Читайте початок статті:
АДАПТУЙТЕСЯ БЕЗ СТРЕСУ (частина 1)
Зате перевезти до Чехії літніх батьків або дружину – це варто зробити. Тут життя тихіше, спокійніше, нижчий рівень злочинності, краще охорона здоров'я, налагоджений побут, та й взагалі стабільність. Однак і в цих, «добровільно засланих» людей, виникає чимало проблем? Яких? Це питання психологу Олександру Кузіну.
– Дуже багато людей похилого віку, дуже багато жінок, які живуть у Чехії окремо від своїх дітей чи чоловіків, перебувають у певному вакуумі. Все тому, що їм не вистачає елементарних людських контактів, елементарної людської підтримки. Ще момент: коли в країні соціум влаштований, їм ніде себе застосувати. Коли жінка або літня людина живе на гроші, які отримує від близьких з батьківщини, їй не потрібно працювати, а чеський соціум набагато комфортніший, ніж у тій же Росії. І в результаті у цих людей виникає досить велика кількість вільного часу.
Багато хто нещасний тому, що не знаходять собі застосування. Добре, що існує інтернет, соціальні клуби, клуби за інтересами. У тому числі й серед російськомовної діаспори Чехії. І ці клуби, заняття в них, допомагають багатьом знайти однодумців, відчути себе потрібними, проводити час у колі подібних собі. Щоб усе це знайти – потрібна скоріше не енергія, а бажання. Тому що необхідною енергією володіють організатори цих заходів. Ну і, звісно, за наявності вільних грошей, можна й платити за те, щоб для тебе створювали комфортне дозвілля, заходи, поїздки, подорожі, походи.
– Ось чиїсь батьки, чиясь дружина не відчувають щастя від свого емігрантського життя. Людині дискомфортно, хоча з боку все здається нормальним або навіть прекрасним. І від цього стає ще гірше. Кого люди починають звинувачувати? Себе? Чи дітей та чоловіків, які відправили їх до Чехії? Куди виплескується ця «енергія невдоволення»?
– Кожен знаходить свій вихід. Хтось у тому, що склалася така ситуація, починає звинувачувати оточуючих. Винні ті, кого немає поруч. Або винні ті, хто начебто й поруч, але недостатньо часу приділяють контактам, спілкуванню, дзвінкам. Це невдоволення своїм життям люди виплескують у пошук винних. Ну а хтось починає відчувати депресію та пригніченість. Що на мене чекає далі? Невже все моє майбутнє – ось ця квартира, сусідні магазини і може курорти, якщо говорити про тих, хто живе, наприклад, у Карлових Варах. І життя цих людей стає нестерпно нудним і нецікавим.