Вкоротці позиції конфліктуючих сторін виглядають наступним чином. Прихильники пом'якшення контролю декларують, що спроби влади обмежити конституційну норму, яка дозволяє мешканцям США, що володіють зброєю, мати та користуватися нею, негативно відбиваються на всьому американському законодавстві. Кожен невеликий крок у цьому напрямку призводить до серйозних та довготривалих наслідків. На їхню думку, вбиває не зброя, а людина. Злочинці завжди знайдуть спосіб отримати у своє розпорядження пістолет або автомат, у той час як беззбройні законослухняні громадяни опиняться беззахисними перед криміналітетом. Вони впевнені, що там, де озброєно більше громадян, менше рівень злочинності та вищий ступінь безпеки. Злочинці побоюються нападати на людей, здатних дати їм відсіч.
Їхні опоненти, у свою чергу, стверджують, що Друга поправка до Конституції не гарантує права всіх американців мати зброю, вона стосується лише членів поліції та ополчення. На їхній погляд, зброя сама по собі є фактором ризику: там, де спостерігається її більша концентрація в приватних руках, фіксується більше поранень і смертей, скоєних за допомогою пістолетів та рушниць. Зброя вдома особливо небезпечна для дітей та підлітків (щорічно близько 5 тис. юних американців гинуть в результаті вогнепальних поранень (у Великобританії, де існує набагато жорсткіша система контролю, ця цифра становить 19 осіб).
У будь-якому випадку, американські політики змушені мати справу з існуючою реальністю. Однак сучасна історія США показує, що будь-яке вторгнення на це поле може спричинити неприємні для політика наслідки. Якою б не була його позиція з питання контролю над зброєю, він ризикує набути численних і впливових ворогів.
Показова історія сталася у 1994 році. Тоді конгрес США контролювала Демократична партія, яка мала більшість голосів в обох палатах американського парламенту протягом 12 років. У 1993-1994 роки демократичний конгрес прийняв два закони, спрямовані на боротьбу з криміналом - вони певною мірою обмежили права американців на володіння зброєю. Закони підписав президент-демократ Білл Клінтон, після чого вони набули чинності.
Розплата настала дуже швидко - в результаті виборів демократи втратили більшість у конгресі. Але негативні наслідки для Демократичної партії виявилися більш довготривалими. Після прийняття «антизбройових законів», штати Арканзас, Нью-Гемпшир, Теннессі та Західна Вірджинія (де проживає багато прихильників вільного володіння вогнепальною зброєю) раніше голосували за демократа Клінтона, перейшли до табору республіканців і під час останніх трьох циклів виборів свої голоси віддали саме їм. На президентських виборах 2004 року кандидат від Демократичної партії Ел Гор упустив перемогу, певною мірою, через те, що ці штати проголосували проти його кандидатури. І це незважаючи на те, що Гор заявив буквально наступне: «Жодна з моїх пропозицій ані найменшою мірою не зачепить інтереси мисливців та власників рушниць».
Під час виборів 2004 року обидва головних кандидати - республіканець Джордж Буш і демократ Джон Керрі в процесі передвиборчої агітації намагалися не зачіпати цю тему. Намагаючись отримати на свою підтримку більше голосів, Керрі обмежився заявою про те, що ніколи не виступав проти права американців володіти зброєю: «Я завжди захищав Другу поправку до Конституції». У відповідь «Національна стрілецька асоціація» закликала своїх членів голосувати проти Керрі.
Нинішні учасники президентської гонки (вибори відбудуться у 2008 році) також не особливо налаштовані пропонувати якісь кардинальні заходи для вирішення збройової проблеми. Яскравим прикладом є Рудольф Джуліані, кандидат-республіканець, який нині має найвищі рейтинги серед прихильників цієї партії. Будучи мером Нью-Йорка, Джуліані займав більш «демократичну» позицію - він виступав за посилення контролю над зброєю. Проте, вступивши у боротьбу за Білий дім, він швидко змінив свої погляди, декларуючи, що конкретні рішення з цього приводу повинні приймати окремі штати, прислухаючись до волі місцевого населення.
Частково «збройовий лібералізм» титанів американської політики зумовлений впливом, який мають у Вашингтоні групи, що виступають за вільне володіння зброєю (найбільш відома та потужна з них «Національна стрілецька асоціація»). Ці структури витрачають значні кошти на лобіювання своїх інтересів.
За даними Бібліотеки конгресу США, нині в сенаті Сполучених Штатів обговорюються п'ять, а в Палаті представників - 17 законопроектів, які тією чи іншою мірою зачіпають збройову тему. Пропоновані закони розглядають різні аспекти цієї проблеми: від збільшення покарань за контрабанду зброї та тотальну заборону напівавтоматичної зброї, до повного скасування всіх існуючих обмежень.
Опитування громадської думки на цю тему, які регулярно проводяться службою Gallup, показують, що кількість прихильників посилення контролю над зброєю постійно знижується, починаючи з 1990 року. Тоді 78% американців виступали за посилення правил, 2% - за їх пом'якшення, 17% - за те, щоб усе залишилося так, як є. У січні 2007 року, вперше за півтора десятиліття, прихильники посилення контролю склали менше половини опитаних (49%). У свою чергу, кількість тих, хто виступає за пом'якшення правил, збільшилася до 14%.
Процес зменшення популярності антизбройових заходів йшов нерівномірно: на нього впливали багато факторів, в першу чергу, рівень злочинності в США (з 1994 року він стабільно знижується) та, особливо, злочини, подібні до бойні у Вірджинському технологічному університеті. Наприклад, у квітні 1999 року двоє школярів перестріляли 13 осіб у школі Columbine High School. До цього моменту в США було 60% прихильників посилення контролю над зброєю та 9% прихильників його зменшення. Після злочину, перших стало 66%, других - 7%.
Опитування, проведене наприкінці 2006 року, показало, що більшість американців впевнені: наявність рушниці робить дім безпечнішим місцем для життя. Так вважали 47% респондентів, а 43% переконані в зворотному. Прихильниками домашньої мілітаризації частіше є чоловіки, які проживають у сільській місцевості, переважно на півдні або заході США, симпатизують консервативним ідеям і, в більшості своїй, вже мають рушницю чи пістолет в особистому користуванні. Про володіння вогнепальною зброєю заявили 43% опитаних американців (у 1993 році їх було 51%). В основному це літні люди з білим кольором шкіри та високим рівнем доходу, які живуть у сільській місцевості та голосують за Республіканську партію.