Народ, що населяв острови Нової Зеландії з VII століття, чисельність якого на початок XIX століття становила 100 тис. осіб, а до кінця століття знизилася до 36 тис., продовжує шукати шляхи співіснування з нащадками європейських колоністів. Згідно з урядовими даними, зараз до маорі зараховує себе 14% жителів Нової Зеландії, населення якої становить 4,4 млн осіб. Багато маорійців покинули межі держави і в основному живуть в Австралії (близько 100 тис. осіб).
У 1974 році були переглянуті умови мирної угоди (Договір Вайтанги), що проголосив у 1840 році над територією маорі британський суверенітет. І ось уже 33 роки уряд Нової Зеландії намагається інтегрувати етнос, що складається з багатьох племен, у політичну та економічну систему країни.
Соціальні показники, пов'язані з маорі, на сьогодні невтішні. Ці люди частіше за інших новозеландців закінчують життя самогубством. Половину всіх ув'язнених країни становлять саме представники аборигенів.
Однак помічені й значні позитивні зрушення. З 1999 року рівень безробіття серед маорі зменшився майже вдвічі: з 35 тис. до 15 тис. безробітних. Розвивається туризм у місцях традиційного проживання маорі. У парламенті Нової Зеландії 7 з 120 місць призначені для депутатів-маорі, що не заважає їм боротися і за додаткові місця. Для збереження та просування культури народу у 2004 році створено телеканал, що мовить мовою те рео маорі.
Сьогодні кожен сьомий маорі проживає на території Австралії (загальна чисельність маорійців коливається в межах 660 тис. осіб). За даними уряду Нової Зеландії, в Австралії проживають близько 100 тис. маорі. Основною причиною їхнього від'їзду з батьківщини став низький рівень життя. Багато маорі вважають, що саме в Австралії вони більш мотивовані на «рух вперед» і мають для цього більше можливостей.
Однак деякі особливості менталітету маорі-емігрантів дозволяють сподіватися, що багато хто з них повернеться до Нової Зеландії, причому зроблять це найближчим часом. Саме таких людей Парекура Хороміа закликала «серйозно подумати про повернення» та «зробити свій внесок» у відродження історичної батьківщини. Відомо, що далеко не всі емігранти мають намір звернутися за австралійським громадянством. До того ж в умовах певної ізоляції всі маорі ретельно зберігають свою культуру та мову. Багато маорі, відзначаючи надзвичайну гостинність австралійців, говорять про те, що не можуть змиритися з тим, що їм довелося порвати зі своєю громадою.
До речі, в Австралію маорі почали плавати невдовзі після того, як заселили Нову Зеландію (вони приїхали з різних полінезійських островів). Але навіть тоді, у VII столітті, вони завжди поверталися на батьківщину. Зв'язок із землею - одне з найважливіших понять для маорі. «Люди землі» (ще одна назва племені) намагаються якомога менше шкоди завдати навколишній природі та готові відстоювати свою землю до кінця. Саме тому європейські колоністи у XIX столітті зустріли запеклий опір з боку племен, що населяли Нову Зеландію. В ході трьох війн племенам не вдалося відстояти свою незалежність, але свою культурну ідентичність зберегти їм вдалося.