washington ProFile.