На сьогодні це, в першу чергу, Велика Британія, а також країни Азійсько-Тихоокеанського регіону: Тайвань, Гонконг, Австралія та Нова Зеландія. Особливо варто виділити Китай, який свого часу висунув як національний пріоритет завдання перетворення 100 своїх університетів на першокласні дослідницькі центри: тепер він почав закликати своїх громадян, які навчаються в США, повернутися на батьківщину і застосувати на практиці знання, здобуті за кордоном.
Курс на конкуренцію зі США у підготовці студентів-іноземців узяв і Євросоюз. Тут учням із зарубіжних країн пропонують європейську програму навчання, але викладання ведеться англійською мовою, а після закінчення курсу вручають дипломи американського зразка. «І це лише початок, – вважає виконавчий директор Служби з перевірки знань іноземних кандидатів на навчання в американських університетах Девід Пейні. – Інші країни лише вступили в боротьбу за ринок навчання іноземців, і головні битви ще попереду».
Боротися є за що: на навчанні іноземних студентів система освіти США заробляє близько $13 млрд. на рік. Таким чином, перші ознаки можливої втрати Штатами своїх провідних позицій у цій сфері не могли залишитися непоміченими: за даними на кінець минулого року, приплив іноземних учнів до вищої школи США скоротився одразу на 28%, при цьому, наприклад, в Англії та Німеччині він почав зростати.
На думку низки експертів, частково це пов’язано зі складнощами в отриманні американських віз, що виникли після 11 вересня 2001 року. Тяганина американських чиновників торкнулася студентів з усіх континентів, поступово схиливши їхні вподобання на користь європейських вишів. За словами директора з міжнародного розвитку британського університету Nottingham Trent University Тіма О’Браєна, «в англомовному світі міжнародна освіта є одним із напрямів великого бізнесу, в якому раніше домінували США». Сьогодні в конкуренцію за «освітні долари» вступили нові країни – Австралія, Велика Британія, Ірландія, Нова Зеландія та Канада. На думку О’Браєна, вони зуміли скористатися труднощами, з якими стикаються іноземці під час в’їзду до США, активно впроваджуючи ідею про те, що «американська освіта просто не варта того, щоб цілодобово простоювати за візою під дверима американських консульств. Простіше взяти й поїхати вчитися до Англії», – наголошує О’Браєн.
Безумовно, американські університети залишаються провідними освітніми брендами. Так, згідно з рейтингом, підготовленим шанхайським університетом Jiao Tong University, за кількістю лауреатів Нобелівської премії та академічних публікацій на одного професора, з 20 найкращих університетів світу – 17, а з 500 – 170 є американськими. Тим не менш, уже наприкінці 2002 року з’явилися перші ознаки початку відтоку іноземних учнів з університетів США. Так, за даними за 2002 рік, у США загалом навчалося 586 тис. іноземних студентів, на другому місці у світі була Велика Британія, де навчалися 270 тис. іноземців, а третє з 227 тис. студентів посідала Німеччина.
У 2004 році на тлі падіння кількості студентів, які навчаються в США, число тих, хто приїхали вчитися до Великої Британії, збільшилося на 15%, а до Німеччини – на 10%.
Сьогодні загальна кількість студентів, які щороку виїжджають на навчання за кордон, становить близько 2 млн. осіб, більшу частину з яких традиційно постачають Індія, Південна Корея та Китай. Ця тенденція збережеться й надалі, однак, за оцінкою експертів форуму Всесвітньої організації міжнародного економічного розвитку та співробітництва, внаслідок економічного зростання в Азії, що супроводжується зростанням чисельності тамтешнього середнього класу, вже до 2025 року число «експортованих студентів» різко зросте. І, за словами аналітика штаб-квартири цієї організації в Парижі та автора спеціального дослідження з цієї теми Стефана Вінсен-Ланкрена, більшість країн, включно зі США, уже почали конкуренцію за те, щоб зробити з них потенційних носіїв своїх традиційних цінностей.
При цьому Вінсен-Ланкрен зазначає, що в 1990-ті роки у світі з’явилися нові підходи до навчання іноземців. Країни зі старіючим населенням, наприклад, Канада чи Німеччина, почали вдаватися до тактики переманювання до себе висококваліфікованих кадрів із-за кордону. Там набирають талановитих студентів на найперспективніші напрями освіти й додатково всіляко заохочують їх залишитися в країні після отримання диплома про вищу освіту. У Німеччині з цією метою навіть практикують роздачу стипендій і безкоштовне навчання іноземців.
Крім того, за словами Стефана Вінсена-Лакрена, Австралія та Нова Зеландія почали проводити політику «нарощування доходів». Це означає, що до вищої освіти тут стали ставитися як до окремого виду індустрії, у рамках якої необхідно забезпечити учням повний набір освітніх послуг. Просування цим шляхом дозволило Австралії та Новій Зеландії посісти гідне місце на міжнародному ринку освітніх послуг, пропонуючи якісну освіту за низькими, порівняно з американськими, цінами.
Сприяють зміні світового ринку освітніх послуг і такі країни, як Китай, Індія та Сінгапур. Тут розглядають навчання своїх студентів за кордоном лише як спосіб забезпечити висококваліфікованими національними кадрами власні університети. А розвиваються вони надзвичайно швидко, наголошує Вінсен-Ланкрен.
За словами радника з питань освіти генконсульства Індії в Нью-Йорку Рабіндраната Панди, великі приватні інвестиції в індійську вищу освіту за останні роки значно збільшили для індійських студентів привабливість освіти на батьківщині. А ті з них, хто все ж таки їдуть учитися за кордон, підшукують собі університети не лише в США чи Великій Британії, а й звертають дедалі більшу увагу на інші країни. У підсумку, згідно з останніми даними, кількість індійців, які навчаються в США, скоротилася на 28%.
Ще більших змін зазнала ситуація з навчанням китайців у США. За місцевими прогнозами, у 2005 році захочуть підвищити свою кваліфікацію близько 16 млн. китайців (для порівняння, у 2000 році їх було 11 млн.), і ця цифра зростатиме й надалі. Навіть якщо припустити, що за науковим ступенем за кордон вирушить лише невелика частина здобувачів, у боротьбу за них охоче вступлять сотні зарубіжних університетів, і зовсім не факт, що студенти нададуть перевагу саме США.
На думку експертів, труднощі, з якими сьогодні стикаються китайці при отриманні американських віз, набагато більші, ніж у студентів з будь-яких інших куточків світу (за винятком хіба що Близького Сходу). Одна з причин цього – те, що багато китайців прагнуть вивчати в США предмети, що належать до сфери так званих «технологій подвійного призначення».
У серпні 2004 року Мічиганський університет відвідала делегація з Сінгапуру. За словами президента університету Мері Сью Коулман, щойно розпочавши зустріч з нею, гості підключили свої комп'ютери та буквально засипали її питаннями про те, як в університеті побудовано процес навчання, про головні принципи фандрайзингу, про досвід адміністративного управління та про наукову роботу. Вони хотіли знати все: і яким чином Мічиганський університет здобув свою славу, і як ним управляють у наші дні.
«Невдовзі вони досягнуть позитивних результатів, і можна не сумніватися, що в Сінгапурі буде створено висококласний університет, – вважає Коулман. – Але те саме відбувається в інших країнах. Тож на нас чекає жорстка конкуренція, і буде краще, якщо ми будемо до неї готові».
Переклад Марини ЛЕМУТКІНОЇ.